Сторінка
12

Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

б) поєднання дієслова з іменником (чи займенником) в іншому відмінку з прийменником або без нього: западати в душу, відійти в історію, упійматися на гачок, виводити з рівноваги, встати з колін, стояти на своєму, боротися з вітряками, і в головах не класти, потурати серцеві, дякувати Богові, клювати носом, вкритися іржею, іти прахом, перекидатися словом;

в) поєднання дієслова з двома або більше іменниками в різних відмінках: давати волю серцю, покласти руку на серце, набрати водив рот, тримати ніс за вітром, робити з мухи вола, взяти бика за роги, встромляти палиці в колеса, носити воду решетом, решетом у воді зірки ловити, влити в бочку меду ложку дьогтю, валити з хворої голови на здорову, не лазити за словом у кишеню, вилами по воді писано;

г) поєднання дієслова з прислівником: іти навпомацки, піти вгору, високо нестися, звести нанівець, датися втямки, стати цапки, іти навпомацки, бачити далеко, дивитися звисока, поглядати скоса, лігма лежати, легко сказати, заходити здалека, тримати вухо гостро .

Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з прикметником (чи дієприкметником) у ролі головного слова трапляються рідше: легкий на руку, важкий на підйом, тугий на вухо, гострий на язик, скупий на слова, гарячий серцем, вітром підбитий, без вини винний, не вартий дірки з бублика.

Так само рідкісні фразеологізми з прислівником у ролі головного слова: подалі від лиха, нізащо в світі, тяжко на душі, гірко на серці, несповна розуму, догори дном, і сліпому видно, не видно і сліду, світу божого не видно, ніде правди діти, ніколи і вгору глянути. Проте є чимало (близько сотні) фразеологізмів із предикативним словом нема в ролі головного слова: гадки нема, ціни нема, мови нема, нема кінця-краю, нема кебети, нема спасу, терпцю нема, просвітку нема, тільки пташиного молока нема, і вгору глянути нема коли, нема куди обернутися, нема того щоб .

Не так багато і фразеологізмів із числівником у ролі головного слова: тридцять срібняків, за тридев'ять земель, у три погибелі, у три шиї, три кити, в чотири ока, за два кроки, на своїх двох, сім п’ятниць на тиждень, сім чудес світу, одним один, один в один, п'яте через десяте, три чисниці до смерті.

Частина фразеологізмів має форму сурядних словосполучень. Як правило, вони складаються з двох частин (компонентів), з'єднаних одиничним або повторюваним сполучником сурядності: вірою і правдою, віднині й довіку, плоть і кров, голод і холод, босий і голий, без ладу і складу, не раз і не двічі, раз і назавжди, вздовж і впоперек, за і проти, святий та божий, і сміх і гріх, і нашим і вашим, і вовк ситий і коза ціла, ні грач ні помагач, ні слуху ні духу, ні світ ні зоря, ні вдень ні вночі, ні думано ні гадано, ні кує ні меле, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, ані верша ані ворітниця, не за страх, а за совість, або пан або пропав, рано чи пізно, так чи інакше, то скоком, то боком, як день, так ніч. Іноді такі два сурядні компоненти бувають підпорядковані підрядним зв'язком спільному головному слову: метати громи і блискавки, лицар без страху і догани, ходити кругом та навколо.

Рідко фразеологізми у формі сурядного словосполучення складаються з трьох частин: прийшов, побачив, переміг; пройти Крим і Рим і мідні труби; пройти крізь вогонь, воду і труби; і швець, і жнець, і на дуду грець; ні бе, ні ме, ні кукуріку.

Особливий різновид фразеологізмів становлять стійкі поєднання повнозначного слова із службовим — прийменником, сполучником або часткою, що мають цілісне значення. Це, власне, застиглі синтаксичні словоформи. За розрядом службового слова їх можна поділити на три групи:

-фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані з прийменниками: з розумом, з вогником, з перцем, з голочки, з руки, з пелюшок, зі скрипом, до лиця, до решти, до цурки, на славу, на совість, на руку, на око, на кшталт, на гамуз, на шапкобрання, на батьківських, в гуморі, в ажурі, в унісон, в лоб, у літах, у соку, в усю, без пам'яті, без тями, без пуття, без кінця-краю, без ліку, від душі, від лукавого, під руками, під носом, під силу, по дорозі, по змозі, про себе, про око, з-під поли, з-під палиці, при розумі, крізь зуби, над силу, для годиться;

- фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані зі сполучниками: і край, та й по всьому, та й годі, хоч плач, хоч лусни, хоч викинь, хоч викрути, хоч куди, як палець, як лід, як крига, як вкопаний, як ужалений, як на голках, як на долоні, як по нотах;

- фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані з частками: ні душі, ні крихти, ні ногою, ні з місця, ані тіні, не біда, не рівня, не промах, не до ладу, не до душі, не до добра, не до снаги, не до шмиги, не на жарт, не по собі, не по зубах, не під силу, не про нас, не за горами, не з руки, не з медом, не з тих, тільки й горя, тільки й бачили, тільки й того, аж нікуди.

Крім того, трапляються поодинокі фразеологізми, які за своєю будовою не вкладаються в наведені вище моделі: далі нікуди, куди там, хто куди, де там, де тобі, того й дивись, як ніде й нічого, і горя мало.

Найпоширенішими є фразеологізми, які мають форму підрядного словосполучення. Головним словом у таких стійких словосполученнях переважно виступають іменники та дієслова, рідше — прикметники, прислівники, числівники.

Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів

Проблема культури спілкування як важливого компонента розвитку і виховання особистості молодшого школяра не може бути вирішена без постійної уваги до фразеологічної роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграють стійкі сполучення слів у мовленнєвому етикеті спілкування, в оцінці ситуацій невербальної комунікації.

Рівень вихованості учнів проявляється в умінні оформляти думку в слово, в манері говорити та спілкуватися, в умінні володіти силою голосу та інтонацією, уважно слухати співрозмовника, в багатстві етикетної фразеології. Саме тому необхідно вже у початковій ланці навчати школярів спілкуватися, дотримуючись етикету вербального і невербального спілкування, який формувався протягом століть багатьма поколіннями українців.

Робота з фразеологізмами дозволяє розширити фразеологічний запас учнів, довести важливість правил ґречної поведінки людей у суспільстві, ознайомити з нормами етикету в спілкуванні, з особливостями українського національного етикету, сприяє реалізації комунікативної та діяльнісної змістових ліній навчання української мови.

Мовлення людей здійснюється не лише як судження про дійсність, а й як певна комунікативна ситуація: як звернутися до співбесідника, запитати, привітатися, попрощатися, подякувати, висловити незгоду, попросити вибачення, виразити здивування. Тематично дібрана фразеологія допомагає ґрунтовніше розкрити поняття “культура спілкування”, “мовленнєвий етикет”, “культура поведінки”. Культура мовлення передбачає вироблення етичних та етикетних норм спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника .

Спілкування – одна з форм людської взаємодії, завдяки якій індивіди духовно впливають один на одного. Люди не можуть жити без обміну досвідом, трудовими й побутовими навичками, без взаємних контактів, без впливу один на одного. Термін “спілкування” вживають переважно для характеристики міжособистісних стосунків, передачі форм культури і спільного досвіду, взаємодії, взаєморозуміння, взаємовпливу людей (О.Я.Гойхман, О.І.Даниленко, А.М.Емірова, Т.К.Чмут). Сталі форми спілкування пов’язані з умовами спілкування людей і утворюються в процесі закріплення виражальних засобів відповідно до мовленнєвої ситуації.