Сторінка
2

Асоціативний аналіз на уроках української літератури за матеріалами творів М. Воробйова

Здатність до творчого сприйняття не є вродженою здібністю, як авторський талант, її можна розвивати й поглиблювати. Психолог П. Якобсон виділив етапи художнього сприйняття, які водночас характеризують різні рівні сприйняття, бо кожний окремий етап може і не перейти у наступний:

– початкове осмислення твору;

– занурення в чуттєву стихію тексту;

– сприйняття художніх образів, осягнення їхньої сутності;

– сприйняття й осмислення усього твору мистецтва.

Етапи та рівні художнього сприйняття, запропоновані П. Якобсоном, можна порівняти із законом перцепції, відкриті видатним українським психологом М. Ланге: “1) “поштовх свідомості“, загальне враження, що щось відбулося; 2) усвідомлення роду подразника (зорового, слухового, дотикового); 3) усвідомлення загальних якостей подразника – кольору, висоти тону та ін.; 4) усвідомлення локалізованої форми об’єкта”.

Якщо перші етапи художнього та психологічного сприйняття подібні, бо окреслюють загальне враження (поштовх) з наступною чуттєвою реакцією, то наступні стадії відрізняються. Головна відмінність психологічного та естетичного процесів полягає в тому, що художнє сприйняття відбувається між суб’єктами – автором і читачем, натомість психологічне – між суб’єктом (реципієнтом) і об’єктом (предметом, подією, явищем). Психологічне сприйняття здійснюється психо-фізіологічним механізмом, тоді як художнє опосередковане словом, яке “урозумнює” читацькі чуття та емоції, пропускаючи їх крізь свідомість.

Відомі методисти-словесники минулого та сучасності (В. Острогорський, В. Голубков, М. Кудряшов, О. Никифорова, М. Корст, Н. Молдавська, В. Маранцман, О. Богданова, Л. Мірошниченко, О. Пронкевич та ін.) розглядають учнівське сприйняття літературних творів як важливу й складну методичну проблему. Традиційно процес сприйняття вважається актом первісного емоційного пізнання художнього тексту й протиставляється аналітичній роботі.

Процес сприйняття – це специфічна реакція учня на художній твір, зумовлена віковим, ментальним, особистісним, етичним і естетичним досвідом. У методиці викладання літератури в школі відзначається творчий характер процесу сприйняття, який пов’язують із психологічними індивідуальними особливостями читача, його емоційним та інтелектуальним досвідом. На думку М. Кудряшова, автора одного з перших наукових досліджень, присвячених феномену читацького сприйняття, «перша сходинка в логіку пізнання літератури як навчального предмета – культура сприйняття літературного твору. Завдання вчителя полягає у тому, щоб розвивати та вдосконалювати глибоке, можливо більш активне й повне, творче сприйняття художнього твору, художні переживання школярів» .

Оскільки суспільству необхідна інтелектуальна, 3компетентна особистість, здатна критично мислити, творчо діяти, застосовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях, неординарно розв’язувати проблеми чи створювати щось нове, в методиці української літератури була розроблена методика асоціативного аналізу, в основі якої лежить асоціативно-рефлекторна теорія про здатність людського мозку до асоціацій - до утворення зв’язків між подіями та фактами "Кожен твір викликає у читачів (у даному разі в учнів) цілий ланцюг асоціацій, спогадів, думок, пов’язаних з їхнім життєвим досвідом, з тим, що вони бачать в житті . «Художній твір, який вивчають у школі, можна порівнювати зі сніговою кулею, що тягне за собою цілу лавину думок, проблем, дискусійних запитань».

Таке сприйняття - невід’ємна складова аналізу тексту,необхідна умова його повноцінного осягнення. Адже, як зазначав засновник бібліопсихології М. Рубакін : «Ми знаємо не книги,і не чужі слова,і не їхній зміст,- ми знаємо наші власні проекції їх і тільки той зміст,який в них самі вкладаємо,а не те ,що вклав автор».

