Сторінка
2

Педагогічна творчість як умова формування інтересу у школярів до іноземної мови

1) Створення позитивних емоцій по відношенню до діяльності.

2) Створення мотиву, що йде від цієї діяльності. Отже, переживання будуть інтенсивніші, а засвоєння інформації глибше і якісніше.

3) Створення ситуації цікавості (використання знань з інших дисциплін, факти з життя).

4) Використання аналогій в процесі пояснення нового матеріалу.

Знаючи структуру інтересу до навчання, можна завжди організувати навчальну роботу так, щоб вона завжди давала якомога більше поживи думкам, почуттям і вольовим проявам особистості.

Формування пізнавальних інтересів у навчанні іноземної мови може відбуватися за двома основними каналами. Перший - це сам зміст навчального предмету, друге - шлях організації пізнавальної діяльності учнів. Кожна з цих ліній має свою специфіку.

Зміст навчання, навчальний матеріал - ось та основа, на якій учні розширюють свій кругозір, відкривають світ. Очевидно, що це може і має представляти для них інтерес. Важливо, щоб навчальний матеріал містив в собі не тільки навчальне навантаження (лексичні одиниці, граматичні правила), а й основну цікаву базу, контекст, який містив би в собі нові знання про світ у цілому і в якому цей навчальний матеріал представлений. Тим самим ми робимо навчальний процес цікавим. Адже невідоме завжди дивує, вражає, а це вже, в свою чергу, є сильним стимулом пізнання. Але пізнавальний інтерес до навчального матеріалу не може підтримуватися весь час тільки новими фактами, а його привабливість неможливо зводити тільки до дивовижного і вражаючого уявлення. Ще К. Д. Ушинський писав про

те, що предмет, для того, аби стати цікавим, повинен бути лише частково новим, а частково знайомим. Нове й несподіване завжди в навчальному матеріалі виступає на тлі вже відомого і знайомого. Ось чому для підтримки пізнавального інтересу важливо вчити школярів в знайомому бачити нове.

Тепер розглянемо, як організація пізнавальної діяльності школярів стає основою формування інтересу до навчання. Далеко не все в навчальному матеріалі має бути цікаво учням. (Наприклад, деякі граматичні правила.) І тоді виступає ще одне, не менш важливе джерело пізнавального інтересу - сам процес діяльності.

Щоб викликати бажання вчитися, потрібно розвивати потребу учня займатися пізнавальною діяльністю, а це означає, що в самому її процесі, школяр повинен знаходити якісь привабливі сторони, аби сам процес навчання містив в собі позитивні заряди інтересу.

Шлях до активізації пізнавальної діяльності учнів ладить в різноманітній самостійній роботі учнів, організованої в відповідності з потребами і особливостями інтересу.

Педагогічно невигідно ставити учня в позицію тільки споглядальника і накопичувача знань. Потрібно поставити його в позицію людини, яка оперує знаннями, докладає максимум розумових і вольових зусиль для рішення пізнавальних завдань.

Вчення озброює школярів крім спеціальних умінь, пов'язаних з вивченням іноземної мови (грамотно писати, висловлювати свою думку, виразно читати іноземною мовою), ще багатьма цінними пізнавальними вміннями, якими людина широко користується в житті: розумітися в прочитаному, планувати, виділяти головне, аналізувати і узагальнювати, логічно відповідати, доводити і обгрунтовувати свою точку зору. Оволодіння новими, більш досконалими способами пізнавальної діяльності сприяє поглибленню пізнавальних інтересів в більшій мірі тоді, коли це усвідомлюється учнями. Її завжди легко помітити за заблестівшими очима учнів, а іноді і за вигуками: «Чудово , як же це виявляється просто!»

Це почуття вірно помітив і добре охарактеризував Д. І Писарєв: «Всякому человеку хочется быть сильным, остроумным и изобретательным. Всякому человеку свойственно во всяком занятии стремиться к возможному совершенству, радоваться, когда мало-помалу эта желанная виртуозность действительно приобретается».

Сучасні вчителі зробили багато для розробки методики навчання іноземної мови найбільш раціональним і творчим способом, стимулюючим їх пізнавальні інтереси.

1) Проблемне навчання, а не піднесення придатних, готових до заучування

фактів завжди викликає непослабний інтерес учнів. У проблемному навчанні на загальне обговорення стає питання-проблема, що містить в собі іноді елемент протиріч, іноді несподіванки. Проблемне навчання викликає з боку учнів живі суперечки, обговорення. Вони думають, як обгрунтувати свою думку, вчаться аргументувати її. Проблемне навчання повертає до життя емоції учнів, створюється ситуація захопленості, роздумів, пошуку. Це, звичайно, плідно позначається на ставленні школярів до вчителя.

Особливо розвивають інтерес творчі роботи учнів, які пов'язані з роботою уяви, поглибленої думки, з активним оперуванням знаннями й уміннями. В досвіді вчителів за останні роки ми бачимо широке використання творчих робіт. Велике поширення в іноземній мові отримали твори-мініатюри, що спираються на переживання учнів або їх особисту думку, уявлення, бачення даної проблеми. Як варіант творчої роботи при вивченні актуальної теми можна використовувати дослідні роботи. З боку учнів потрібно самостійний активний пошук, вивчення різноманітної літератури з даної проблеми, максимальне використання раніше отриманих знань, що буде сприяти не тільки розширенню кругозору, але і збагаченню лексичного запасу учнів.

Щоб пізнавальний інтерес постійно підсилювався, отримував імпульси для розвитку, потрібно використовувати засоби, що викликають в учня відчуття, свідомість власного росту.

«Постав питання однокласнику», «проаналізуй його відповідь і оціни», «Прочитай і запиши основне» - ці та багато інших прийомів, які спонукають учня осмислити свою діяльність, розвиваючи його пізнавальну активність, неухильно ведуть до формування його стійкого пізнавального інтересу, тому що при цьому він реально може бачити результат, відчувати своє просування.

Таким чином, майстерність вчителя викликати, формувати пізнавальний інтерес учнів у процесі навчання, полягає в умінні зробити зміст свого предмету привабливим, а способи пізнавальної діяльності учнів різноманітними, творчими, продуктивними.

Поняття педагогічної творчості і її роль у формуванні пізнавального інтересу школярів

Поняття «творчість» асоціюється зі створенням нових ідей, культурних і матеріальних цінностей, з «самостійно створеною діяльністю в різних напрямках виробничої роботи, науки, культури ».

Творчість - це діяльність, що породжує щось нове, що раніше не існувало, на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів. Творчість має різні рівні. Для одного рівня творчості характерне використання вже існуючих знань і розширення області їх застосування; на іншому рівні створюється абсолютно новий підхід, що змінює звичний погляд на об'єкт або область знань.

В.І. Андреев (1988), визначаючи творчість як вид людської діяльності, зазначає ряд ознак, що характеризують її як цілісний процес:

- наявність протиріччя проблемної ситуації або творчого завдання;

- соціальна та особиста значимість і прогресивність, яка робить внесок у розвиток суспільства і особистості (антисоціальна діяльність, навіть в її найбільш вигадливій формі - це не творчість, а варварство);