Сторінка
4

Методика формування інтересу до навчання та самостійної роботи студентів з дисципліни "Лісництво"

Другою важливою умовою підвищення ефективності застосування методів самостійного набуття знань має бути урахування індивідуальних особливостей студентів. Під час навчання на уроці створюються певні дидактичні умови, з яких студенти виконують ті чи інші пізнавальні дії, запроектовані викладачем. Плануючи навчальний процес важливо вміти передбачати систему поведінки студентів на занятті, знати, якими пізнавальними можливостями вони володіють і який за складністю навчальний матеріал їм необхідно дати. Питання про диференційований підхід до студентів у процесі навчання грунтується на їх індивідуальних відмінностях. В умовах роботи однієї групи виявляються типові індивідуально-психологічні особливості, що характерні для окремих груп студентів. Засвоєння необхідного мінімуму знань, а також досягнення максимально можливої глибини в процесі оволодіння програмовим матеріалом, якомога більших зрушень у розвитку кожного студента в цих групах забезпечується за допомогою диференціації методів та засобів навчання. У нашому випадку, під час застосування методів самостійного набуття знань, відмінності насамперед полягають у рівнях підготовленості студентів до самостійного сприйняття нових знань. Ці рівні можна визначити на основі характеристики системи вже набутих знань з предмету, сформованості вмінь раціональної організації самостійної навчальної діяльності та такої внутрішньої посилки до навчання як мотивації. Для організації самостійної роботи студентів з різними рівнями підготовленості до такої роботи має бути доцільним впроваджувати методи, розраховані на різний рівень пізнавальної самостійності. З метою врахування індивідуальних особливостей студентів, на основі перелічених вище критеріїв, в процесі організації та проведення самостійної роботи, доцільно їх умовно розподіляли на три типологічні групи: "слабку", "середню" та "сильну". До слабкої групи відносяться студенти з копіювальним рівнем засвоєння знань, умінь і навичок, низьким рівнем самостійності та недостатньо сформованими мотивами навчання. До середньої - студенти з відтворювально-продуктивним рівнем засвоєння знань, з середнім рівнем самостійності та середнім рівнем сформованості мотивів навчання. До сильної групи входять студенти з продуктивно-творчим рівнем засвоєння знань, з високими рівнями самостійності та мотивації навчання. З метою організації навчальної діяльності дітей, відповідно до їх індивідуальних особливостей, для всіх груп розробляються свої варіанти завдань. Вони відрізняться ступенем складності завдань, мірою допомоги, що в них міститься та обсягом. Міру допомоги можна визначити за якістю орієнтовної основи, що надається студентам в умові даного завдання. Йдеться про повноту системи умов, вказівок, на які орієнтуються студенти, здійснюючі свою діяльність. Завдання для слабкої групи учнів мають повну орієнтовну основу у вигляді послідовного опису операцій, які необхідно здійснити під час виконання завдання. Усильній групі готовий орієнтир в завданні відсутній, їм пропонується загальний зразок діяльності, на базі якого студенти самостійно складають повну орієнтовну основу для виконання свого завдання. А для середньої групи пропонується коротка інструкція до виконуваного завдання.

Нижче наведено модель навчального заняття з використанням методів самостійного набуття знань.

Модель навчального заняття з застосуванням методів самостійного набуття знань студентами

Ефективність самостійної роботи студентів залежить від того, на скільки раціональним виявився вибір методів самостійного набуття знань на кожному з етапів її організації і проведення. Нижче наводимо модель навчального заняття, якою передбачаються різні варіанти поєднань методів самостійного набуття знань з іншими видами методів навчання. Студент самостійно виконує завдання лише тоді, коли воно зрозуміло пояснене викладачем, коли створюються відповідні умови для пізнавальної діяльності і надана можливість виявити при цьому власну ініціативу. Загально відомо, що нові знання і вміння стають доступними і легко засвоюються тільки тоді, коли вони грунтуються на раніше набутих. Ось чому, перш ніж приступити до вивчення тієї або іншої теми, викладач повинен подбати про створення в пам'яті студентів відповідного "підґрунтя". Ним якраз і можуть бути знання і вміння, набуті на попередніх заняттях та життєвому досвіді, що безпосередньо стосуються теми уроку. При цьому потрібно максимально забезпечити самостійність роботи студентів.

Методи актуалізації вже набутих студентами знань мають стимулюючо-мотиваційний характер і займають одне з важливих місць в групі методів самостійного набуття знань. Підготовка студентів до сприймання нової теми - перший етап навчального заняття - повинна займати мінімальну кількість часу. Тому викладачу треба заздалегідь продумати, які питання будуть з’ясовані перед вивченням нової теми, як буде забезпечуватись активність студентів під час повторення, у якій формі воно буде здійснюватись - індивідуальній або колективній, які питання вони мають повторити вдома і як саме і таке інше. Щоб активізувати мислительну діяльність студентів на першому (підготовчому) етапі заняття, доцільно застосовувати інформаційно-пояснювальні прийоми та прийоми актуалізації знань, спрямовуючи їх на організацію фронтальної роботи групи. Доцільно застосувати такі види методів: вступна бесіда, актуалізуюча бесіда, бесіда-повторення. Також перед вивченням нового матеріалу можна запропонувати студентам самостійно виконати ряд практичних завдань, вправ, або заздалегідь задати завдання на спостереження тих явищ, процесів або предметів, які розглядатимуться на занятті під час вивчення нового матеріалу. В бесіді потрібно спонукати студентів до спроби самостійного розв'язання ще нерозв'язаних питань. Відтворювати в пам'яті студентів потрібно тільки ті знання, які важливі для даної теми, для її успішного засвоєння. Діти можуть відповісти не на всі запитання, але найважливішим на цьому етапі заняття є те, що викладач активізує розумову діяльність студентів, викликає в них інтерес до самостійної пізнавальної діяльності, який потім зберігається впродовж тривалого часу.

На другому етапі заняття (організаційному) застосовуються такі види методів як інструктаж і пояснення. Метою цього етапу заняття є організація колективу для проведення самостійної роботи, конкретизація теми і цілей цієї роботи, постановка завдань для всієї групи, ознайомлення студентів з вимогами, щодо оформлення проведеної роботи та оцінювання її результатів.

Третій етап заняття - самостійна робота, яка організується як індивідуальна робота, або робота в парах. Саме на цьому етапі заняття здійснюється диференційований підхід до навчання студентів з різних типологічних груп.

В процесі організації самостійної роботи студентів з низьким рівнем підготовленості до самостійної пізнавальної діяльності більшою мірою застосовуються інформаційно-пояснювальні і інформаційно-евристичні завдання, для студентів з середнім рівнем підготовленості - інформаційно-евристичні та проблемно-пошукові, проте в разі необхідності, для допомоги пропонуються пояснювальні завдання інформаційного характеру. Для організації роботи студентів з достатньо високим рівнем підготовленості використовуються як частково-пошукові так і дослідницькі завдання з переважаючим впливом останніх. Основним видом методів самостійного набуття знань, що застосовується на цьому етапі є навчальні диференційовані завдання.