Сторінка
10
5. Ми – друзі природи
6. Дивне поруч
7. Жаліти треба вміти
8. Рослини під нашим захистом
9. Звірі і птахи узимку
10. Де живуть наші менші брати
11. Про тих, кого ми любимо
12. Фарби природи
13. Наш друг – ліс
14. Зелена аптека
15. Птахи – наші друзі
16. Чудеса у твоєму будинку (про живі куточки, кімнатні квіти)
17. Рідні простори
18. Руку дружби – природі
19. Маленькі люди – великі справи
20. Розцвітай, земле, садами.
Гра-драматизація «Брати наші менші»
Гра-подорож «По заповідних куточках України»
• Конкур загадок про природу. Вікторина «Рослини Тернопільської області, що охороняються».
• «Круглий стіл» «Наш помічник – книга» (знайомство з книгами про природу).
• Естафета улюблених занять (догляд за тваринами, рослинами, виготовлення виробів із природного матеріалу, збір марок і листівок, календариків про природу і т. ін.).
Складання і відгадування ребусів про природу.
Пригравання екологічних ситуацій.
Усний журнал «Пори року».
Фестиваль мальованих фільмів «Екологічний мультфільм». Просвітительська робота.
• Розв’язання екологічних задач.
• Вірші і твори про природу.
• Читання художньої літератури про природу.
• Конкурс екологічного малюнка і плаката.
• Творчі завдання з екології.
• Участь у виставках «Зимовий букет», «Природа і фантазія».
Практичні заходи
• Операція «Первоцвіт», «Мурашник», «Прилітай, товаришу птах», «Чисте місто».
• Майстерня Дядечка Дятла (виготовлення годівниць і будиночків для птахів).
• Очищення парку від сушнику.
• Заготівля кормів для птахів.
• Операція «Мій двір – моя турбота».
• Озеленення класу, школи, вулиці, двору. Участь в охороні пам’ятників природи:
• Агітаційна робота: випуск листівок, стінгазет, фотогазет і плакатів.
Розважальні заходи
Свята Весни, Літа, Осені, Зими. Свято Квітів. Свято врожаю. Свято птахів. Лісовий карнавал. Вечір екологічної казки. Проведення ранку «Природа і мистецтво». Конкурси читців, співаків, музикантів (за творами про природу).
Організація екологічного театру. Екологічна стежина.
Наведемо приклади проведених заходів та проаналізуємо їх екологічну спрямованість.
Ознайомлення з криницею
(екскурсія)
Мета: Розширити знання дітей про народну символіку. Дати поняття про криницю Виховувати почуття гордості за свій рідний край, бажання берегти природу.
Хід заняття.
Вчитель-вихователь організовує дітей на заняття.
– Діти, сьогодні у нас з вами буде екскурсія. Це буде незвичайна екскурсія. Ми познайомимось з старовинною українською криницею.
Діти виходять на шкільне подвір’я. Їх чекає віз, застелений домотканою рядниною. На місці їх зустрічає господиня. Діти вітаються.
Господиня: – Прошу, прошу, гості дорогенькі, на моє подвір’ячко, на зелене зіллячко. Рада всіх бачити.
Тут чекає вас
Зроблена з каменю,
дерева і криці
старовинная криниця.
(Діти підходять до криниці. Вихователь розповідає).
– А ось перед вами старовинна українська криниця. А ви знаєте, які за формою бувають криниці? Так, круглі, квадратні.
– А з чого вони бувають зроблені? Вірно, з каміння, і дерева. А хто мені скаже, як називається ця криниця? Правильно, криниця-журавель. А чому саме так називається, не знаєте? Ось послухайте, що я вам розповім. Між людей ходить така легенда. Колись у сиву давнину мале хлоп’я загубилось у лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилився і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись, в небі з’явився журавель. Він спустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з криниці. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, і він знайшов стежку додому. Після того випадку люди в пам’ять про доброго птаха стали робити криниці, схожі на журавлів. А назвали криницю Журавель. Подивіться ще раз уважно на криницю. Всі розглянули її? Ось ця кам’яна частина називається цямриння, а верхня дерев’яна – журавель. Каміння для криниці беруть не просте, що лежить під ногами будь-де, а возять його з річки. Воно повинно бути гладеньке, шліфоване. А самого журавля роблять з дуба, щоб він був міцний. Прикрашають різьбою.
– Діти, а як ви думаєте, зруб криниці або цямриння, роблять лише з каменю? Правильно, ще цямриння буває дерев’яне, його викладають з колод, ось таких, що лежать збоку криниці. Тоді криниця-журавель виглядає ось так. (Показує картинку).
– То як називається нижня частина криниці? Якою вона буває?
– Як називається верхня частина криниці? З чого її роблять? Чим прикрашають?
– Діти, а чи хочете ви себе відчувати хоч трішки маленькими журавлями? Журавлі найбільше люблять ті місця, де трава висока, густа. Ось давайте і ми з вами відшукаємо тут найзеленішу, найгустішу. (Діти ходять по подвір’ю і знаходять найгустішу траву біля криниці.).
– Відшукали? Де вона росте? Так, біля криниці. Дуже добре ви шукали. А тепер сядьте, спочиньте і послухайте мене.
У народі кажуть: де вода, там і життя. То ж недарма з давніх-давен зберігся звичай, що криницю копати в будь-якому місці не можна. В кожному селі шукають місце криниці по-своєму. Ось у цьому селі колись жив дід, який ходив по селі і шукав місце, де можна копати криницю. Там, де густа і зелена трава, він прикладав вухо до землі і слухав, чи шумить вода. Там, де він чув шум води, копали криницю. Вода в ній була чиста, холодна і смачна. Воду з криниці п’ють, нею миються, в ній перуть одяг. Раніше не могли в кожному дворі поставити криницю. Могла бути одна-дві криниці на все село, тому люди ходили по воду далеко, взявши коромисла і відра.
Ось подивіться, як наша господиня йде по воду. Через плече у неї коромисло. На ньому два дерев’яних відра, їх називали в давнину коновками. Господиня начеплює коновку на журавель і дістає воду. (Частує нею дітей і примовляє:
Із криниці-студениці,
Що під вишнями в саду,
Я водиці-льодяниці
У відерці наберу.
Дам напитися, освіжитися
я малятам в холодку,
їм водиця-льодяниця
Буде завжди до смаку.
Діти дякують. Вчитель запитує у дітей.
– Чи смачна вода? А яка ще вода буває? А ви знаєте:, чому вона холодна і чиста? Тому, що в криниці б’є джерело. А джерельна вода дуже холодна і смачна. Смачнішої від джерельної немає ніде. А чи бачили ви ще де-небудь джерела? Так, у лісі.
Учень розповідає вірш М. Чумарної «Лісове джерельце».
Лісове джерельце,
Добре в нього серце,
Всім дає водиці,
І звірятку, й птиці,
Дереву й травиці, Квітці і людині,
Тому не міліє,
Дзюркотить, радіє,
Із лісів дзвінкою
Витіка водою.
Вчитель разом з учнями дякує господині за гостину.
Підсумок заняття.
Запропонована форма роботи забезпечує розвиток спостережливості школярів, їх моральних почуттів, щодо збереження природи, захисту її, любові до неї. Разом з тим, такий урок-екскурсія забезпечує розвиток естетичних почуттів, довільної уваги, вміння конкретизувати та класифікувати об’єкти та явища оточуючого світу.