Сторінка
3

Поняття андрагогіки, її об’єкт, предмет, завдання

Продуктивною для науки і практики, на думку В.В. Краєвського, є тільки третя концепція, згідно з якою педагогіка відносно самостійна дисципліна, що має свій об’єкт і предмет.

Об’єктом андрагогіки є усі явища дійсності, які обумовлюють розвиток дорослої людини в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства. Тобто об’єктом андрагогіки доцільно вважати багатоаспектну неперервну освіту дорослих, яка здійснюється в інститутах формальної, неформальної та інформальної освіти відповідно до соціокультурних умов.

У сучасних умовах відбувається розширення функцій освіти, зокрема актуалізується переосмислення практики і теоретичного обґрунтування освіти дорослих, розробки закономірностей і принципів, цілей, змісту, форм, методів і засобів навчання дорослих. З цих позицій необхідно висвітлити питання про предмет андрагогічної науки. Як наука, що пізнає й узагальнює практику освіти дорослих, андрагогіка дає знання, що дозволяють формулювати і реалізовувати основні цілі освіти дорослих. Вона створює теоретичні, методологічні і методичні основи діяльності, яка допомагає дорослим набути загальні і професійні знання, досягнення культури і переглянути життєві принципи. Андрагогіка розглядає освіту в контексті життєвого шляху людини.

Предмет андрагогіки – це цілісний педагогічний процес, цілеспрямовано організований для освіти дорослого населення в контексті неперервної освіти. Таким чином предметом андрагогіки є закономірності, принципи організації навчання, освіти дорослих, що передбачає визначення цілей, завдань, змісту, методів, форм, засобів залучення дорослого до оволодіння соціальним досвідом людства, його культурними цінностями, створення для цього оптимальних умов з метою забезпечення його потреб і потреб суспільства, а також моніторинг результативності цього процесу та його корегування в разі необхідності.

Крім того необхідно враховувати коло проблем пов'язаних з функціонуванням і розвитком освіти дорослих, яка має свою змістову специфіку, зумовлену особливостями контингенту, а також своєрідністю завдань, на виконання яких спрямована діяльність основних його підрозділів. Звідси своєрідність підходів до питань стратегії її розвитку в сучасних умовах.

Освіта як процес, що охоплює все життя людини: це невпинне цілеспрямоване засвоєння людиною соціокультурного досвіду з використанням усіх ланок існуючої освітньої системи; це дотримання означеного принципу організації освіти, освітньої політики, спрямованої на створення умов для навчання людини впродовж усього її життя, забезпечення взаємозв'язку і спадковості різних ланок освіти. У теорії і практиці неперервної освіти особливий акцент робиться на освіті дорослих за межами базової освіти - набуття і підвищення кваліфікації, перепідготовка у процесі зміни професії, освіта у процесі адаптації до зміни соціальних умов, освіта в умовах дозвілля тощо.

Андрагогіка ‑ це гуманітарна галузь знання. В її просторі здійснюється синтез ідей і положень з області не тільки людинознавства, а й суспільствознавства, філософії освіти, культурології, інших дисциплін. Логіка процесу вимагає вироблення теоретичних основ відбору необхідних відомостей стосовно навчання різних категорій і груп дорослого населення. Об'єднуючою домінантою служить проблематика учасників освітніх процесів, що характеризуються станом дорослості. До основних завдань андрагогіки належать:

осмислення предмету, об’єкту андрагогіки, ролі освіти в житті і діяльності дорослої людини;

прогнозування розвитку освіти дорослих як загальноцивілізаційного процесу;

вивчення становлення і розвитку освіти дорослих у світі і в Україні;

розробка, опис і систематизація понятійного апарату для системи освіти дорослих;

формування і оцінювання професійну компетентність спеціаліста;

відбір змісту освіти і форм навчання дорослих;

розвиток активної позиції дорослого в процесі освіти;

розвиток диференціації та індивідуалізації навчання відповідно до соціальних і особистісних потреб дорослих;

