Сторінка
7
Всього в анкетуванні взяли участь 36 учнів 4-тих класів віком 9-ти років школи №285 м. Києва. Частота зустрічаємості різних варіантів відповідей оцінювалась у відсотках до загальної кількості опитуваних.
Аналізуючи відповіді учнів на запитання про те чи важливо для них займатися спортом, переважна більшість учнів (69,5%±9) усвідомлювали необхідність занять спортом, (25%±8) вважають, що не дуже важливо займатися спортом, (5,6%±5) думають, що не важливо. Відповіді свідчать про те, що більшість дітей усвідомлюють необхідність занять спортом (рис.3.1).
Рис.3.1. Аналіз відповідей учнів на запитання про ставлення учнів до занять спортом
На запитання, щодо періодичності занять фізкультурою з’ясувалося, що за розкладом учні мають 3 уроки на тиждень(100%).
Потрібно було дізнатися у дітей необхідність занять з фізкультури а саме кількість уроків на тиждень. Як видно з рис. З.2, більшість учнів (83,4%±7) хочуть щоб уроків фізкультури було більше, (11,1%±6) дітей вважають, що треба менше, (5,6%±5) дають можливість зрозуміти, що фізкультура їм зовсім не треба (рис.3.2).
Рис.3.2. Аналіз відповідей учнів на запитання «Чи потрібна їм така кількість занять з фізичної культури?»
На питання, щодо регулярного виконання ранкової зарядки відповіді респондентів розділилися таким чином: систематично виконують ранкову зарядку менше половини учнів (38,9%±8). Більшість дітей або взагалі не набули цієї навички (38,9%±0,08), або рідко звертаються до ранкової розминки (22,2%±8) (рис.3.3).
Рис.3.3. Аналіз відповідей учнів на запитання, що стосується виконання ранкової зарядки
З’ясувалося, що майже всі учні (89%±6) не займаються ранковою зарядкою з батьками. Тільки деякі учні виконують зарядку (5,6%±5) з батьками, і така ж кількість виконують зарядку з батьками рідко (рис.3.4).
Рис.3.4. Аналіз відповідей учнів на запитання, що стосується сімейного виконання зарядки
Оцінка фізичного стану є одним з показників здоров’я дитини. Більшість учнів добре оцінюють свій фізичний стан (72,2%±8), приблизно третина не дуже ним задоволені (27,8%±7). Позитивною можна вважати думку учнів про те, що поганий фізичний стан їм взагалі не властивий (рис.3.5).
Рис.3.5. Аналіз відповідей учнів на запитання щодо оцінки свого фізичного стану
За результатами анкетування зрозуміло, що вчителі не завжди використовують рухливі ігри на уроці фізкультури, так як позитивно відповіли всього (13,9%±6) учнів; (55,6%±8) стверджують, що не завжди; а (8,3%±5) відповіли, що дуже рідко, (22,2%±7) - взагалі не граємо (рис.3.6).
Рис.3.6. Аналіз відповідей на запитання, щодо залучення рухливих ігор на уроках фізкультури
Наступне питання дає нам змогу оцінки рухову активність дітей поза межами школи. Проаналізувавши відповіді на питання ми можемо сказати, що більше половини учнів (52,8%±8) не зацікавлені в заняттях у спортивних секціях. Більше того жоден учень не вказав, що він займається у спортивній секції, (8,3%±6) відповіли, що їм це не цікаво, але (38,9%±8) хочуть піти на заняття в спортивну секцію (рис.3.7).
Рис.3.7. Аналіз відповідей учнів на запитання, що стосується відвідування спортивної секції
Проаналізувавши відповіді на питання щодо важливості для дітей грати в рухливі ігри, ми дізналися, що (13,9%±6) дітей не завжди хочуть грати в рухливі ігри, (77,8%±6) стверджують, що дуже важливо, (8,3%±5) відповіли, що не важливо (рис.3.8).
Рис.3.8. Аналіз відповідей учнів на запитання, що стосується важливості гри в рухливі ігри
За результатами анкетування, щодо реакції дітей на ускладнення правил гри ми дізналися, що (6%±6) учнів взагалі не подобаються ігри, (11%±6) вважають, що не завжди подобається, (77%±6) відповідей, що їм байдуже, (6%±6) це не подобається (рис.3.9).
Рис. 3.9. Аналіз відповідей учнів на запитання, що стосується зміни правил гри в її процесі
На питання зацікавленості дітей щодо рухливих ігор ми дізналися, що (89%±6) дуже подобаються ігри, (11,1%±6) відповідей говорять нам про невелику зацікавленість у іграх (рис.3.10).
Рис.3.10. Аналіз відповідей на питання зацікавленості дітей щодо рухливих ігор
З допомогою цього питання ми можемо зрозуміти наскільки батьки орієнтують дітей до занять фізичною культурою. Тільки половина батьків (50%±8) хотіли би щоб їх дитина регулярно займалась фізичними вправами та у спортивних секціях, (30,6% ±8) не завжди заохочують дітей, (19,5%±7) взагалі не залучають (рис.3.11).
Рис.3.11. Аналіз відповідей учнів на запитання щодо залучення їх батьками до фізкультури
Проаналізувавши відповіді на питання стосовно проведення фізкультхвилинок під час шкільних занять, ми можемо зробити такий висновок, що вони не є регулярними. Позитивну відповідь надали лише (33,4%±8) учнів, (16,7%±6) відповіли, що їх взагалі немає, (50%±8) не завжди (рис.3.12).
Рис.3.12. Аналіз відповідей учнів на запитання, що стосується проведення впродовж шкільного дня фізкультхвилинки
Переважна більшість учнів вказали, що такий вид рухової активності (фізкультхвилинка) в групі продовженого дня практично не проводиться (63,9%±8), (19,5%±7) відповіли, що не завжди і тільки в (16,7%±6) випадків проводять фізкультурну хвилинку в групі продовженого дня (рис.3.13).
Рис.3.13. Аналіз відповідей учнів на запитання, що стосується занять у режимі шкільного дня (фізкультхвилинка в групі продовженого дня)
Виявилося, що більшість учнів роблять фізкультурні перерви при виконанні домашніх завдань, оскільки вони не можуть довгий час перебувати за столом (44,5%±8), інші (38,9%±8) взагалі не роблять фізкультурні перерви, або роблять не завжди (16,7%±6) (рис.3.14).
Рис.3.14. Аналіз відповідей учнів, щодо виконання фізкультурних перерв вдома
У педагогічному тестуванні взяли участь школярі 4 класу в кількості 18 дітей основної медичної групи.
Педагогічне тестування складалося з чотирьох тестів для визначення розвитку координаційних здібностей, а саме тести на оцінювання орієнтації в просторі, здібності до ритму, управління часовими параметрами, а також на спритність (човниковий біг 4х9).