Сторінка
7
Метою практичних методів навчання (вправ) є формування умінь та навичок з української мови. Суть цього методу в тому, що учні виконують багаторазові дії, тобто тренуються в застосуванні засвоєного матеріалу на практиці і таким чином поглиблюють свої знання, виробляють відповідні уміння і навички, а також розвивають своє мислення і творчі здібності.
Для проведення експерименту були проведені вправи, які допомагають розвивати уміння і навички учнів з розвитку зв’язного мовлення. Після виконання таких вправ у дітей спостерігається краще володіння українською мовою. Завдання, запропоновані вчителем цікаві, що викликає активність учнів та інтерес до виконання вправ.
Учні за допомогою таких завдань, як складання речень за малюнком, складання прислів’я активізують свій словник, що сприяє розвитку зв’язного мовлення.
На початку формуючого етапу з експериментальною групою була проведена бесіда, із якої можна зробити висновок. Учні не дуже люблять уроки української мови, їм не подобається розмовляти на ній, для них вона є тяжкої і не цікавою.
Наприкінці експерименту, після проведення різноманітних уроків для розвитку зв’язного мовлення, також була проведена бесіда з учнями. Діти стали більш зацікавленими у вивченні української мови, їм подобається розмовляти цією мовою (створювалися мовні ситуації, які допомагали учням в оволодінні усним мовленням).
На контрольному етапі, після проведення уроків на удосконалення розвитку зв’язного мовлення, було проведено контрольний зріз у вигляді інтегрованого уроку р.з.м. та позакласного читання (Додаток В). Він проводився як в експериментальному класі, так і в контрольному.
Опрацювавши результати контрольного зрізу в експериментальному класі високий рівень було виявлено у 5 учнів, що складає 31,25%, середній рівень у 10 учнів, що складає 62,5%, достатній рівень виявлено у 1 учня, це складає 6,25%. Низький рівень відсутній. За отриманими даними була побудована діаграма навчальних досягнень учнів 2-А класу. Таким чином, ми бачимо, що рівень навчальних досягнень зріс. Особливо це виражено на прикладах середнього та достатнього рівнях. Багато учнів, які на початку експерименту мали достатній рівень знань, тепер мають середній рівень.
На початку експерименту високий рівень мали 4 учні, а після проведення експерименту ми бачимо, що високий рівень зріс. Також і з середнім рівнем. На початку він складав 25%, а тепер 62,5%. Достатній рівень, навпаки, зменшився. Низький рівень взагалі відсутній.
Опрацювавши результати контрольного зрізу в контрольному класі були отримані наступні дані: високий рівень знань виявлено у 2 учнів, що складає 12,5%, середній рівень у 8 учнів, що складає 50%, достатній – у 6 учнів, це складає 37,5%, а низький рівень також відсутній. За отриманими даними була побудована діаграма навчальних досягнень учнів 2-Б класу. Ми бачимо, що дані майже не змінилися.
Порівнявши отримані дані між експериментальною групою та контрольною. Ми побачили, що рівень знань 2-А класу вищий ніж у 2-Б класу.
Таким чином, робота з розвитку зв’язного мовлення, яка була проведена у 2-А класі має обґрунтування. Тому що в експериментальній групі показники рівня знань учнів змінилися, стали вищими. Учні стали більш зацікавленими.
Система вправ з розвитку зв’язного мовлення має вплив на розвиток умінь і навичок молодших школярів з української мови.
Провівши експериментальне дослідження ми дійшли висновків, що при оптимальному поєднанні різних методів та прийомів, які урізноманітнюють роботу, та з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, ми досягли підвищення рівня умінь та навичок молодших школярів з української мови.
Учні активніше стали працювати на уроках, чітко і послідовно висловлювати свої думки.
При написанні роботи мною була опрацьована значна кількість наукової літератури.
Метою нашої роботи було визначити педагогічні умови, методи, прийоми роботи та розробити дидактичне забезпечення розвитку зв’язного мовлення; теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати методику розвитку зв’язного мовлення учнів у процесі навчання.
Були поставлені такі завдання:
1. З’ясувати особливості розвитку зв’язного мовлення дітей 7-8-річного віку.
2. Розробити критерії та визначити й охарактеризувати рівні розвитку мовлення учнів у процесі навчання української мови.
3. Визначити педагогічні умови розвитку зв’язного мовлення учнів.
4. Розробити й експериментально апробувати лінгводидактичну модель, методику й методичне забезпечення розвитку зв’язного мовлення учнів під час навчання.
Була висунута гіпотеза: можливість удосконалення розвитку зв’язного мовлення молодших школярів при оптимальному поєднанні методів і прийомів роботи у процесі навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.
Робота складалась зі вступу, теоретичної частини, експериментального дослідження, висновку, списку використаної літератури та додатків до курсової роботи.
В даній роботі два розділи: перший розділ (Система роботи з розвитку зв’язного мовлення) та другий (Експериментальне дослідження щодо удосконалення розвитку мовлення у молодших школярів).
В теоретичній частині ми вказали відомості про основні поняття з розвитку мовлення, роботу з розвитку мовлення, вікові особливості щодо розвитку мовлення та про інноваційні технології у роботі над розвитком мовлення у молодших школярів.
Експериментальний розділ був проведений у три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.
І ми дійшли висновків, що при оптимальному поєднанні різних методів та прийомів, які урізноманітнюють роботу, та з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, ми досягли підвищення рівня умінь та навичок молодших школярів з української мови.