Сторінка
7

Методика формування інтересу до навчання та самостійної роботи студентів з дисципліни "Лісництво"

4. На занятті самостійна робота студентів є ефективною за умови правильного методичного керівництва нею з боку викладача, коли він систематично навчає студентів працювати самостійно, коли для студентів добре зрозумілі мета, шляхи і способи виконання цієї роботи.

Активізація пізнавальної діяльності студентів в процесі вивчення дисципліни Лісництво

У вирішенні проблеми підвищення якості підготовки спеціалістів для лісового господарства велике значення набуває подальше удосконалення форм та методів навчання в напрямку активізації пізнавальної діяльності студентів. Велику роль при цьому відіграє правильне використання в педагогічній практиці принципів і методів наукового пояснення.

Запропонована дидактична класифікація видів пояснення за двома основами: логічному (дедуктивне, індуктивне, модельне пояснення) і психолого-дидактичному (рівень тяжкості, евристична діяльність студентів) - дозволяє дати конкретні рекомендації щодо застосування різних видів пояснення при викладанні даної дисципліни в аграрному закладі.

Підвищення самостійності і творчої активності студентів в процесі навчальної діяльності тісно пов’язане з покращенням організації та методики заняття. Нерідко добре відомі педагогічні положення, направлені на підвищення самостійної роботи і пізнавальної активності студентів в навчанні, не відбувались на практиці тому, що форми організації навчальної роботи були затрудненими. Це стосувалося того, що педагоги мали справу з комбінованими або змішаними заняттями в вищому закладі. Ось чому дослідна робота з підвищення самостійності і творчої активності студентів була розпочата з критичної оцінки організації заняття та пошуку шляхів його вдосконалення.

Комбіноване заняття, як відомо, було побудоване за такою схемою: кожне запитання навчальної програми опрацьовувалось викладачем, переказувався студентами, закріплювався по підручнику вдома і знову ж відбувалось повторення на наступному занятті. Одні і ті ж запитання, нерідко в одних і тих же формулярах, повторювався по декілька разів: при поясненні викладачем нового матеріалу, при закріпленні цього матеріалу на занятті, при виконанні домашніх завдань і при опитуванні студентів на наступному занятті. При цьому активність студентів до самостійної роботи досить знизилась.

Щоб виправити сутнісні недоліки комбінованого заняття, необхідно було розробити та експериментально перевірити таку структуру заняття, яка б відповідала характеру навчального матеріалу, логіці навчального процесу і підвищувала б самостійне навчання студентів. В даних цілях були спеціально розроблені та експериментально перевірені серії занять, що передбачали різноманітні складові окремих його частин.

1-а серія експериментальних занять: заняття без закріплення нового навчального матеріалу в аудиторії.

Мета дослідження: перевірити, як під час вивчення навчального матеріалу зміниться стан частини заняття, якщо студентам закріплення навчального матеріалу перенести на самостійне опрацювання.

Структура заняття:

повтор попереднього заняття і перевірка виконаного студентами домашнього завдання;

б) виклад та пояснення викладачем нового матеріалу;

в) завдання для самостійної роботи.

2-а серія експериментальних занять: заняття без домашнього завдання.

Мета дослідження: перевірити, при вивченні якого навчального матеріалу можна проводити заняття без домашніх завдань і як в зв´язку з цим зміниться структура і методика побудови заняття.

Структура заняття:

повтор попереднього заняття;

б) виклад та пояснення нового матеріалу;

в) самостійна робота студентів з усвідомлення та закріплення вивченого матеріалу.

3-я серія: заняття з перенесенням повтору пройденого матеріалу на кінець вивченої теми.

Мета дослідження: перевірити, при вивченні якого навчального матеріалу і в яких групах можна не повторювати матеріал з попередньої теми, а зекономлений час використати на самостійну роботу студентів.

Структура заняття:

виклад та пояснення нового матеріалу;

б) самостійна робота студентів в аудиторії;

в) обговорення самостійної роботи студентів і подання домашнього завдання при підведенні підсумків заняття.

4-а серія: заняття, на яких самостійна робота студентів в позаурочний час включає лише розширення та поглиблення вивченого матеріалу на занятті.

Мета дослідження: виявити, в яких студентів при вивченні певного матеріалу можна сформувати навики та інтерес до самостійної індивідуальної роботи.

Структура заняття:

виклад та пояснення нового матеріалу викладачем;

б) фронтальна самостійна робота студентів в аудиторії;

в) обговорення результатів індивідуальної самостійної роботи студентів, виконаної в домашніх умовах.

В результаті цих досліджень стало відомо, що кожне окремо взяте заняття потрібно будувати так, щоб окремі частини його відповідали дидактичним цілям, специфіці матеріалу який вивчається, особливостям групи та віку студентів і опиралось на попередні заняття, а також слугували з метою підготовки до наступних занять.

Якість заняття по великому рахунку залежить від готовності студентів до заняття.

Використовуються такі прийоми:

повідомлення теми і мети заняття;

б) встановлення зв´язку нового навчального матеріалу з вивченим раніше;

в) опора на життєвий досвід студентів;

г) створення емоційного фону заняття;

д) опора на наглядовість;

е) використання різного роду завдань та запитань;

є) проведення попередніх самостійних робіт студентів.

По-різному використовуються окремо взяті прийоми активізації студентів. Наприклад, запитання і завдання можуть випливати як із раніше вивченого матеріалу, так і матеріалу який вивчається. Це дозволяє студентам використати набуті знання для виконання завдання, яке буде подане на наступний раз.

Підвищення самостійності та творчої активності студентів на заняттях в значній мірі залежить від правильного пояснення викладачем матеріалу для самостійної роботи.

Значення самостійної роботи студентів в навчанні важко переоцінити. Лише ті знання, уміння та навички можуть бути обгрунтованими, які придбані за допомогою сумлінної роботи.

Наукою та практикою виявлено значну кількість дидактичних способів, за допомогою яких викладач створює найбільш сприятливі умови для засвоєння навчального матеріалу. Важливе місце серед них посідає такий прийом, як пояснення теми та мети заняття, попереднє повідомлення плану роботи над новим матеріалом, постановка викладачем різних запитань, організація попередніх повідомлень студентів що стосується теми заняття.

Досвід показує, що одним із ефективних способів підготовки студентів до ефективного та свідомого виховання знань являється самостійна робота студентів, яка організовується перед вивченням нового матеріалу. Вона може проводитись замість звичайних усних запитань чи перевірки письмового домашнього завдання.

В багатьох випадках підготовлена самостійна робота дає значний результат, оскільки під час її виконання всі студенти заохочені до активної діяльності. В процесі такої роботи викладач має можливість приділити увагу і допомогти слабшим студентам або ж вносити поправки і уточнення в роботу тих, у кого виникають запитання чи затруднення.