Сторінка
21

Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

У той же час автори підручників з української мови (А.М.Білецька, Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко, Л.В.Скуратівський) у вправах підручників використовують матеріал, який не містить фразеологізмів тематичної групи “ввічливість”, але він допомагає учням засвоїти основи правил ґречної поведінки. Тексти таких вправ можна використовувати для роботи над фразеологізмами, щоб не перенавантажувати учнів під час уроку додатковою інформацією.

Анкетування вчителів початкових класів показало, що 83% опитаних вважає роботу з фразеологізмами корисною, але проводить її нерегулярно (100%), приділяє недостатньо уваги збагаченню мовлення учнів початкових класів фразеологізмами тому, що бракує методичного забезпечення (80%) і часу, передбаченого програмою (12%). Результати анкетування свідчать, що вчителі початкових класів мало уваги приділяють семантичному аспекту навчання української мови (91%).

Аналіз констатувального зрізу дав змогу зробити висновок про недостатній рівень володіння учнями фразеологізмами, що характеризують як вербальні, так і невербальні засоби спілкування, що не сприяє формуванню навичок культури мовленнєвої поведінки школярів. Молодші школярі не одержують належних знань про функціональну роль фразеологізмів у мовленні, що обмежує їхній активний словниковий запас.

Експериментальні дані підтверджують, що в методиці навчання української мови мало уваги приділяється фразеологічним вправам, що не сприяє належному засвоєнню стійких сполучень слів на початковому етапі навчання. Констатувальний зріз допоміг з’ясувати можливості й труднощі, що виникають перед учнями при виконанні завдань комунікативного спрямування з використанням фразеологізмів, дозволили розробити зміст і послідовність ознайомлення з фразеологізмами як засобом формування культури спілкування.

Обмеженість у вжитку українських фразеологізмів учні пояснюють по-різному: а) не вживаю, бо не розумію (41%); б) ніколи не чув таких виразів (17%); в) тому, що незручно (5%); г) їх не вживають батьки, вчителі (10%); д) ці вирази застарілі (9%); е) їх можна замінити іншими (3%); ж) вони мені не подобаються (12%); з) їх не вживають у нашій місцевості (7%).

Отже, поставлені у дослідженні завдання вирішувались у процесі поглибленого вивчення практики роботи з фразеології на уроках української мови в початковій школі. Результати анкетування вчителів, аналіз відвіданих уроків та досвіду викладання української мови й читання в початковій школі дають підстави стверджувати, що робота над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією в школі носить фрагментарний характер, відсутність системи негативно позначається на рівні мовленнєвих умінь учнів.

Експеримент мав на меті перевірити ефективність пропонованої методики роботи і системи завдань над збагаченням мовлення учнів початкових класів, а саме: доступність дібраних для учнів фразеологічних одиниць, форми і методи занять з фразеології, систему фразеологічних завдань і вправ. У зв'язку з цим ставилося завдання розробити систему занять з фразеології, перевірити її ефективність.

Основними критеріями відбору фразеологізмів української мови для учнів 4-х класів були такі: відповідність змісту фразеології потребам спілкування; доступність змісту фразеологізмів для учнів; наявність стійких словосполучень у творах, рекомендованих для читання.

При відборі фразеологізмів ураховувалася необхідність як кількісного, так і якісного збільшення словникового запасу учнів, оскільки кількісне полягає в його поступовому поповненні новими фразеологізмами (рівень поповнення), а якісне удосконалення передбачає, по-перше, уточнення фразеологічного значення і сфери вжитку відомих стійких словосполучень, по-друге, заміну нелітературних фразеологічних зворотів літературними (рівень удосконалення) і, по-третє, ознайомлення з невідомими фразеологічними значеннями уже відомих багатозначних фразеологізмів (рівень поповнення).

Формуванню необхідних мовленнєвих умінь у процесі вивчення мови сприяв науково обґрунтований відбір принципів, методів і прийомів навчання, який визначався навчально-виховними завданнями, специфікою роботи, можливостями учнів. Зауважимо, що в основу пропонованої системи вправ і завдань поруч із традиційними покладені відносно нові методичні принципи: народність, природовідповідність, історизм.

При визначенні системи роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією враховувалися здобутки сучасної методики виділення мовного, комунікативного та культурологічного компонентів у навчанні фразеології на заняттях з української мови, нові вимоги до змісту й організації уроку, нетрадиційні методи й засоби навчання.

Суть системи роботи з фразеології в школі, на нашу думку, повинна становити:

зміст і обсяг фразеологічного матеріалу відповідно до конкретних розділів і тем шкільного курсу мови;

методи навчання фразеології;

види і форми фразеологічних завдань та вправ.

До найважливіших елементів системи збагачення мовлення учнів українською фразеологією віднесено такі: мотивація навчальної діяльності, обсяг і характер фразеологічного словника-мінімуму, стимулювання навчальної діяльності з боку вчителя, розвиток самостійної мовленнєвої практики учнів, методи, прийоми і засоби роботи над збагаченням мовлення учнів, загальнодидактичні та специфічні принципи.

Реалізація пропонованої системи передбачала розв’язання завдань:

Формування в учнів чіткого уявлення про українську фразеологію.

Виховання уваги й інтересу до незнайомих і малознайомих фразеологізмів.

Засвоєння прийомів розкриття смислового й етнокультурознавчого значення фразеологічних одиниць.

Визначення фразеологічного мінімуму для учнів, а також оптимальної кількості фразеологічних одиниць для засвоєння.

Раціональна організація навчально-пізнавальної діяльності учнів у роботі з фразеології.

Формування умінь і навичок доречного використання фразеологізмів у власному мовленні.

Система роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією розроблялася з орієнтацією на свідоме і творче використання стійких словосполучень, яке має сприяти правильному розумінню значення фразеологічних одиниць, їх ролі в усному і писемному мовленні, чіткому усвідомленню семантичних і структурних особливостей стійких словосполучень. Завдання і вправи з фразеології передбачали органічний зв’язок із вивченням лексики, морфології, синтаксису, що сприяло виробленню навичок правильного відбору фразеологізмів залежно від мети і характеру висловлювання.

У ході дослідного навчання було враховано, що у процесі вивчення фразеології української мови основна увага повинна зосередитися на тому, щоб навчити учнів відрізняти фразеологічні одиниці від вільних словосполучень, домогтися усвідомлення їх значення й стилістичної ролі і планомірно збагачувати фразеологічний запас учнів, одночасно виробляючи навички ним користуватися.

Визначено таку систему тренувальних вправ для засвоєння фразеологічних знань та вироблення навичок використання фразеологізмів у мовленні: 1) відшукування фразеологізмів у наведених реченнях чи текстах і пояснення їх значень; 2) добір до фразеологічних одиниць синонімічних слів чи фразеологізмів або включення фразеологізмів у синонімічні ряди слів; 3) групування фразеологізмів за синонімічними рядами; 4) введення в речення фразеологічних одиниць, подібних за змістом; 5) добір фразеологізмів з тим самим стрижневим словом; 6) аналіз семантики фразеологізмів й усвідомлення того, що фразеологізми дослівно не перекладаються, а добираються ідентичні за змістом і стилістичним забарвленням відповідники; 7) добір фразеологічних одиниць, зокрема прислів'їв та приказок, за тематичною ознакою.