Сторінка
6

Професійно-практична підготовка в сучасних умовах: стан, проблеми, потенціал розвитку

Проблеми підготовки кваліфікованих робітників в ПТО Хмельниччини

Проблеми, які накопичилися за останній час на рівні професійно-технічної світи, потребують переосмислення та визначення нових підходів у прийнятті ефективних рішень як з боку органів державної влади, так і від керівників ПТНЗ та промислових виробників.

Молоде українське суспільство ставить перед професійними навчальними закладами важливе завдання: готувати майбутнього фахівця знаючим, думаючим, таким спеціалістом, який повинен уміти самостійно здобувати й застосовувати на практиці нові знання та практичні навички.

Розвиток ринкових відносин зумовлює зміни в управлінні персоналом , вимагає розгляду людей як багатства підприємств, а витрат на формування, мотивацію і розвиток людських ресурсів — як особливого виду інвестицій. На сьогодні відсутня реальна оцінка потреби в персоналі. Значна кількість керівників підприємств і спеціалістів кадрових служб мають недостатні професійні знання та досвід з питань управління персоналом.

Ефективність роботи окремих підприємств та галузей залежить від компетентності їх працівників, від особистих умінь і навичок осіб, що розпочали власну справу. Якісною характеристикою збалансованості і оптимальності перерахованих факторів є продукція підприємства. Якщо товари, послуги знаходять ринки збуту, є конкурентоспроможними, то це значить, що працівники мають високий рівень професійної підготовки.

Цей чинник порушує безліч суперечливих питань як перед підприємствами, так і перед закладами освіти, що готують для них спеціалістів. Щоб успішно вирішити поставлені перед народним господарством завдання щодо виробництва різних видів продукції необхідне постійне підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів нижчої та вищої ланок.

Професіоналізм працівника, його самостійність, соціальна відповідальність за наслідки конкретної господарської діяльності — всі ці риси особистості фахівця, звичайно, не можна сформувати лише в ПТНЗ. Необхідна спільна злагоджена співпраця з господарствами, підприємствами, де працюватимуть випускники. Доцільно творчо та цілеспрямовано розвивати ці зв'язки, щоразу шукати нові форми взаємодії, які б відповідали швидкозмінюваним реаліям сучасного життя. Саме тому необхідно налагоджувати та зміцнювати спільну роботу закладів профтехосвіти, підприємств та організацій, що має бути спрямована на вдосконалення навчання і виховання майбутніх висококваліфікованих робітничих кадрів.

Адже сьогоднішні питання соціально-економічної життєдіяльності міста та села стоять надзвичайно гостро, їх слід вирішувати комплексно, з одночасним реформуванням промислового сектора. Саме тому нагальним завданням в області є створення цілісної системи підготовки фахівців для промислового комплексу, які будуть здатні втілювати в життя сучасні досягнення. У сучасному виробництві необхідно впроваджувати новітні технології, використовуючи високоякісну техніку; забезпечити функціонування мережі банків, які б надавали гроші в кредит під невеликий відсоток; запровадити організований продаж техніки шляхом лізингу; брати до уваги технології розвинутих країн; усунути диспропорції у зайнятості громадян, покращити соціальну інфраструктуру, забезпечити соціальний захист та реальні доходи усіх верств населення.

У зв'язку з міграцією сільської молоді до міста виникає проблема поповнення педагогічних колективів ПТНЗ сільськогосподарського профілю молодими кадрами. І на сьогодні ситуація склалася так, що середній вік педагогічних колективів становить 50-55 років. Тому перед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування стоїть першочергове завдання щодо створення відповідного соціального та економічного середовища, яке сприяло б підвищенню престижності та мотивації праці, особливо молоді, реалізації потенціалу робітничих кадрів, забезпеченню привабливих умов для проживання в сільській місцевості, призупинення руйнації об'єктів соціальної інфраструктури села.

За останні роки в розрізі ПТНЗ спостерігається тенденція щодо зменшення кількості підготовлених фахівців з професій машинобудівного профілю та збільшення з професій інших галузей народного господарства (конторських службовців, операторів комп'ютерного набору, перукарів, кравців тощо). Тому необхідно переглянути перелік професій, за якими здійснюється підготовка кадрів та адаптувати його до сучасного ринку праці.

Нагальними проблемами залишаються також удосконалення кредитної, цінової, податкової політики, створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності на підприємствах-виробниках продукції.

Завдання реформи полягає в тому, щоб відкрити максимально широкий простір для централізації внутрішніх ресурсів галузі, пов'язаних з потенціалом приватної власності і ринковим механізмом.

На Хмельниччині в машинобудівному секторі ми бачимо вихід через створення певних об'єктивних реалій, які можуть сьогодні змінити ситуацію на краще. У чому їх суть?

1.Створити умови для успішного ведення бізнесу від великотоварних господарств з обробітком 10-5 тис. га для фермерського чи особистого селянського господарства. Зусилля всіх організаційних заходів облдержадміністрації спрямовуються на те, щоб кожен суб'єкт ринку знайшов свою нішу.

2.Основний вектор зусиль минулого, так і цього, має бути спрямований на прискорене оновлення матеріально-технічної бази, забезпечення як великих підприємств, так і закладів освіти, в тому числі ПТНЗ, новою сучасною технікою та механізмами.

3.Технічне оновлення в господарському секторі призведе до подальшого неминучого скорочення зайнятості сільського населення. За прогнозом розвитку і розміщення продуктивних сил Хмельницької області, розробленим Національною академією наук України на період до 2015 у, уже у 2010 році понад 27 тисяч сільських працівників можуть стати безрезультатними. Тому зусилля органів державі влади та місцевого самоврядування спрямовуються на орієнтацію та конкретну допомогу майбутнім випускникам ВНЗ, технікумів, ліцеїв. Це, в першу чергу через фінансову допомогу — відкриття і зайняття власною справою на селі.

Робітничий клас виступає гарантом відродження промислового господарства, тому зміст професійної освіти має бути орієнтований на ринок праці. Для цього необхідно:

1. Розробити систему організаційних заходів із профорієнтаційної роботи в школах та особливо інтернатах області.

2. У навчально-виробничому процесі максимальну увагу звертати на процес опанування учнями практичних навичок.

3. Постійно проводити анкетування серед учнів, щоб відслідковувати тенденцію, хто з них хоче і готовий займатися власною справою на селі, а це, в свою чергу, сприятиме вирішенню питання зайнятості сільської молоді та міграції робітничих кадрів.

4. Надавати кращим випускникам цільові направлення для продовження навчання у ВНЗ машинобудівного профілю.

5. Створити мотивацію учням, щоб вони залишалися в сільському господарстві. Для цього директорам навчальних закладів необхідно пропрацювати макети майбутньої діяльності: трудові загони, науково-виробничі комплекси тощо (із можливим залученням приватних коштів), які будуть основою для проходження учнями практики, набуття досвіду, розкриття для них суті та цілей плідної праці.