Таке перетворення відбувається за допомогою асоціацій. А за словами М.Кудряшова : «цей метод особливо сприяє розвиткові уявлення учнів,їхнього образного мислення,стимулюванню до творчої діяльності».

Саме тому до цього методу звертаються багато методистів та вчителів, зокрема створюючи систему завдань, що розвиває асоціативність мислення, творчу уяву. Фантазія дітей використовується в розробках ігрових методик з метою розвитку літературно-творчої діяльності та художньо-словесних здібностей учнів науковцями Івано-Франківського обласного інституту післядипломної освіти педпрацівників для розвитку практичної словесної творчості учнів.

Методист К.Н. Баліна пропонує власну методику дослідження жанрових особливостей, змісту, мови художніх творів та аналізу персонажів на основі асоціативних ігор.

Прагнучи перетворити кожен урок на творчий пошук, знайти, пiдтримати, розвинути людину в людинi, закласти в нiй механiзм саморегуляції, саморозвитку, необхiдний для становлення самобутньої особистостi, методисти вже протягом багатьох років працюють над проблемою цього аналiзу.

Вважаємо, що саме асоцiативний шлях аналiзу художнiх творів пробуджує у вихованцiв бажання: - вчитися творчо; - удосконалювати свою комунiкативну діяльність; - обстоювати власну думку; - сприймати лiтературний твір як мистецьке явище, розумiти його художню своєрiднiсть, особливості iндивiдуального стилю автора; - розвивати почуття, читацьку культуру,сприяти iндивiдуальному самовиявленню.

Вiдмiннiсть асоціативного аналiзу вiд традицiйного полягає передусiм у свiдомому збагаченнi учнiвських асоцiацiй: не тільки видiлити образ, а й помiтити подiбнi в iнших творах, не тiльки зiставити з iншими, а й перетворити на власнi асоцiацii Наукове обґрунтування психології сприйняття, розроблене вченими О. Білецьким, Л. Виготським, Г. Костюком, П. Якобсоном, спирається на особливості виникнення почуттів і думок як асоціативних ланцюжків образів.

Потік людської свідомості, навіть у повсякденних роздумах, рухається від образа до образа під впливом зорових, звукових, тактильних імпульсів пам’яті. Саме асоціації слід вважати тим механізмом, який здатний одночасно створювати загадкові поетичні світи та пізнавати їх. За висловом видатного поета XX ст. І. Бродського: «поезія є мистецтвом асоціацій, натяків, мовних і метафоричних паралелей». Спроби зрозуміти авторський «скоропис духу» (Б. Пастернак) пробуджує творчість читача, вимагає активізації його чуттєвих властивостей, емоційного і культурного потенціалу, загальної культури. Отже, асоцiативний аналiз пробуджує творчiсть читача, вимагає активiзацiї його чуттєвих можливостей, емоцiйного потенціалу, загальної культури.

Але особливого значення,на наш погляд, асоціативний аналіз набуває на уроках вивчення ліричних творів. Адже сила поетичного почуття завжди збуджує уяву, емоції, думки того, хто сприймає. О.Потебня з цього приводу писав: «У кожній із свічок, запалюваних силою поезії, спалахують свої власні іскри». «Адже потік людської свідомості рухається від образу до образу під впливом зорових, звукових, тактильних імпульсів пам’яті».

Унікальну атмосферу ліричного твору створюють авторські асоціативні ланцюжки, які зв’язують близькі або контрастні образи, мотиви, споріднені ритмічні візерунки. Спроба зрозуміти авторську гру уяви пробуджує творчість читача. Поєднання авторського та читацького асоціативних полів і покладено в основу асоціативного аналізу тексту, що відбиває всі 4 12етапи. Особливо благодатними для асоціативного аналізу є твори романтиків, символістів, китайських та японських ліриків.