Сторінка
3
Керівництво колективом повинно поєднуватися з розвитком самостійності, заохоченням корисної ініціативи та самодіяльності учнів. Майстерність класного керівника полягає в тому, щоб поставити перед колективом захоплюючу мету, виховати прагнення до колективної діяльності, забезпечити необхідні для цього умови.
У молодших класах класний керівник нерідко виступає ініціатором різних справ, які сприяють згуртуванню колективу.
Роботу з організації колективу необхідно проводити з урахуванням віку, рівня розвитку та вихованості учнів, їхньої активності, дисциплінованості та ряду інших умов, характерних для певного класу. Лише при цьому можна добитися серйозних успіхів у згуртуванні учнів у дружний і цілеспрямований колектив.
Учнівський колектив створюється, зростає й міцніє в процесі різноманітної діяльності. Вона робить життя колективу змістовним і цікавим. Тому створення і згуртування учнівського колективу починається з конкретних і корисних спільних справ, що потребують колективної та узгодженої роботи. Обладнання класу перед початком навчального року, виготовлення іграшок для дитячого садка, прибирання шкільного подвір'я, організація класної бібліотеки, виставка виробів учнів - усе це допомагає усвідомити свій зв'язок з колективом і пройнятися почуттям відповідальності перед ним. Чим цікавіші колективні справи, чим довше учні живуть спільними інтересами, тим охочіше віддають вони свої сили спільній справі, тим міцніший і згуртований учнівський колектив, тим ефективніша робота класного керівника.
Отже, можна прослідкувати необхідність формування колективу в умовах сучасної школи, як головного елементу виховання цілісної особистості. В сучасній школі необхідно створити сприятливі умови для формування колективу на засадах взаємоповаги і підтримки.
Колектив – арена для самовираження і самоутвердження особистості. Як відомо, не в кожному колективі самі собою стихійно складаються умови, спрямовані на формування в особистості власного «Я». Такі умови слід створювати разом із школярами. Що активніше вони братимуть участь у вдосконаленні колективу, то інтенсивніше здійснюватиметься процес їхнього власного самовираження, самовдосконалення, самовиховання.
Внутрішньо-колективні стосунки є загальним фоном життя колективу школи, основу якого становлять морально – інтелектуальний зміст, стиль і тон.
А.С. Макаренко увійшов у класику сучасної педагогіки як один із засновників теорії і методики колективістичного виховання, випробуваних ним на практиці протягом 8 років (1920–1928 роки). А.С. Макаренко, спираючись на практичний досвід роботи, визначив основні риси нормального тону дитячої установи: «мажорність», гідність, єдність, захищеність, гальмування.
Звичайно, що не всі досягнення педагогічної думки слід переносити на сучасну школу. Щодо методичної спадщини, то потрібно критично засвоювати думки, ідеї, враховувати ті історичні обставини, умови, коли ідея була висловлена. Але водночас необхідно зберегти усе найкраще, що виправдало себе у виховній практиці педагогів гуманістів. А.С. Макаренко залишив невичерпне джерело педагогічної спадщини, адже ретельно вивчаючи його твори, можна знайти ґрунтовну відповідь на найсучасніші педагогічні запитання.