розвиток післябазової професійну і неформальну освіту безробітних, забезпечення психологічної підтримки, орієнтації й адаптації в нових соціально-економічних умовах;

розвиток соціально-економічних передумов освіти людей похилого віку, інвалідів, пенсіонерів, жінок;

вивчення досвіду зарубіжних країн в організації освіти дорослих і організація співпраці з міжнародним освітнім товариством;

розробка нової парадигми освіти дорослих у суспільстві соціальних змін;

створення спеціальних служб, здатних об'єднати інформаційні функції з умінням діагностувати потреби і можливості дорослих, і розробка на цій основі оптимальних "освітніх маршрутів"$

організація спеціальної підготовки андрагога.

У сучасних умовах особливої значущості і гостроти набуває вирішення ряду проблем для подальшого розвитку освіти дорослих у нашій країні. До них належать:

освіта дорослих і розвиток людських ресурсів;

співвідношення формального і реального рівня освіти дорослих і шляхи їх зближення;

загальна грамотність, функціональна грамотність і професійна компетентність дорослих;

освіта дорослих і проблеми соціалізації і ресоціалізації в умовах соціальних змін;

правове забезпечення, стимули і пільги для освіти дорослих;

співвідношення централізації і децентралізації в управлінні освітою дорослих.

Залежно від поглиблення аналізу процесу освіти дорослих усе більш актуальним ставав пошук особливостей позиції викладача, що працює з ними. На основі ряду досліджень можна окреслити деякі характеристики "моделі вчителя дорослих". Він повинен розуміти специфічні завдання, що стоять перед різними категоріями, що навчаються, мотиви їх освітньої діяльності; уміти не тільки надавати освітню допомогу, але й забезпечувати соціально-психологічну підтримку і тим самим пробуджувати в людях віру в себе; розвивати рефлексивні уміння дорослих, допомагаючи зменшити їхню залежність від попереднього життєвого досвіду.

Роль і місце андрагога в системі освіти дорослих

Андрагогічну діяльність має здійснювати андрагог.

С.П. Архіпова стверджує, що викладач-андрагог, організатор освіти дорослих, має поєднувати у своїй професійній діяльності різні ролі. Доцільно виділити мінімум три, які помітно відрізняються за змістом і спрямованістю, в рамках яких у сучасних умовах повинен діяти викладач-андрагог. Це ролі «лікаря», «експерта», і «консультанта».

Діяльність у ролі «лікаря» передбачає наявність певної психотерапевтичної підготовки. Володіючи знаннями і навичками в цій галузі, викладач здатен надати допомогу у відновленні мотивації до освітньої діяльності, послабленні «бар’єрів» сприйняття, зниження рівня тривожності, підвищенні стресостійкості суб’єктів навчання. Найбільшою мірою подібні уміння потрібні при роботі з такими категоріями дорослих учнів, як безробітні на курсах перепідготовки, персонал з низькою оплатою праці, співробітники, чия діяльність пов’язана з постійними емоційними перенавантаженнями і т. ін

Роль «експерта» передбачає компетентність викладача на «нормативному рівні», тобто володіння змістом як андрагогічної діяльності, так і професійної діяльності дорослих учнів на рівні достатньому, щоб виступати в ролі «експерта». Значна частина «експертів», як відомо, вважає що володіння знаннями і досвідом у тій чи іншій галузі професійної діяльності саме по собі вже є запорукою успішної викладацької діяльності. Це, однак, не так. Не кожний хороший спортсмен може бути гарним тренером, не кожен висококласний фахівець є талановитим вчителем. Невміння передати свій досвід, навчити суцільно призводять до того, що «експерт» перетворюється на чергового «начальника», від якого залежить, наприклад, чи буде прийнятий залік або іспит, чи ні, але практична користь від викладацької діяльності якого дуже невелика. Тому така важлива для кожного професіонала, який виступає в ролі викладача, спеціальна андрагогічна підготовка.