Сторінка
2

Дистанційний курс навчання з дисципліни "Методи та системи штучного інтелекту"

– Останній підхід, що почав розвиватися з 1990-х років, називається агентно-орієнтованим підходом. Цей підхід акцентує увагу на тих методах і алгоритмах, які допоможутьінтелектуальному агенту виживати в довкіллі під час виконання свого завдання. Тому тут значно краще вивчаються алгоритми пошуку і прийняття рішення.

Банки застосовують системи штучного інтелекту (СШІ) в страховій діяльності (актуарна математика) при грі на біржі і управлінні власністю. У серпні 2001 року роботи виграли в людей у імпровізованому змаганні з трейдингу (BBC News, 2001). Методи розпізнавання образів, (включаючи, як складніші й спеціалізованіші, так і нейронні сітки) широко використовують при оптичному і акустичному розпізнаванні (в тому числі тексту і голосу), медицинській діагностиці, спам-фільтрах, в системах ППО (визначення цілей), а також для забезпечення ряду інших задач національної безпеки.

Розробники комп'ютерних ігор вимушені застосовувати ШІ тої чи іншої міри пропрацьованості. Стандартними задачами ШІ в іграх є відшукання шляху в двовимірному або тривимірному просторі, імітація поведінки бойової одиниці, обрахунок вірної економічної стратегії і так далі.

В процесі виконання кваліфікаційної роботи було розроблено курс “Методи та системи штучного інтелекту”. Курс присвячений розгляду базових понять систем штучного інтелекту.У курсі розглядається архітектура систем штучного інтелекту, системи розпізнавання образів, питання адаптації, навчання і самонавчання систем ІІ, персептрони, методи та алгоритми аналізу структури багатовимірних даних, неформальні процедури, алгоритмічні моделі, основи мов РЕФАЛ і Пролог, ключові поняття бінарних дерев, базові поняття експертних систем, автоматизований синтез, пошук фізичних принципів дії, методи синтезу мови людини.

Із розвитком інформаційних технологій перед суспільством постала важлива проблема, яка полягає у створенні перспективної нової системи освіти, яка має підготувати суспільство до життя в нових умовах цивілізації. Цим пояснюється виникнення нової форми навчання – дистанційної, поряд із формами вже відомими і традиційними – стаціонарною, заочною, екстернатом тощо. Для забезпечення вдалого проектування, розвитку та впровадження дистанційної системи навчання необхідно створити інфраструктуру відповідних освітніх закладів, провести підготовку викладачів, розробити навчальні програми тощо. Важливою складовою частиною дистанційного навчання є його реалізація за допомогою використання інформаційних технологій, а саме системи управління навчанням (з англ. Learning Managment System), які створені для розроблення, управління та поширення навчальних матеріалів онлайн із забезпеченням спільного доступу багатьох користувачів.

До традиційних видів освіти в Україні належить очна, заочна, суботня форми навчання та екстернат . До форм очної освіти належить денна (очна) та вечірня форми освіти. Їх особливостями є:

– навчальний процес, заснований на двосторонній взаємодії між тим, хто навчається і тим, хто навчає;

– використовуються групові форми навчальних занять: лекція, семінар, лабораторна робота, практична робота, колоквіум, консультації, тощо;

– чітко заданий перелік дисциплін, що вивчаються;

– чітке кредитування навчального часу.

Своєю чергою, заочна форма освіти розрахована на осіб, які вже здобули одну вищу освіту, працюють або з певних причин не можуть відвідувати заняття щоденно (як у випадку із очною формою навчання). Така форма навчання забезпечує:

– можливість отримання освіти незалежно від місця проживання;

– одночасного навчання за декількома спеціальностями;

– можливість отримання вищої освіти різними категоріями населення (непрацездатні, інваліди, жінки, які виховують дітей тощо);

– одночасне охоплення великої кількості студентів;

– навчання за власним графіком у міжсесійний період;

– можливість практично негайно застосовувати свої знання на практиці, не закінчивши навчання.

Зрозуміло, що в основі дистанційної освіти закладені принципи та особливості традиційних форм навчання, окрім того, додані нові особливості, які полягають у використанні інтернет-технологій для доступу для навчальних матеріалів, інтерактивної взаємодії між студентами тощо.

Так, принцип спрямування навчання на вирішення завдань освіти і загального розвитку студентів в традиційній освіті означає, що викладач повинен звертати увагу не лише на вирішення завдань та вмінь, а й на ефективність проведеної системи виховних заходів у розглянутій темі. У дистанційні системі навчання цей принцип отримав таку інтерпретацію: принцип креативності характеру пізнавальної діяльності. За допомогою інтерактивних технологій креативний характер дистанційного навчання може реалізуватись за рахунок суперництва та змагання великої кількості студентів, що підвищує їхній творчий потенціал.

Одним із найважливіших принципів у традиційній формі освіти є принцип науковості. Він ґрунтується на зв’язку між наукою та предметом, що вивчається, вимагає, щоб зміст матеріалів навчання забезпечував інформацію про наукові факти, поняття, закономірності, сучасні досягнення

та відкриття. Більш фундаментальну форму цей принцип отримав у дистанційному навчанні:

– дидактичний принцип відповідності фундаментальності навчання пізнавальним потребам

– особи, яка навчається. Цей принцип полягає у тому, що навчання вважається фундаментальним,

– якщо воно орієнтується на визначення основ та залежностей між різноманітними процесами

– навколишнього середовища. Разом з цим, принцип висуває такі вимоги до студента, як:

· висока мотиваційна потреба;

· прагнення до власного розвитку;

· корекції та самокритики;

· спрямованість особистості до досягнення поставленої мети.

Продовженням змісту цього принципу є принцип вільного вибору інформації, яка отримується, шляхом визначеної діяльності: не існує єдиного ідеального інформаційного джерела, тому спрямованість навчання стосується безпосередньо не інформації, а шляхів її перетворення та опрацювання, за допомогою участі в дискусіях, телеконференціях, роботи з пошуковими машинами тощо.

Наступним, не менш важливим дидактичним принципом у традиційних формах навчання є принцип систематичності та послідовності, який потребує того, щоби знання, які подаються, були впорядковані, класифіковані, логічно пов’язані з іншим матеріалом, що призводить до покращення результатів навчання. Натомість, у дистанційному навчанні надається можливість самостійно обирати навчальні цілі, форму та темп навчання. Такий принцип отримав назву принципу індивідуальної навчальної траєкторії студента.

У принципі наочності зазначено, що знання засвоюються краще, коли наявна висока концентрація сприйняття всіма органами чуття людини. Оскільки у дистанційному навчанні відсутній безпосередній контакт аудиторії та викладача, сформульовано принцип віртуалізації навчання. У дистанційній формі навчання широко використовуються мультимедійні видання, відеоролики, ілюстраційні матеріали, відеоконференції тощо.