Сторінка
8

Вплив сімейного виховання на розвиток здібностей дитини

— має друзів, старших за себе;

— самостійно шукає відповіді на незрозумілі питання;

— уникає рухів, не любить прибирати, мити;

— цінує добрий жарт і сама має почуття гумору;

— прагне брати участь у розв'язанні складних проблем, робити висновки;

— має багату уяву, шукає нестандартні шляхи розв'язання проблеми;

— кмітлива, впевнена у собі і своїх знаннях;

— прагне відокремлення від однолітків, уникає спілкування і полюбляє бути на самоті;

— розуміє подвійний смисл розмови, підтекст, інтонації;

— прагне до лідерства.

Оцінювання відбувається у такий спосіб: кілька людей виставляють бали (від 0 до 5) за всіма показниками; результати додаються, визначається загальний бал. Найвищі результати — від 200 до 300 балів; середні — від 100 до 200; низькі — від 0 до 100 балів.

Для отримання точних результатів при діагностиці здібностей дошкільників слід пам'ятати, що здібності — явище динамічне, не застигле, може розвиватися у процесі життєдіяльності; психічний настрій і забезпечення комфортних умов проведення дослідження, особистість дослідника впливають на його результати.

Аналіз досліджень і публікацій в яких започатковано розв’язання проблеми

За визначенням педагогічного словника, здібності – “індивідуальні особливості людини, від яких залежить успішність виконання певних видів діяльності… Здібності не дані від природи в готовому вигляді… можуть формуватися лише в певних умовах життя і діяльності”.

Пізнавальні здібності – це такі якості та властивості особистості, від яких залежить успішне оволодіння будь-яким видом діяльності. Вони охоплюють сенсорні, інтелектуальні, творчі здібності. Пізнавальні здібності відносяться до загальних здібностей, тобто знаходять застосування та розвиваються у процесі засвоєння знань за різними розділами програм. Для означених здібностей характерні такі психічні властивості: якість розуму (широта, глибина, самостійність, ініціативність, гнучкість), особливості пам’яті (швидкість, точність запам’ятовування, повнота відтворення) тощо.

У структурі пізнавальних здібностей відсутня єдина типологія. Їх класифікують переважно за декількома критеріями. Так, за критерієм виду психічних функціональних систем здібності розподіляють на сенсомоторні, перцептивні, аттенціонні, мнемічні, інтелектуальні, комунікативні. За критерієм основного виду діяльності виділяють наукові (математичні, лінгвістичні тощо) та творчі (музикальні, літературні, художні) здібності (Мацюк О.Ю.).

Більшість учених розглядають здібності з позицій діяльнісного підходу (Гончаренко С., Моляко В., Рубінштейн С.). Пізнавальні здібності дітей проявляються в умінні виділяти характерні властивості, відмінності, розбиратися у складних ситуаціях, задавати запитання, спостерігати. Необхідною умовою розвитку цих здібностей є потяг до розумових зусиль (Гапійчук І.М., Коломинський Я.Л., Панько О.А.). Пізнавальні здібності забезпечують успіх будь-якої пізнавальної діяльності.

Психолого-педагогічне забезпечення процесу розвитку здібностей у дошкільному дитинстві має відбуватися у найбільш важливих сферах діяльності (пізнавальній, комунікативній, художній). Важливими при цьому є такі моменти: співпраця дорослого з дітьми на наочній основі; врахування індивідуальних особливостей дитини; опора на спонтанні прояви дитячої активності, що відображає стихійний досвід взаємодії дитини з довкіллям; активізація позитивних моральних хвилювань дитини при оцінці її особистісних досягнень у процесі діяльності. За концепцією ампліфікації О.В.Запорожця, оптимальні педагогічні умови для розвитку потенційних можливостей маленької дитини передбачають необхідність широкого розгортання та максимального збагачення змісту специфічно дитячих форм ігрової, практичної, образотворчої діяльності.

Говорячи про здібності людини, мають на увазі її можливості в тій чи іншій діяльності. При інших однакових умовах (підготовленість, знання, навички, вміння) здібна людина отримує кращі результати порівняно з менш здібною. Успіх залежить також і від досвіду: знань, умінь, навичок. Проте здібності полягають не в самих знаннях, вміннях та навичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина оволодіває ними при наявності позитивної мотивації.

Здібності — це система властивостей особистості, що відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення в ній. Одні з цих властивостей є провідними, а інші — другорядними.

Задатки — це природна основа здібностей, ще нерозвинених, яка виявляється при перших спробах людини зайнятися діяльністю. В утворенні здібностей відіграє роль загальний тип нервової системи, чутливість аналізаторів, особливості анатомо-фізіологічної організації людини. Так, для спортивних здобутків важливою є гнучкість тіла. Для дегустаторів — феноменальна чутливість нюхового та смакового аналізаторів. Ось як образно пояснив Л. А. Венгер взаємозв'язок між задатками, умовами виховання та розвитком здібностей: «Задатки можуть більшою чи меншою мірою сприяти розвитку здібностей так же, як суглинок чи чорнозем в різній мірі сприятливий для розвитку рослин. Але що саме виросте із насінини — яблуня чи слива — залежить не від ґрунту, а від того, яке насіння було вкинуте». За дослідженнями американських психофізіологів розвиток здібностей приблизно на 42-48 % визначається задатками і на 52—58 % умовами виховання.

Сукупність здібностей, які зумовлюють особливо успішну діяльність людини в одній чи кількох сферах, які вирізняють її серед інших людей, що виконують ту ж діяльність у тих же умовах, називають обдарованістю. Н. С. Лейтес та В. О. Крутецький виявили систему психологічних ознак обдарованості дитини, які об'єднуються у три блоки: 1) уважність, зібраність, готовність до напруженої роботи; 2) потреба в праці та працьовитість; 3) швидкість розумових процесів, висока продуктивність розумової діяльності на основі високого рівня володіння операціями мислення. В Україні розроблено «Комплексну програму пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді» .

Основною умовою розвитку пізнавальних здібностей дошкільників є, як зазначалося вище, включення їх у діяльність: ігрову, навчально-пізнавальну, продуктивну (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), рухову. Зважаючи на це, одним із аспектів підвищення рівня розвитку пізнавальних здібностей та пізнавальної активності є інтеграція різних видів діяльності у навчально-виховному процесі. Розвивальна роль будь-якої діяльності полягає в тому, що вона є певною формою практики, тобто носить практично-продуктивний характер (Люблинська Г.О., Постоян Т.Г.). Пізнавальні та творчі здібності формуються в діяльності у процесі пошуків та знахідок, що здійснюються в повсякденній практиці.

Науковці виокремлюють різноманітні шляхи розвитку пізнавальних здібностей. Однією з ефективних та цікавих є дослідницька діяльність. Проте, на думку Г.Ващенко, “за дошкільного віку може бути мова тільки про систему заходів, що мають підготувати дитину до елементарних форм шкільної дослідницької роботи. Ці заходи обмежуються, в основному, розвитком у дитини здатності спостерігати”. Ці “здатності” у дошкільників перебувають на досить низькому рівні, це пов’язано з тим, що діти цього віку мають блукаючий тип уваги і не фіксують окремі речі та їхні якості у тій мірі, що потрібно для досліду. Також мислення дитини має схематичний характер. Дошкільники помічають в речах тільки те, що впадає у вічі або впливає на емоції.