Сторінка
1

Особливості проявів дитячої обдарованості та їх розуміння батьками

Перебудовчі процеси, що набрали розмаху в сучасному українському суспільстві, немислимі без активізації і реалізації творчого потенціалу її громадян, без створення сприятливих умов для навчання і виховання обдарованих дітей. Провідну роль у ставленні обдарованої особистості відіграють особливості соціального оточення дитини, коло її спілкування, характеристики життєвих подій, що залишають свій слід у свідомості. Випадкова на перший погляд подія, котра відбулася в дитинстві, може виявитися першою ланкою у формуванні обдарованої особистості. Тому значна роль в процесі своєчасного виявлення дитячої обдарованості, її розвитку та формування особистості її носія належить батькам. Адже дуже багато залежить від того, як поведуть себе батьки, коли виявиться нестандартність дитини. Розуміння такої нестандартності – невідємна складова розвивально-виховної взаємодії батьків з обдарованими дітьми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема обдарованості та дитячої обдарованості зокрема, її прояви прямо чи опосередковано аналізується в багатьох роботах. Це праці Б.Г. Ананьєва, О.Г. Асмолоав, Д.Б. Богоявленської, О.І. Кульчицької, Г.С. Костюка, Н.С. Лейтеса, О.М. Матюшкіна, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейна, Б.М. Теплова, В.Д. Шадрікова, М.О. Холодної, Дж. Гілфорда, Р.Стернберга, К. Тейлор, К. Текекс, Е. Торренса та ін. У даних дослідженнях акцентується увага на соціальних, психологічних проявах особистості, характеризується взаємодія зі світом як прояв індивідуальності дитини. Є дослідження, присвячені вивченню обдарованості на різних вікових етапах (В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, В.О. Моляко, О.І. Кульчицька, Н.М. Подьякова, І.П. Корчуганова та ін.). На індивідуальній своєрідності обдарованої людини, що виявляється не лише у співвідношенні її здібностей, а взагалі в унікальності творчої особистості, наголошували Л.Л.Гурова, К.Перлет, Д.Фельдхюсен, К.А.Хеллер, В.С.Юркевич та ін. Але попри значні здобутки, єдиної вітчизняної концепції обдарованості досі не створено, натомість існує багато труднощів, з якими стикаються самі обдаровані діти і їхні батьки. Це зумовлює постановку перед науковцями ряду завдань, одне з яких – визначення шляхів розуміння проявів дитячої обдарованості в сім’ї.

Мета нашого дослідження – охарактеризувати основні ознаки виявлення обдарованості у дитячому віці та вивчити особливості розуміння батьками цих проявів.

Об’єктом дослідження є обдарована дитина

Предмет дослідження – прояви обдарованості та їх розуміння батьками.

Виклад основного матеріалу. Обдарованість – це передусім високий рівень розвитку здібностей людини, який дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній діяльності. Особливості прояву здібностей зумовлені багатьма чинниками, серед яких домінуючими є – вік дитини, вид її обдарованості та вплив найближчого оточення, в першу чергу батьків. Адже обдарована дитина в силу своїх особливостей потребує підвищеної уваги до себе, тому “розуміння батьками суті обдарованості у всіх її проявах, її своєчасне діагностування і допомога дитині роблять цілком ймовірним збереження можливого в майбутньому таланту”. Так, американський вчений і педагог Б.Блюм прослідкувавши життєвий шлях дуже багатьох знаменитих спортсменів, художників, діячів науки, прийшов до висновку, що їхній талант розвивався і вдосконалювався при турботливій участі батьків і вчителів.

