Сторінка
2

Основні теоретичні положення формування місцевих бюджетів та їх практична реалізація в умовах трансформаційної економіки

Рис 1. Частина доходів місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету

Через місцеві бюджети здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього про­дук­ту, завдяки чому місцеві бюджети є інструментом регулювання економічного і соціального розвитку визначених територій і держави в цілому. Щодо цього, критерій питомої ваги місцевих бюджетів у сукупному обсязі фінансових ресурсів держави – це частина пе­ре­розподіленого валового внутрішнього продукту через прибутки і витрати місцевих бюджетів. Як і у випадку зі зведеними бюджетними ресурсами, прогнозний показник пере­розподілу ВВП через місцеві бюджети традиційно поступається результату фактичного ви­ко­нан­ня – за підсумками 2001 р. частина місцевих бюджетів у ВВП на два відсотки пере­вищила за­планований показник (по прибутках 9 і 11 %, і по витратах – 10 і 12 % відповідно) [7, 8]. Водночас ознайомлення з поданими на рис. 2 даними, переконливо засвідчує тенденцію поступового зменшення частини прибутків місцевих бюджетів ВВП до 2000 року включно і деякий ріст за рахунок міжбюджетних трансфертів у 2001, 2002 роках.

Рис. 2. Доходи місцевих бюджетів у відсотках до ВВП

Витрати місцевих бюджетів щодо валового внутрішнього продукту також мають тенденцію до скорочення з 19 % у 1994 р. до 8 % у 2000 р. Після 2000 року спостерігалося деяке підвищення частки місцевих бюджетів у ВВП.

Головна роль у процесах фінансового забезпечення самоврядування відводиться великим адміністративним утворенням – Автономній Республіці Крим, областям, містам Київу і Севастополю. За фінансовим потенціалом території України можна класифікувати:

– ті, що забезпечують власні витрати і є „донорами” державного бюджету;

– ті, що мають невеличку дотаційну залежність;

– ті, що постійно одержують прямі дотації на покриття витрат із державного бюджету.

Для класифікації використовуємо такий показник, як коефіцієнт дотаційної залежності бюджету території, що обчислюється за формулою:

,

де – коефіцієнт дотаційної залежності;

СДР – сума дотацій, одержуваних регіоном;

ЗВ – загальні витрати (бюджет регіону).

До першої групи класифікації відносяться фінансово потужні регіони, із коефіцієнтом до­таційної залежності в інтервалі від 0 до 0,01. Це насамперед м. Київ, обсяг вилучень із бюджету міста складає близько 65 % усіх прибутків (8). Також до „фінансово незалежних” регіонів належать території з потужним промисловим потенціалом, що є потенційними до­но­рами державного бюджету – Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Харківська, Пол­тав­ська, Запорізька області.

До другої групи благополучних регіонів, де коефіцієнт дотаційної залежності невисокий (< 0,1) можна віднести Київську, Луганську, Львівську, Сумську, Миколаївську області і м. Севастополь. Ці регіони практично покривають власні витрати дохідними джерелами, що мають.

Хронічно не вистачає прибутків (третя група > 0,1) для покриття витрат місцевим бюджетам Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Житомирської, Закар­пат­сь­кої, Івано-Франківської, Кіровоградської, Рівнської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областям.

Традиційно в Україні прибутки місцевих бюджетів розділяються на основні групи: власні, закріплені і регульовані. Власні прибутки – це ті, що ставляться до ведення місцевої влади і можуть регулюватися нею (13). Насамперед – це місцеві податки і збори, податки з прибутку підприємств, прибутки від оренди майна, прибутки від місцевих лотерей, прибутки від комунальної власності тощо. Закріплені прибутки – це ті загальнодержавні податки, що у вигляді фіксованого відсотка на постійній або довгостроковій основі закріплені законом за відповідним місцевим бюджетом (стаття 65,66 БК). Регульовані прибутки – це прибутки, що із метою фінансового вирівнювання і збалансування місцевих бюджетів надходять до них у вигляді відсоткових відрахувань від деяких загальнонаціональних податків, зборів, платежів, а також це засоби, що надходять у місцевий бюджет від державного бюджету або місцевого бюджету вищого рівня у виді дотацій, субсидій і субвенцій.

Роздивимося формульний підхід розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів.

Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету в бюджет АР Крим, обласні бюджети, бюджети м. Києва і Севастополя, республіканських міст АР Крим, обласні міста України й інші бюджети, а також обсяг засобів, що передаються з місцевих бюджетів у державний, розраховуються за формулою (1):

, (1)

де Т – обсяг трансферта;

V – розрахунковий показник обсягу витрат;

D – розрахунковий обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом;

– коефіцієнт вирівнювання.

Попередній прогнозований обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом, розраховується з використанням прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий бюджетний період і індексу відносної платоспроможності адміністративно-територіальної одиниці:

, (2)

Dp – прогнозований розрахунковий обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом;

N1, N2, N3 – чисельність населення адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня відповідного базисного року;

M1, M2, M3 – чисельність населення України на 1 січня відповідного базисного року;

D – прогнозований обсяг прибутків, закріплених за всіма місцевими бюджетами України;

К – індекс відносної платоспроможності адміністративно-територіальної одиниці, що розраховується за формулою:

, (3)

де Li – сума пільг, наданих місцевими органами влади на податки і збори, що включені в обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом у відповідний базисний період;

Li – сума пільг, наданих усіма місцевими органами влади України на податки і збори, включені в обсяг прибутків, закріплених за місцевим бюджетом у відповідний базисний період.

Для розрахунку індексу відносної платоспроможності адміністративно-територіальної одиниці використовується усереднене відношення податкових надходжень, що можуть бути зібрані на даній території з розрахунку на одну людину, до аналогічного показника для всієї України.

Таблица 1

Таблиця для визначення коефіцієнта вирівнювання

У формулі (1) використовується коефіцієнт вирівнювання, що визначається на основі даного місцевого усереднених значеньтемпів росту потенційних прибутків бюджету (середньогеометричне значення) по таблиці 1.