Сторінка
13

Роль родинного виховання у формуванні особистості дітей з інтелектуальною недостатністю

Оскільки праця пов'язана з режимними моментами, їх чергуванням, дитина починає сприймати і диференціювати часову сторону справи (тривалість, темп, вчасність, початок, кінець).

Надзвичайно важливу та своєрідну роль у трудовій діяльності відіграють так звані інструментально-дотикові відчуття і сприймання, завдяки яким дитина набуває якісно відмінного чуттєвого досвіду, пізнання, необхідного для праці зі знаряддями. Ці процеси допомагають і в пізнанні руки як органа діяльності та в розрізненні функції правої і лівої руки.

У процесі праці дитина засвоює назви предметів, знарядь, трудових дій; навчається вдивлятися, вслуховуватися, зосереджувати увагу, порівнювати, передбачати результат власних дій; аналізувати форму, розмір предметів. У неї активізується довільність сприймання, здатність до спостереження, оцінювання; виникають почуття (радіє, коли досягає бажаного результату; одержує задоволення від процесу роботи і схвалення її наслідків; або ж незадоволена результатом та його оцінкою). Виконуючи роботу, дитина набуває відповідних знань, навичок, умінь, звичок.

У процесі виховання батьки мають справу з формуванням особистості дитини, розвиток якої відбувається дуже своєрідно. Предметом постійної уваги мають бути не тільки поведінка та успіхи дитини, а також її бажання, прагнення, інтереси; важливо знати мотиви вчинків, тобто їх причини; реакції на вчинки інших. Для цього необхідно досягти взаєморозуміння зі своєю дитиною, завоювати її довіру, брати участь у її справах, допомагати в усьому.

У процесі виховання слід постійно виявляти позитивні сторони дитини, на які можна спиратися. У випадку виявлення негативних рис – з'ясувати причини їх виникнення і докласти зусиль для їх усунення. Особливо сприятливими виявляються результати виховання тоді, коли оптимістичний погляд і віра в можливості дитини з особливостями розвитку виховуються у самої дитини.

З виховною метою життя дитини та близьких їй людей має бути організованим так, щоб сприяти формуванню відповідних якостей особистості. При цьому необхідно:

– дотримуватися порядку в розташуванні речей, що оточують дитину і привчати її дотримуватися цього порядку;

– дотримуватися визначеного режиму дня;

– не переобтяжувати режим дня великою кількістю заходів;

– щоб дії й мали певні обов'язки, відповідали за їх виконання;

– дотримуватися сімейних традицій і навчати цьому дітей;

– сприяти розширенню кола спілкування вашої дитини.

Виховання має базуватися на основі правильно організованої та самостійної діяльності дитини, тому потрібно:

– дати дитині можливість оволодіти різними видами діяльності (з урахуванням фізичних, психічних і вікових особливостей, інтересів і нахилів);

– залучати дитину до побутової праці;

– домагатися максимально якісного виконання нею роботи (для цього дитина повинна знати й розуміти мету роботи, спосіб і послідовність її виконання).

Правильно організоване спеціальне виховання дітей із особливостями розвитку будується на основі врахування загальних закономірностей розвитку дошкільників, з одного боку, і врахування особливостей розвитку, зумовлених наявністю того чи іншого розладу, – з другого. Тому одним із найважливіших принципів дошкільного виховання дітей із порушеннями розвитку є оптимальне поєднання загальних і спеціальних прийомів і засобів навчання при дотриманні індивідуального підходу до дитини.

Перед вихователями (і, насамперед, перед батьками) дітей з особливостями психофізичного розвитку постає низка специфічних завдань, які потребують розв'язання.

1. У процесі фізичного виховання необхідно спрямувати особливу увагу на спеціальний розвиток моторики, відповідно до особливостей її розвитку. Патологічний розвиток рухів у дітей із порушенням інтелектуального розвитку.

2. Необхідно постійно працювати над удосконаленням функцій збережених аналізаторів, а де можливо, і вражених, розвиваючи здатність дитини до сприймання, вміння використовувати залишкову функцію. В дошкільному віці в умовах спеціального навчання створюються особливо сприятливі умови для розвитку сенсорних функцій, на основі яких розвиваються різні здібності.

3. У дітей потрібно формувати різні види діяльності (ігрову, трудову, образотворчу та ін.). Відтак, постає окреме завдання – виховання уваги, пам'яті та уяви.

4. Специфічним завданням є формування мовлення, адже мова відіграє особливу роль у розвитку пізнавальної діяльності. Водночас, надзвичайно важливо забезпечити дітям єдність чуттєвого та словесного досвіду, яка при різних розладах порушується достатньо своєрідно. Тому у процесі виховання необхідно спеціально організовувати спілкування з людьми, прагнути підвести дитину до практичних, а надалі й до більш усвідомлених словесних узагальнень.

Таким чином, у дошкільника потрібно формувати той мінімум уявлень і понять, який є необхідним для розвитку пізнавальної діяльності та засвоєння шкільних знань у майбутньому.

5. Необхідно широко застосовувати систему спеціальних прийомів і засобів для морального виховання (працелюбність, ввічливість,; доброзичливість, відповідальність, взаємодопомога, тощо), з урахуванням того, що коло спілкування дітей з особливостями розвитку є вузьким і недостатнім для їхнього оптимального розвитку.

В роботі я охарактеризувала проблеми взаємин у родинах, тому що атмосфера в сім‘ї має значний вплив на розвиток дитини-інваліда.

З висвітлених проблем навчання і виховання дитини в сім‘ї видно, що батьки зазнають додаткового психологічного навантаження і витрачають велику частку власного часу і коштів.

Єдиний освітньо-корекційний простір відіграє важливу роль у всебічному розвитку дитини, якщо проходить систематично і цілеспрямовано з боку сім‘ї і спеціалістів.

Досліджуючи напрями роботи у вихованні і навчанні розумово відсталої дитини я прийшла до наступних висновків:

1. Робота сім‘ї у вихованні спрямована на всебічний розвиток дитини, який включає фізичне, моральне, естетичне і трудове виховання.

2. Навчальний процес охоплює всебічний розвиток дитини.

3. Корекційна робота проходить в ігровій формі.