Сторінка
18

Аналіз художнього твору на уроках читання у початкових класах

6. Потрібно проводити роботу над семантикою слова. Завдяки цьому діти частіше працюють над уточненням мовленнєвих одиниць, значно активізують свій словник, усувають із нього слова, які не відповідають літературній мові. Для цього найефективніший шлях - евристична бесіда (вдатися до словникових тлумачень близьких за значенням слів і на цій основі будувати бесіду, щоб побачити різницю між стилістично-нейтральним словом і контекстуально-образним).

7. На уроках читання можна частіше вдаватися до аналізу образних засобів, які є стрижневими в структурі окремих образів твору. Для цього пропонують дітям пояснити словосполучення, у яких вжито колірну лексику; дати словесний малюнок явища, предмета; здійснити порівняння (виділити їх в тексті); прочитати уривок з використанням засобів інтонації і ін.

8. У зв'язку з тим, що художній твір відбиває естетично пережиті письменником картини життя, факти чи явища природи, підготовку твору до читання й аналізу з дітьми слід починати з відомостей про автора: біографічні дані, час, в якому він жив і творив, його ставлення до дійсності того часу тощо. Щоб правильно проаналізувати образи, осмислити і оцінити всі компоненти твору, визначити особисте ставлення до змальованих образів, подій, а, отже, виявити основну ідею твору, потрібно не раз уважно прочитати твір.

9. Роботу над текстами, рекомендованих для вивчення в початкових класах, доцільно починати з розгляду теми, визначення його жанру, оскільки від цих особливостей великою мірою залежить манера читання твору — колорит виконання, тобто комплекс забарвлень,необхідних для безпосереднього читання. А дотримання цієї вимоги дозволяє учням краще усвідомити і запам'ятати урок. Після цього можна розглядати композицію і сюжет твору, що дозволяє розкрити перед учнями взаємозв'язок композиційних компонентів (образів, картин, подій, ситуацій) та виявити й усвідомити основні елементи ланцюга подій сюжету (експозицію, розвитку дії, кульмінації). А це допомагає молодшим школярам вникнути в ідейно-естетичний зміст твору, знайти спосіб усної передачі змісту.

10. При аналізі образів твору, вчитель повинен вчити дітей правильно це робити, тобто аналіз повинен здійснюватися за схемою: дії і вчинки - портретне зображення - мова - пряма авторська характеристика. Оскільки для дітей автори рідко вживають пряму характеристику, вчитель повинен показати, що саме через інші елементи можна описати персонаж.Це буде впливати на сприймання і мислення читача, викликаючи певні асоціації, створюючи основу для доосмислення образу, а, отже, розвитку творчої уяви, уміння бачити за живим словом конкретний образ.

11. У зв'язку з тим, що дітей молодшого шкільного віку приваблює усе яскраве, цікаве, емоційно насичене, варто при аналізі твору звертати увагу на естетичний вплив художніх образів, щоб знати, яким саме почуттям і переживанням дати перевагу в процесі безпосереднього читання і роботи над текстом з дітьми. Для цього використовувати читання опису природи, роздумів героїв.

12. Потрібно визначити вчителеві відповідні завдання до послідовного аналізу твору з дітьми. Для цього необхідно, щоб слова тексту в устах вчителя не були звичайною інформацією про зміст твору, а мали повну силу емоційного впливу на дітей. Щоб правильно керуватися текстом під час аналізу твору з дітьми, слід накреслити етапи наскрізної словесної дії та послідовного аналізу твору з учнями. Це означає: розчленувати твір на частини, щоб між ними був постійний внутрішній зв'язок; до кожної частини знайти заголовок; визначити творче завдання, що стосується читання та аналізу твору з дітьми (відповідати меті читання, бути активним засобом розкриття ідейного змісту твору, захоплювати і хвилювати учнів).

Підсумовуючи все сказане вище, підкреслимо, що для ефективного сприймання молодшими школярами художнього тексту, учителю необхідно пам'ятати про:

1. Чітке розмежування завдань читання художньої і науково-популярної літератури.

2. Розвиток в учнів творчого читання, при якому досягається сприймання твору "розумом" і "серцем".

3. Використання різних прийомів роботи на уроках, подолання схематизму і шаблону в роботі з художніми творами.

4. Підвищення керуючої ролі вчителя як організатора колективного пошуку на уроках читання.

5. Просування учнів до досягнення естетичних цінностей художньої літератури, формування у них образного сприймання творів, подолання поверхової спрямованості роботи з художніми творами.

6. Створення умов для вільного самовираження дітей при сприйманні літератури.

7. Прояв літературної творчості дітей як засобу духовного розвитку учнів, їх просування у розумінні літератури як мистецтва слова.

8. Виховання у школярів любові до художнього слова як образного і не замінимого слова письменника.

Робота з художнім текстом на уроці - це зустріч із прекрасним, пошуки та відкриття, це спілкування дітей з автором твору. Таке бачення уроку читання є реалізацією сучасного підходу для методики його проведення.

Аналіз твору повинен бути загальним роздумом вчителя і учнів уголос, що згодом стане основою для розвитку потреби самостійно розібратися, проаналізувати прочитане. У психолого-педагогічній літературі зустрічається кілька підходів до аналізу художнього твору [20, З0, 31, 39, 48]: стилістичний аналіз (аналіз використання автором мовних засобів для показу свого відношення до написаного), проблемний аналіз (аналіз ситуацій, вчинків героїв), аналіз розвитку дій, аналіз художніх образів. Та незважаючи на цю різноманітність лише єдність цих підходів дає можливість учням початкової школи правильно сприймати текст у цілому. Поряд із цим існує й функціональний аналіз, який запропонувала Н.Д.Молдавська [20]. Суть його в тому, що вчитель вивчає характер впливу літератури на духовний світ школяра, його емоційний стан. Але щоб досягти найбільшої повноти осягнення змісту твору в єдності з художньою формою, треба шукати найкращий і найкоротший шлях до розуму й серця читача. А в цьому може допомогти врахування особливостей сприймання твору учнями на кожному віковому етапі розвитку.

Молодші школярі - наївні реалісти, їх мислення ще залишається наочно-образним, що стає перешкодою до розуміння і усвідомлення законів побудови художнього тексту й розуміння форми твору. Тобто школярам ще повністю недоступна мова художньої умовності, що зв'язано з малим запасом життєвих вражень. Тому дітям важко узагальнювати, аналізувати зв'язки між художніми деталями, з яких будується образ. Для більш чи менш адекватного сприймання художнього твору молодшому школяру потрібні враження буття, емоційний, чуттєвий досвід і через нього "йти" до свідомості дитини, до її розуміння твору.

Проведене нами дослідження підтвердило, наявність в учнів початкової школи чотирьох рівнів сприймання і розуміння художньої літератури: репродуктивний, емоційно-сюжетний, інтуїтивно-художній, елементарний усвідомлено-художній (цілісно-аналітичний). Ці рівні вказують на просування учнів у сприйманні художніх творів у залежності від тих прийомів, які використовував учитель на уроці. Тобто це не кількісна оцінка, а якісна. Наявність цих рівнів показує, що сприймання і засвоєння твору -висхідний процес від менш до більш повноцінного, який може супроводжуватись якісними стрибками.