Сторінка
2

Фактори формування колективу, їх значення для сучасної школи

Роботу з активом. Це є необхідною умовою розвитку колективу. А.С. Макаренко писав: « Я поспішав з цим (підбором активу). Я не дивився на те, що ці хлопчики і дівчатка мають так багато недоліків, намагався скоріше набрати таку групу активістів, які підтримували мої вимоги своїми вимогами, висловлюваннями на загальних зборах, у своїй групі, своєю думкою».

Громадські доручення. При цьому є важливою опора на індивідуальні нахили дітей, урахування їх інтересів. У професійно компонентного вихователя не вистачає суб’єктів діяльності, а не видів громадських доручень. Обов’язковим елементом громадських доручень є перевірка їх виконання і звітність.

Форми і методи педагогічної дії. Макаренко вказує на три форми впливу на вихованця: Пряму (використовується безпосередньо на вихованця), паралельна (вплив на особистість через колектив) і побічну (вплив через шкільний колектив).

Окреслення перспективи. У міру розвитку колективу мета, цілі повинні перетворюватися у більш складні, глибокі, соціально значущі. Макаренко виділяв три види перспектив: близькі (радість колективної праці дітей – вищий рівень близької перспективи), середні (відтягнуті в часі – радість якоїсь колективної події, планованої завчасно), дальні (віддалені в часі і соціально значущі, перспектива пов’язана з майбутнім).

Встановлення, зміцнення і примноження традицій. Для зміцнення вже створеного колективу важливо знати, зберігати традиції. У практиці роботи школи можна виділити три типи традицій:

Традиційні масові заходи (свята, олімпіади);

Традиційні проведення церемоній, що влаштовуються з приводу важливих подій шкільного життя (останній дзвоник, перший дзвоник);

Традиції, що стосуються вчинків дітей: точність, чесність, допомога, піклування про хворих, ввічливість.

Вони сприяють вихованню естетичної поведінки, формуванню особистісно-гуманістичної аксіології учнів. Особливої актуальності в сучасних умовах набуває виховання на національно – культурних традиціях українського народу.

Розширення колективних інтересів. У школі не слід обмежуватися інтересами свого класу, необхідно підтримувати зв’язки із загальним шкільним колективом, позашкільними дитячими, юнацькими і молодіжними організаціями.

Суспільна праця. Вона є могутнім засобом створення загального шкільного колективу.

Загальношкільний актив. Оперативні наради старост, збори, які проводяться швидко і точно зміцнюють колектив .

Загальношкільні збори. Вони проводяться на змінах .

Чергування по школі та інші форми самообслуговування. Важливо проводити урочисті передачі атрибутів чергування, журналів, графіків, плакатів та ін., які важливим виховуючими моментами в колективному житті.

Стінна преса, радіо, телебачення, відео технології. Це надійний засіб зв’язку класу з життям школи. Конкурси на кращі газети посилюють відповідальність за їхній випуск. За допомогою радіо класні справи виносяться на обговорення всього шкільного колективу, зближують і знайомлять учнів різних класів. Однією з форм взаємозв’язку старших і молодших є шефство, контроль за успішністю, допомога у проведенні виховної роботи.

Основні стадії розвитку колективу

У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).

На першій стадії розвитку колектив характеризується такими ознаками:

• він лише починає створюватись;

• члени колективу недостатньо знають один одного;

• вихованці неповною мірою усвідомлюють завдання;

• відсутня ініціатива в конкретній діяльності;

• відсутній актив.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив загалом, так і на кожного члена колективу зокрема. Вихователь у своїх діях не має змоги спиратися на помічників (актив) з числа вихованців. Тому доводиться виявляти авторитаризм і діяти за принципом єдиноначальства. Вихователь одноосібно визначає конкретні завдання кожному вихованцеві колективу, керує виконанням цих завдань і перевіряє та оцінює результати.

Як довго колектив може перебувати на першій стадії залежить від багатьох чинників: від віку членів колективу; від обізнаності вихователя з теорією та технологією формування і розвитку колективу; від рівня соціально-психологічного розвитку членів колективу; від уміння педагога правильно визначити перспективну мету діяльності колективу.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки:

• сформувався актив;

• більшість вихованців підпорядковується меншості;

• члени колективу усвідомлюють свої завдання;

• актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації колективної діяльності.

Тактична лінія діяльності керівника такого колективу: здійснювати управління через загальні збори з дотриманням демократичних основ. На другій стадії розвитку колективу починає діяти принцип паралельної дії: педагог впливає на вихованців через актив і одночасно тактовно і ненав'язливо здійснює безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і доволі тонкий інструмент формування колективу і забезпечення належних умов для життєдіяльності кожного його члена.

Далі настає період, коли колектив набуває ознак третьої стадії:

• більшість вихованців перейшла на бік активу, усвідомлює вимоги керівника;

• більшість підпорядковує собі меншість;

• колектив усвідомлює свої завдання;

• вихованці в змозі самі формувати нові завдання;

• органи самоврядування спроможності організувати колектив на виконання означених завдань.

Всі питання життєдіяльності колективу на цій стадії розглядаються на загальних зборах. Педагог-вихователь набуває статусу рядового члена колективу з правом одного голосу. У нього є одна перевага: знання і практичний досвід, який вихованці можуть використовувати в консультативному плані.

Значення формування колективу у сучасній школі

Успішна виховна робота не можлива без згуртованого колективну. Саме через колектив класний керівник впливає на ставлення школярів до навчальних обов'язків, до суспільно корисної праці, на їхню дисципліну та успішність У колективі розвивається їхня творча ініціатива, міцніють узи дружби й товариськості, народжуються нові норми поведінки.

Створення і згуртування дитячих колективів - найважливіше завдання вчителів початкових класів, і насамперед класних керівників. Якщо такий колектив створено, набагато легше можна розв'язати будь-які виховні завдання. У згуртованому колективі різні характери, здібності, інтереси, нахили учнів ніби доповнюють одне одного, їхні переживання стають яскравішими, вчинки відповідальнішими, думки глибшими. Дружний і згуртований колектив силою громадської думки, методами переконання (а іноді й примусу) привчає своїх членів поєднувати особисті інтереси з громадськими.

Учнівський колектив потребує педагогічного керівництва. Не можна залишати школярів напризволяще, їхній особистий досвід обмежений. Тому слід спрямовувати діяльність колективу, допомагати йому знаходити потрібні й корисні справи, які сприятимуть формуванню особистості. Водночас не слід ставати на шлях адміністрування, командування колективом. Не стримуючи самодіяльності та ініціативи школярів, треба вміло спрямовувати їхню діяльність, сприяти нагромадженню в учнів досвіду колективних дій та колективних переживань.