Сторінка
4

Інтерактивні методи навчання як засіб розвитку читацького інтересу молодших школярів

У ході інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, вчаться спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Характеристика інтерактивних методів навчання

Інтерактивна модель навчання

Мета здійснення інтерактивного навчання - діалог не заради взаємодії дітей, а взаємодія заради вияву та реалізації їхніх індивідуальних особливостей.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія усіх учнів у парах і мікрогрупах.

Інтерактивна робота має свої принципи:

одночасна взаємодія (всі учні працюють в один час);

однакова участь (кожному учневі надається однаковий час);

позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

індивідуальна відповідальність (кожен учень має своє завдання).

Інтерактивне навчання має свої переваги й недоліки:

Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що вихованці навчаються ефективній роботі в колективі. Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-орієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі та потенціалу.

Методи інтерактивного можна поділити на дві великі групи: групові і фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (2-6 осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього колективу.

Групові методи:

Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання.

Парна робота вимагає обміну думками і дає змогу швидко виконати вправи, які у звичайних умовах є інколи місткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, зробити підсумок уроку, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед колективом про результати.

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще

в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи, навпаки, виокремлення несхожих думок.

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки

отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде у наступну, ще один у попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного

часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного розв’язання, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні сідають у два кола - внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються "попарні суперечки”, при чому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота у малих групах. Найсуттєвішим є розподіл ролей:

"спікер" - керівник групи (стежить за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виокремлення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі

класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

Велике коло. Учні сидять у колі і за чергою за бажанням

висловлюються з певних питань. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко за чергою

висловлюються з цієї проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола:

відповідь учня - це продовження незакінченого речення ("можна зробити такий висновок.", "я зрозумів, що. ").

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в

тому, що всі учні за чергою висловлюють абсолютно всі думки з цієї проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу.

Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізує один вірш Т. Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам 'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивні вправи, завдання, ігри для розвитку читацького інтересу молодших школярів