Сторінка
2

Поняття андрагогіки, її об’єкт, предмет, завдання

За висловом одного з найбільших теоретиків та практиків навчання дорослих, американського вченого М. Ноулза, виникла потреба у підготовці «компетентних людей ‑ таких людей, які були б здатні використовувати свої знання в умовах, що постійно змінюються, та чия основна компетенція полягала б у вмінні займатись постійним самовдосконаленням та самоосвітою впродовж усього свого життя".

Навчання дорослих є справою важкою і напружено. Допомогти сучасній людині подолати свої проблеми за допомогою навчання, є андрагогіка. Поява андрагогіки як окремої галузі педагогіки обумовлена низкою причин різного характеру. Основою нової науки вчені назвали об'єктивні умови, які виникли завдяки потребам у розвитку андрагогіки.

По-перше, сам процес розвитку освіти призвів до завоювання провідної ролі в процесі навчання тими, хто навчається. Педагогіка виходила з принципової позиції, що людина, що навчається, у виборі отримання освіти займає в основному пасивну позицію; виняток становлять тільки профільні класи у школі, характерні для старшокласників; у той же час ‑ дорослі свідомо вибирають не тільки курс, але й форму, термін та рівень навчання.

По-друге, еволюція філософських і психологічних наук призвела до свідомого визнання провідної ролі людини в усіх соціальних процесах, в тому числі у науці.

По-третє, досягнення в галузі інформаційних технологій дозволили по-новому організувати навчальний процес, що суттєво змінило ролі того, хто навчається, та того, хто навчає, в процесі навчання.

По-четверте, еволюція педагогічних концепцій призвела до визнання необхідності надання більшої свободи в процесі навчання тому, хто навчається.

По-п'яте, завдяки різній провідній діяльності у дітей та дорослих, необхідно чітко розділяти принципи педагогічних та андрагогічних моделей навчання.

Нарешті, фізіологи та психологи довели, що люди здатні успішно навчатись практично впродовж всього життя.

Створенням і розвитком процесу навчання дорослих займається андрагогіка. Це нова галузь знань про людину, одна із наук про освіту, що формуються. Її поява підготовлена і зумовлена всім ходом розвитку освіти, а також логікою розвитку теорії освіти.

Поняття андрагогіки. Андрагогіка в системі педагогічних наук

Існують різні погляди щодо сутності поняття «андрагогіка».

Андрагогіка (від гр. аner аіndros ‑ "доросла людина", "зрілий чоловік", ago ‑ "веду") - теорія навчання дорослих, яка вивчає специфічні закономірності засвоєння знань і вмінь дорослим суб'єктом у процесі навчальної діяльності, а також особливості керівництва останнього з боку професійного педагога.

Становлення андрагогіки як науки із власним предметом дослідження, власним "баченням" і розумінням діяльності дорослих у галузі освіти починається х 40-х рр. ХХ століття.

У сучасній світовій педагогічній науці доцільно виділити три основні тлумачення андрагогіки:

Андрагогіка як науковий підхід до вивчення освіти дорослих.

Андрагогіка як галузь педагогіки, дидактики.

Андрагогіка як самостійна наука.

Більшість вчених схиляються до розуміння андрагогіки як самостійної науки. Розуміння андрагогіки як наукового підходу до вивчення освіти дорослих значно звужує її сутність і можливості. В андрагогіці мають право на існування різні підходи щодо освіти дорослих. Л.М. Кравченко виділяє наступні: імпліцитний, особистісно-діяльнісний, експліцитний, політехнічний.

Прихильники розгляду андрагогіки як галузі педагогіки, а саме як дидактики дорослих залишають поза увагою дослідження загальні історико-теоретичні основи, методологію, її функціональні можливості.

Враховуючи те, що педагогіка надзвичайно багатогранна. Досліджувальний нею предмет настільки складний, що окрема наука не в змозі повністю охопити його сутність, на сучасному етапі наукового розвитку виникла цілісна система самостійних педагогічних наук, однією з наймолодших доцільно вважати андрагогіку. Ця наука вивчає теоретичні, методологічні і методичні основи діяльності дорослої людини, що дозволяє не тільні здобути професійні знання, а й загальні, оволодіти здобутками сучасної культури, здійснити формування світогляду, само вдосконалити себе, здобути соціокультурний досвід. Виникнення андрагогіки обумовлено швидкоплинним соціальним, економічним, особистісним змінам сьогодення.

Вперше дефініцію «андрагогіка» використав німецький історик освіти Олександр Капп у 1833 році для позначення науки, яка вивчає проблеми освіти дорослих. Воно в час виникнення не набуло помітного поширення і навіть викликало бурхливий опір, сумніви в правомірності існування, дискутування серед вчених. Так, відомий німецький педагог і філософ І. Гербарт (1776-1841) виступив проти самої ідеї вивчення і розвитку освіти дорослих, вбачав у андрагогіці небезпеку "узаконення вічного неповноліття". Але у своїх працях він доводить доцільність виховання упродовж життя. Таким чином на перший план виступає компенсаторно-адаптивна функція освіти.

Деякі вчені наголошують на тому, що андрагогіка вивчаючи «проблеми освіти і виховання людини протягом усього її життя» є структурною одиницею соціальної педагогіки. Вони поряд з андрагогікою до науково-теоретичної структури соціальної педагогіки відносять агогіку – «галузь педагогіки, що вивчає проблеми попередніх відхилень у поведінці дітей та підлітків»; герогіку, що досліджує соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку»; віктимологію, яка «розробляє проблеми категорій людей, які стали жертвами несприятливих соціальних умов та насильства».

Поряд з терміном «андрагогіка» в спеціальній літературі досить часто вживаються поняття «освіта дорослих», «теорія освіти дорослих», «педагогіка дорослих». «Теорія освіти дорослих» доцільно вживати в разі потреби для відмежування від практики, або для підкреслення розгляду теоретичних основ науки. В Росії найбільш поширеною є дефініція «освіта дорослих», в Західній Європі та Америці – «андрагогіка».

Предмет, об’єкт і завдання андрагогіки

Для розуміння об’єкту і предмету андрагогіки звернемося до поглядів вчених на педагогіку взагалі. Існують три основні концепції.

Представники першої з них вважають, що педагогіка – міждисциплінарна галузь людського знання. Такий підхід фактично заперечує педагогіку як самостійну теоретичну науку, тобто як галузь, що будується на педагогічних явищах. У педагогіці у цьому випадку будуть представлені досить складні об’єкти дійсності (космос, культура, політика та ін.).

Інші вчені надають педагогіці статусу прикладної дисципліни, функція якої полягає в опосередкованому використанні знань залучених з інших наук (психології, природознавства, соціології та ін.) й адаптованих до розв’язання завдань, що виникають в сфері виховання та освіти. При таких підходах не можу бути розроблена цілісна фундаментальна основа для функціонування і перетворення педагогічної практики. Зміст такої педагогіки складає сукупність фрагментальних уявлень про окремі сторони педагогічних явищ.