Сторінка
9

Формування екологічної культури молодших школярів

у процесі добору екологічно спрямованого матеріалу необхідно дотримуватись критеріїв: науковості, доступності, поліфункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості для учнів початкових класів;

використання природоохоронних відомостей має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;

під час розробки методики використання екологічно спрямованого матеріалу у навчальній діяльності необхідно враховувати пізнавальні особливості молодших школярів, специфіку навчальних предметів й опиратися на пізнавальну активність учнів.

Вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу на уроках та у позаурочний час, є добір його змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, цей матеріал має бути науково достовірним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного, а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, праці людей та всього живого.

Вивчення, аналіз та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, результати яких наведені нами в першому розділі дипломної роботи, дозволили сформулювати робочу гіпотезу: система пропонованих дидактичних умов виховання екологічної культури оптимально сприятиме розвитку пізнавальних інтересів учнів молодшого шкільного віку.

З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей формування екологічної культури молодших школярів у процесі навчально-виховної діяльності.

Експеримент проходив у три етапи. Теоретичний етап – була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів з проблем екологічного виховання та формування основ екологічної культури в учнів 2 класу, формулювалася гіпотеза і завдання дослідження.

Практичний етап експериментального дослідження був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завдань експерименту, проведенням експерименту у 2 класі з метою перевірки гіпотези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці.

На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи використання розробленої методики формування екологічної культури молодших школярів.

Експериментальне дослідження проводилося на базі 2‑х класів Глещавецької ЗОШ І-ІІ ступенів Теребовлянського району Тернопільської області. Експериментом було охоплено 24 учні експериментального класу. Одержані результати порівнювалися із аналогічними показниками 26 учнів контрольного класу, які працювали за традиційною методикою навчання.

На початку експерименту ми провели контрольні зрізи з метою визначення рівня сформованості екологічної культури учнів обох класів.

На основі рекомендацій щодо норм оцінювання знань, умінь і навичок молодших школярів з природознавства, рекомендованих Міністерством освіти України ми визначили наступні критерії та рівні оцінювання:

а) «високий рівень»

– учень глибоко, ґрунтовно, послідовно розкриває зміст екологічних завдань;

– висловлені твердження ілюструє прикладами з власних спостережень;

– без допомоги вчителя аналізує, порівнює, класифікує предмети і явища природи, застосовує на практиці набуті знання;

б) «достатній рівень»

– учень легко орієнтується на місцевості, робить необхідні висновки;

– фіксує результати спостережень природи рідного краю і самостійно, акуратно їх оформляє;

– з легкою допомогою вчителя аналізує, порівнює, класифікує предмети і явища природи, застосовує на практиці набуті знання

б) «середній рівень»

– при викладі матеріалу учень припускається незначних помилок, йому важко ілюструвати відповідь прикладами з власних спостережень;

– переважає інколи поверхнева обізнаність в галузі екологічних знань;

– робить неповні узагальнення та висновки,

в) «низький рівень»

– екологічні знання поверхневі;

– учневі важко (або він зовсім не може) самостійно підтвердити відповідь прикладами;

– відповідь непослідовна, фрагментарна, неточна.

З метою визначення рівня сформованості екологічної культури учнів обох класів були запропоновані завдання з предмета «Я і Україна» (2 клас).

Завдання були запропоновані такі:

1. Жива природа (запиши, що до неї належить) –

_

Нежива природа (запиши, що до неї належить) – _

_

2. Розгадай ребуси.

_

3. Що дає людині природа? _

_

Результати виконання завдань

Дані таблиці показують, що якість виконання завдання в експериментальному і контрольному класах приблизно однакова.

В експериментальному класі кількість учнів, що виконали завдання на високий рівень становить 12%, що на 2% менше, ніж у контрольному класі, а на достатній рівень у експериментальному класі виконали завдання на 4% більше, ніж у контрольному класі.

Плануючи процес екологічного виховання на уроках та виховних заходах ми враховували необхідність наступних дій:

• визначення місця і функцій процесу екологічного виховання у структурі уроку;

• передбачення методичних та практичних труднощів, які можуть виникнути у позаурочний час;

• визначення змісту, обсягу та форм екологічно спрямованих завдань;

• планування процесу екологічного виховання через подачу навчальних завдань екологічного спрямування невеликими, логічно завершеними частинами;

• підбір наочного дидактичного матеріалу.

З метою формування екологічної культури молодших школярів засобами навчального матеріалу ми підбирали такі завдання:

Екологічні бесіди (можлива тематика)

1. Природа – наш дім

2. Природа і мистецтво

3. Про культуру поводження в природі

4. Як ми допомагаємо природі