Сторінка
2
Отримана інформація змушує серйозно задуматися, адже зменшується число студентів, яким сам процес навчання приносить радість, задоволення, і збільшується число студентів, яким не подобається вчитися. Позитивне ставлення до навчання в університеті у майбутніх педагогів не тільки не формується, але навіть губиться.
Причини, на наш погляд, криються в навчальному перевантаженні студентів, двозмінності занять, надмірній академічності подання теоретичної інформації, відсутності довірливих партнерських відносин між викладачем і студентом. І хоча тільки 3,1% опитаних студентів мають значні труднощі в навчанні, 40,6% респондентів зазначили, що їм нелегко вчитися, 34,4% з них мають незначні труднощі. За підсумками діагностики було зроблено загальний перелік труднощів, з якими студенти стикаються в процесі навчання (табл.3).
Аналіз переліку труднощів вказує на те, що студентам властиво шукати їх причини переважно в зовнішніх обставинах, поза собою, тоді як більшість з названих труднощів зумовлені відсутністю сформованої власної системи навчальної праці, навичок використання раціональних прийомів навчальної діяльності.
Цей висновок підтверджує й опитування викладачів, на думку яких тільки в 4,2% студентів в основному сформовані вміння учитися та індивідуальний стиль навчальної діяльності, у 80,3% студентів вони сформовані частково і більш ніж у 15% вони зовсім не сформовані.
Про наявність труднощів у студентів по засвоєнню навчальної інформації говорить і перелік прийомів раціонального навчання, з яких викладачам найчастіше приходиться консультувати студентів (табл.4).
Таблиця 3. Труднощі, які виникають у студентів у процесі навчання (у порядку значущості)
|
1 |
Великий обсяг інформації, яку необхідно запам`ятовувати. |
|
2 |
Недостатньо сформовані уміння вчитися та організовувати свою навчальну діяльність. |
|
3 |
Не вистачає часу на підготовку до занять. |
|
4 |
Труднощі в осмисленні інформації, котра подається в лекціях. |
|
5 |
Недостатньо літератури для підготовки до занять. |
|
6 |
Недостатньо методичних рекомендацій з наукової організації праці. |
|
7 |
Незручний розклад і режим занять. |
|
8 |
Різні вимоги викладачів. |
Таблиця 4.
Інтелектуальні вміння, які необхідно формувати у студентів (у порядку їх значущості)
|
1 |
Виділення головного, суттєвого, важливих фактів і аргументів. |
|
2 |
Формування узагальнень, висновків, доведень. |
|
3 |
Виділення основних сенсових частин, складання планів. |
|
4 |
Групування інформації на основі провідних ідей, складання тез. |
|
5 |
Раціональна самостійна робота з книгою. |
|
6 |
Раціональне запам`ятовування інформації. |
|
7 |
Постановка навчальних цілей і задач та визначення способів їх досягнення. |
|
8 |
Раціональне конспектування лекцій. |
|
9 |
Складання режиму дня. |
Нам здалося цікавим таке спостереження. Студенти на перше місце в переліку труднощів поставили нестачу часу, майже на останнє - відсутність навичок, умінь, здатностей раціональної організації своєї навчальної діяльності. На думку викладачів, їм найчастіше доводиться консультувати студентів з прийомів виконання розумових і навчальних дій (95,8% від загального числа консультацій). Поради і вказівки щодо раціонального планування навчального часу практично не цікавлять студентів (4,2% від загального числа консультацій). Це протиріччя, на наш погляд, пояснюється тим, що більшість студентів не вміють адекватно оцінити свої труднощі, що, в основному, виникають через відсутність сформованих навчальних умінь і слабко розвинуту здатність до управління навчальною діяльністю. Неадекватна оцінка труднощів, нездатність визначити їхні дійсні причини знижують інтерес студентів до навчання, формують байдуже чи негативне ставлення до нього.
Причини труднощів в учбовій діяльності розглядалися багатьма педагогами і психологами (М.А. Данілов, В.І. Зикова, Н.А. Менчинськая, Т.А. Власова, М.С. Певзнер, А.Н. Леонтьев, А.Р. Лурія, А.А. Смірнов, Л.С. Славіна, Ю.К. Бабанській). Як такі називалися: непідготовленість до навчання, в крайній своїй формі виступаюча як соціальна і педагогічна занедбаність; соматична ослаблена дитини в результаті тривалих захворювань; не виправлені вчасно дефекти мови, недоліки зору і слуху; розумова відсталість; негативні взаємостосунки з однокласниками і вчителем. Проте з кожною з перерахованих причин труднощів в навчанні зв'язується відставання порівняно невеликого числа дітей по відношенню до всіх явно або приховане, що зазнають труднощі в навчанні, значну частину яких (зразково половину) складають діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР).
Допомогти конкретній дитині неможливо без розуміння певних труднощів, які у нього виникають. А це вимагає від педагога уміння розпізнати типові труднощі, викликані неуспішністю, і надати конкретну допомогу. Дана робота націлена на визначення типових труднощів, викликаних неуспішністю, і шляхів їх подолання.
Для досягнення цієї мети необхідне рішення наступних задач:
а) ознайомлення з підходами учених в дослідженні даної проблеми:
б) виділення типових труднощів, що виникають в учбовій діяльності;
в) визначення методів вивчення труднощів;
г) визначення напряму і зміст розвиваючої роботи по наданню допомоги дитині;
д) вивчення конкретних труднощів, що виникають і надання ним допомоги.
Об'єктом дослідження є неуспішність як психолого-педагогічне явище.
Предмет дослідження - причини неуспішності.
В даному дослідженні висувається припущення про те, що педагог може надати допомогу в подоланні труднощів, що виникають в учбовій діяльності, знаючи конкретні психологічні причини цих труднощів і будуючи розвиваючі роботи на цій основі.