Сторінка
6

Уроки української літератури, їх особливості та класифікація

Індивідуальне опитування окремих учнів з колективним рецензуванням відповідей дітей.

Повідомлення теми, мети уроку.

Бесіда з учнями про те, які твори про весну вони вже знають.

Розгляд картини М.Ткаченка "Весна" та С.Васильківського "Бездоріжжя", бесіда за змістом картин.

Коротка розповідь про В.Сосюру з використанням окремих кадрів кінофільму.

Читання твору вчителем.

Самостійне читання твору учнями з метою вибору найяскравіших рядків вірша, що найбільше сподобалися дітям.

Бесіда за змістом вірша.

Читання твору учнями.

Підведення підсумків.

Завдання додому

Є.Пасічник пропонує таку структуру уроку підготовки до твору за картиною:

Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети та завдань уроку.

Розгляд картини художника та її аналіз.

Словникова робота.

Колективне складання плану.

Усний опис картини.

Підготовка чорнового варіанта твору.

Редагування тексту учнями.

Вибіркове зачитування учнями окремих творів та їх аналіз.

Завдання додому.

Б.Степанишин пропонує таку побудову уроку підготовки до написання письмової роботи:

Мотивування потреби написання твору.

Повідомлення тем.

Відповіді на запитання учнів стосовно оголошених тем.

Коментування тем, про які учні й не запитували.

Планування однієї з тем у кількох варіантах.

Усне виконання вступу й початку основної частини твору.

Таке ж здійснення одного розділу основної частини іншого варіанта.

Нагадування учням про типові прорахунки, недоліки у попередніх творах.

Граматико-лексично-стилістичні вправи за похибками минулих творів.

Нагадування про тексти, словники, літературознавчі посібники, необхідні на уроці написання твору.

Відповіді на решту запитань учнів.

Рішення вчителя щодо тематики (обов’язковий розподіл тем, теми на вибір, окремі теми для кожного) і терміни написання твору.

Кожен учень є потенційним читачем художньої, біографічно-художньої, мемуарної, літературознавчої та науково-популярної літератури. Розвинути його читацькі потенції чи не розвинути залежить від батьків, старших братів, сестер, від телебачення, радіо тощо, але вирішальною в цьому процесі є роль учителя. Програми пропонують спецiальнi години для уроків з позакласного читання, мета яких - активiзувати читацький досвід дiтей, спрямувати їхні читацькі інтереси.

За змістом і формами роботи деякі з них нагадують звичайні уроки літератури. Учні знайомляться з життям і творчістю відомих митців, вчаться аналізувати твори й групи творів, об’єднані тематично. Таким чином проводяться уроки узагальнюючого типу та уроки поглибленого вивчення окремих творів. Б.Степанишин зазначає, що у практиці часто використовується така структура уроку з позакласного читання:

Вступне слово вчителя про письменника та його твір, що виноситься на обговорення.

З історії написання твору. Його місце в системі всього набутку автора.

Бесіда про ідейно-художній зміст твору.

Відповіді на запитання учнів.

Висновки.

На думку Є.Пасічника уроки з позакласного читання мають свої специфічні особливості. Вивчення й цілеспрямоване корегування читацьких інтересів учнів, намагання вчителів охопити більшу кількість творів, які самостійно прочитані дітьми, породжує різноманітні організаційні форми – уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-конкурси, уроки-диспути та інші.

Уроки з позакласного читання повинні бути своєрідним святом для учнів, викликати в них природну потребу обмінюватися думками з приводу прочитаного.

Нетрадиційні форми навчання відзначаються:

оригінальною організацією навчально-пізнавального процесу,

значним виховним впливом на його суб’єктів,

забезпечують ефективність і результативність виконання особистісно-зорієнтованих завдань,

дають можливість відійти від шаблонів у методиці,

дають можливість краще врахувати специфіку навчального матеріалу й індивідуальні особливості учнів.

Аналіз уроку в теорії і практиці навчання

Правильний і глибокий педагогічний аналіз уроку сприяє поліпшенню як усього навчального процесу, так і окремих його ланок. Об'єктивний аналіз підвищує рівень навчання (викладання), спонукає до самоконтролю, здійснює контроль, допомагає втіленню рекомендацій науки в практику.

Професор М.Махмутов зробив спробу підійти до аналізу уроку всебічно, запропонував такі типи аналізу: повний, аспектний, комплексний. Зупинимося лише на деяких аспектах аналізу, які, на наш погляд, не викликають сумніву своєю доцільністю, науковістю.

Повний аналіз уроку містить у собі розгляд його найважливіших елементів: його змісту, методів і прийомів навчання, взаємодії вчителя й учнів на уроці, взаємозв’язку його типу і структури. Наслідком такого аналізу можуть і повинні бути висновки та пропозиції, що стосуються удосконалення процесу навчання. Урок ми повинні розглядати цілісно, як організаційну форму, в якій усі елементи взаємозв'язані, підпорядковані логіці процесу навчання. Виділені елементи розглядаються й оцінюються з точки зору дидактичних і виховних завдань уроку, в першу чергу з точки зору найважливіших вимог до сучасного уроку: його структурна чіткість і завершеність, цілеспрямованість, різноманітність методів і прийомів, активність і самостійність учнів на уроці, творчий характер уроку, його висока науковість та ідейна спрямованість, керівна й організуюча роль учителя, виховальна і розвивальна роль уроку. Здійснюючи повний аналіз уроку, слід у першу чергу звернути увагу на тему й мету уроку: чи визначено мету уроку, його тему, чи інформує учнів про неї і як це він робить; чи все в класі сприяє тому, щоб уже на першому етапі учні були підготовлені до сприймання мети і завдань уроку, до розуміння важливості поставленої тему уроку в системі уроків; чи акцентується увага на готовності вчителя й учнів до співпраці.

Слід обов'язково звернути увагу на тип уроку і відповідну йому структуру. Визначивши тип уроку, аналізуються доцільність вибору його в досягненні мети і поставлених завдань, місце типу уроку в системі інших уроків з цієї теми, важливо визначити чи відповідає структура даному типу уроку: послідовність розташування елементів уроку, наявність їх, регламентація в часі, роль кожного етапу у виконанні дидактичних і виховних завдань.

Отже, повний аналіз уроку поєднує в собі такі елементи:

загальну характеристику мети уроку;

визначення типу і структури уроків, їх характеристику;

аналіз змісту уроку;

аналіз методів і прийомів навчання на уроці;

аналіз діяльності вчителя і учнів на уроці;

загальні висновки про ефективність уроку.

Аспектний аналіз - це аналіз однієї з сторін уроку: психологічної, дидактичної, виховної, організаційної, санітарно-гігієнічної сторін - з метою більш поглибленого вивчення його ефективності. Аналіз може бути комплексним, тобто охоплювати декілька уроків з однієї теми. За характером він близький до повного. Дидактичний аналіз передбачає аналіз уроку з основних дидактичних вимог до мети, змісту, методів, засобів, структури уроку. Організаційний аспект аналізу передбачає аналіз засобів організації занять на різних аспектах, оснащення уроку наочністю, посібниками, технічними засобами навчання, а також раціональним використанням часу, дотриманням режиму з боку санітарно-гігієнічних вимог. Виховальний аспект передбачає аналіз виховного впливу на учнів змісту уроку, його методів, засобів, а також особистості вчителя, його такту. Під час будь-якого аналізу слід звернути увагу на етико-естетичну сторону уроку.