Сторінка
13

Проблема розвитку дитячих творчих здібностей

Методика розвитку мовленнєвих творчих здібностей у старших дошкільників засобами ігор-фантазувань

Головна мета формуючого експерименту – через спеціально підібрані ігри-фантазування сприяти розвитку мовленнєвих творчих здібностей як компонента креативності особистості та здібності вільно і творчо використовувати мову і мовлення в різних ситуаціях спілкування.

Реалізація визначеної мети відбувається за такими напрямками:

Розвиток зв’язного мовлення, виховання культури мовлення дитини, який передбачає особливу організацію мовленнєвої роботи, націлену на збагачення словника, граматичної упорядкованості, зв’язності висловлювань у процесі роботи над текстом, а також розвиток поетичної чутливості до краси та точності художнього слова, прагнення говорити правильно і виразно рідною мовою, адже чим вищий рівень мовленнєвого розвитку дитини, тим більш вільно вона виявляє себе у створенні казок та оповідань.

Розвиток художньо-естетичного сприймання літературних творів і активного творчого ставлення дітей до літературно-мовного матеріалу, який передбачає трансформацію одержаних творів у самостійне творче висловлювання, яке небуває у кожної дитини своєї колоритності, своїх особливостей.

Розвиток творчої уяви, фантазування, дивергентного мислення та інших психічних процесів, а також пізнавальної активності дітей, яке відбувається у зв’язку з розвитком психічних процесів, а також пізнавальної активності насамперед з розвитком творчої уяви, фантазування, дивергентного мислення, що передбачає наявність суттєвої новизни й невизначеності ситуації, яка пізнається, а також безмежного розмаїття можливих засобів її вирішення.

Збагачення емоційно-чуттєвого та когнітивного досвіду дитини, яке зумовлюється творчою мовленнєвою діяльністю, яка в свою чергу сприяє розвитку особистісної активності та нестереотипності сприймання, здібності утворювати гнучкі, варіативні образи, встановлювати зворотній зв’язок в середині творчогосинтезу старого й нового.

При побудові роботи з дітьми ми спирались на дидактичні принципи : принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей, принцип виховання в діяльності і спілкуванні, принцип стимулювання дитини до саморозвитку.

Спираючись на аналіз наукової літератури, були виділені й створені такі умови, а саме фізичні умови, які визначаються у наданні матеріалів для самостійної творчості, фантазування й можливості кожну хвилину діяти разом з ним; соціально-емоційні умови, які включали в себе створення внутрішньої безпеки, відчуття розкутості й можливості діяти довільно; інтелектуальні умови, які включали розвиток уміння розв’язувати творчі завдання, розвиток інтуїції, як суміші знань, інстинктів, емоцій, моралі та ціннісних суджень; розширення кругозору; надання дітям можливості діяти за інтересами; можливість ставити перед собою завдання .

Робота будувалася з поетапним ускладненням матеріалу.

Для реалізації поставленої мети навчально-виховний процес будувався за трьома етапами:

Пропедевтичним.

Відтворюючим.

Моделюючим.

На першому етапі роботи - пропедевтичному пріоритетною лінією визначено розвиток зв’язного мовлення.

Метою першого етапу було створення умов опосередкованого впливу на розвиток мовленнєвої творчої діяльності дітей передусім через формування необхідного для використання мовленнєвих творчих завдань рівня мовленнєвої компетентності.

На основі збагачення лексичного багажу, засвоєння граматичних уявлень діти оволодівають вміннями складати різні типи зв’язного висловлювання. Навчання відбувається в ході ігор-фантазувань, де діти вправляються в складанні різних висловлювань за допомогою структурно-логічної схеми, виконанням лексико-граматичних вправ з творчими завданнями.

Завданнями першого етапу виступили:

Здійснювати взаємозв’язок лексичних, граматичних вправ в процесі переказу літературних творів і складання дітьми монологічних висловлювань сюжетного характеру.

Розвивати активне творче ставлення до літературно-мовного матеріалу через використання ігор-фантазувань, вправ, завдань.

На данному етапі проводились такі заняття, які включали в себе ігри-фантазування.

Фрагмент №1

Тема: «Складання колективної казки про пригоди ведмедика і жовтого зайчика»

Мета: вчити дітей складати сюжетну розповідь за допомогою струк­турно-логічної схеми, дотримуватися основної сюжетної лінії, характе­ризувати головних героїв. Розвивати уяву, фантазування, підвести дітей до пошуку різноманітних способів розгортання сюжету.

Вид творчості: колективний

Матеріал: іграшкові ведмедик та зайчик, кольорові олівці, аркуші паперу.

Хід заняття

Вихователь демонстрував дітям дві іграшки - ведмедика та жовтого зайчика, пропонував уважно їх розглянути, розповісти про них: хто з них старший, який в кожного вигляд, що їм найбільше подобається робити, чому в зайчика такий не звичайний колір. Можливо, з ним трапилася над­звичайна пригода, друг ведмедик вирішив допомогти зайчикові стати знову таким, як завжди.

У процесі переказу, складання самостійних висловлювань дітей тре­нували у вживанні простих і складних синтаксичних конструкцій, різно­манітних типів. Використовували такі прийоми, як складання дітьми плану переказу і переказ за планом, який спочатку оформлювався в малюнках, потім діти називали кожну смислову части­ну розповіді та перекюували її за словесним планом. Ускладненим варіа­нтом був вибірковий переказ, причому робили вибірку цілого тексту. Ми заохочували дітей до виконання творчих завдань, що спрямовували дитину на вільний переказ.

У роботі з жанром казки особлива увага приділялася діалогу дійових осіб, їхнім рухам, міміці. Адже більшість казок для маленьких дітей вио­кремлює велика кількість діалогів, саме вони допомагають дитині само­стійно зробити висновок про характер, наміри, зовнішність тих чи інших дійових осіб, зрозуміти та оцінити їхні вчинки тощо. Через спілкування героїв казки відбиваються основні події твору. Крім того більшість каз­кових діалогів легко відтворюються у процесі виконавчої діяльності, пе­реказу. Дітей учили драматизувати казки, передавати характер персонажів, вживати образну лексику, засоби виразності. Важливе значення мала робота над змістовою стороною слова. На матеріалі спеціально підібраних, невеликих за об'ємом, але виразних поезій, оповідань, загадок із дітьми проводилися лексичні вправи, спря­мовані на добір епітетів, означень до заданого слова, синонімів, антоні­мів; граматичні вправи на словоутворення, словозміну. На заняттях діти активно використовувалися також вправи, спрямовані на формування певного лексичного поля. Вміння добирати слова, які "дружать", тобто слова-синоніми з даним словом, найбільш точно відображають зміст думки, є дуже важливим для побудови самостійного висловлювання.

Фрагмент № 2

Тема: «Ґудзик. Складання колективної казки «Про чарівний ґудзик»».

Мета: вправляти дітей у доборі різних груп слів до заданого слова, вчити. усвідомлювати пряме та переносне значення слів. Уточнити уяв­лення дошкільнят про жанрові та композиційні особливості казкового жанру. Вміти складати казку з опорою на літературознавчі уявлення. Роз­вивати творчу уяву, дивергентне мислення дітей.