Батьки покликані першими помітити обдарованість дитини, хоча це не завжди легко зробити, оскільки не існує якогось стереотипу обдарованості – кожна дитина проявляє свої здібності по-своєму. Легше, звісно, як зазначає Н.А. Карпенко, помітити актуальну обдарованість, тобто очевидну, проявлену, наприклад, у прискореному розвитку пізнання дитини, в великому об’ємі знань і вмінь, в творчій активності, в конкретних значимих продуктах її діяльності. І дуже непросто помітити обдарованість потенційну – не очевидну для оточуючих, оскільки такі діти не випереджують однолітків за загальним розвитком, а їхня своєрідність, зокрема, сміливість, оригінальність, незалежність дій і суджень, індивідуалізм не вкладається в звичні для багатьох уявлення про обдаровану дитину як про старанного, успішного, послушного, акуратного учня. Тому “ті батьки, які в першу чергу звертають увагу не на пустощі своїх дітей, не на поведінку, яка виходить за рамки звичних норм, а на їх швидкий не за віком розвиток, глибину і різнобічність інтересів і стараються розвинути здібності в потрібному напрямку, роблять дуже важливу і корисну справу, гідну суспільного визнання”.

Поряд з глибокими, об’єктивними причинами труднощів виявлення батьками обдарованості в дітей, пов’язаними з ходом вікового дозрівання, зі змінами спрямованості прагнень, рисами особистості дитини, мають місце суб’єктивні, зокрема, нерозуміння ними змісту і проявів дитячої обдарованості. Таке нерозуміння призводить до того, що “деякі батьки можуть “впритул” не бачити ознак обдарованості дитини”. Але “при недооцінці здібностей дитини різко змінюється її модель поведінки. Вона стає вимогливою, агресивною, дратівливою, може раптово перестати спілкуватися зі всіма або бурхливо реагувати навіть на найбільш невинні зауваження… Здібні, розумні дівчатка часто відходять у світ внутрішніх переживань (все це, однак, не означає, що кожного ледаря, який прогулює уроки, треба вважати невизнаним генієм)”.

Звісно, що форми реагування батьків на прояви обдарованості дитини дуже різні. І.Ю. Млодик, досліджуючи ставлення батьків до своїх обдарованих дітей, виділяє такі категорії батьків:

“1-ша категорія: схильні не помічати ранню обдарованість своєї дитини, оскільки не знають, що з нею робити. Дитині нічого не залишається, як почати скривати або нівелювати свій талант, щоб не нести зайвої відповідальності за емоційний стан таких батьків або щоб не зіткнутися з загрозою ймовірної відкинутості.

2-га категорія: активно не приймають особливостей обдарованої дитини. Її прояви здаються їм чудацтвом, дикістю, безглуздістю, тим, що психологи називають неадаптивною поведінкою. Такі батьки можуть прикласти всі зусилля, щоб “закопати” талант дитини, але дати їй модну або “потрібну” освіту.

3-я категорія: експлуататори дитячої обдарованості. Такі батьки бачать в обдарованості дітей перш за все можливість маніфестації власного статусу чи престижу, власного самоутвердження через видатні здібності своїх дітей або реалізації своїх нездійснених потенційних можливостей. Оскільки таких батьків перш за все цікавить результат і не турбують інші сторони розвитку дитини, вони задають їй таке навантаження, яке вона не завжди здатна витримати. В результаті життя маленького заручника перетворюється у вузьку тунель, яка веде до досягнення певних перемог.

4-та категорія: приймають і люблять саму дитину, а не її таланти. Здібності таких дітей сприймаються як благо, як потенційна можливість. Такі батьки завжди пам’ятають, що перед ними дитина, яка нехай і перевершує в чомусь інших дітей, а інколи і самих батьків, але тим не менше все ж дитина, яка лише проживає своє дитинство. Вони пристосовуються до її особливостей, поділяють деякі її інтереси, хоча б інколи дивляться на світ з точки зору своєї обдарованої дитини, вміють бачити незвичайне, справлятися з труднощами, які часто виникають при зустрічі обдарованої людини і будь-якої системи. Це під силу лише талановитим людям і батькам, мудрим, люблячим і вдячним (тобто, здатним сприймати “дари” як благо)” . дитяча обдарованість