Сторінка
5
Способи та форми застосування самооцінювання різноманітні: безоціночне навчання з різними формами змістового оцінювання; послідовне самооцінювання із вказанням своїх досягнень та проблем; складання контрольних робіт учнями; оцінювання своєї участі у спільній пошуковій діяльності на уроці за колективно ухваленими критеріями; порівняння особистої оцінки учня та оцінки вчителя; ведення аркушів досягнень учнями, в яких відмічено самостійну діяльність та її оцінку.
Таким чином, формування навчально-пізнавальних інтересів, перетворення їх на потребу самозміни, розвиток спеціальних здібностей – усе це приводить до того, що навчальна діяльність поступово набуває рис творчої діяльності. Учень починає виходити за межі завдань, які ставить учитель, активно шукає нових областей реалізації своїх здібностей, по-новому осмислює та оцінює результати своєї діяльності. У цих пошуках виявляється, стверджується і починає інтенсивно розвиватися той комплекс властивостей суб’єкта, що характеризує його як особистість – вибірково-спрямоване ставлення до дійсності, свідомий вибір життєвих цілей, засобів і способів їх досягнення, почуття моральної відповідальності за здійснений вибір і результати своєї діяльності.
Нестандартні форми і методи навчання у системі розвивального навчання В.В. Ельконіна Д.Б. Давидова
Яким же має бути урок розвивального навчання?
Урок – це уніфікована форма навчання в школі. У сучасному трактуванні – це одна з форм навчання, яка передбачає цілеспрямовану, чітко організовану, насичену відповідним змістом й методично обладнану систему пізнавального і виховую чого спілкування, взаємодії й відносин між тими хто вчиться і хто вчить. Основним критерієм його результативності є рівень оволодіння знаннями, сформованими вміннями та навичками.
Як предмет теоретичних досліджень, урок – елементарна одиниця дидактики (Л. Левшин), найменший об’єкт педагогічного аналізу (М Алексєєв), крок навчально-виховного процесу (А. Матюшкін, І. Підласний). Ю. Конаржевський зауважує, що урок – це насамперед використання вчителем всіх можливих засобів для розвитку особистості учня, його активного розумового росту, глибокого і осмисленого засвоєння знань для формування його моральних основ. Тому актуальною для вчених залишається реалізація триєдиної мети уроку – навчання, виховання і розвитку.
«Урок є відкриттям істини, пошуком істини, осмисленням істини в спільній діяльності вчителя та учня. Істина – центральний об’єкт уваги всіх учасників групової роботи на уроці. Метою уроку є завжди відкрита наукою закономірність, адаптована до дитячого сприйняття» .
Найповніше цим критеріям відповідає урок розвивального навчання. Технологією передбачено розвиток дитини як суб’єкта навчальної діяльності, формування нового типу теоретичного мислення й оволодіння знаннями у формі понять. Його можна назвати ще уроком власних відкриттів - навчальне співробітництво спонукає до обговорення різних версій.
Впровадження нових освітніх технологій особистісно зорієнтованого навчання на уроках – передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів.
Опрацьовуючи матеріал, учень повинен знати, для чого він його вивчає, які дії потрібно виконувати, щоб його засвоїти, в яких умовах їх треба використовувати, який загальний спосіб роботи з матеріалом.
Мета постановки навчального завдання полягає в тому, що учні засвоюють загальні способи роботи з матеріалом, поширюють їх на вирішення тих завдань, де ці способи можна застосовувати; оволодіння цими способами та їх використання виступає як основна мета навчальної діяльності.
Виходячи з такої технології, типологія уроків адекватна структурі навчальної діяльності.
Урок постановки навчального завдання.
саморефлексія учня;
створення ситуації успіху через особистісну мотивацію;
практичне завдання , яке може виконати кожен учень;
рефлексія способу дії, обговорення того, що зроблено.
Своєрідність цих уроків у тому, що навчальне завдання виникає лише наприкінці заняття, тобто учень протягом уроку осмислює те, чого не знає.
Урок моделювання.
Завдання, яке виникло на попередньому уроці, виступає як модель і дає новий спосіб дій. Те, що придумала сама дитина, вона ніколи не забуде.
Урок контролю.
Урок оцінки дій.
Урок розвивального навчання треба повністю продумати, бути внутрішньо до нього готовим. Вчителю необхідно дочекатися правильної відповіді, а не нав’язувати її, вчити міркувати, звикнути до групової роботи та метушні. Кожна навчальна робота у системі розвивального навчання будується за принципом співробітництва в межах спільно розподіленої мети.
Набуття дитиною потреби в навчальній діяльності, відповідних мотивів сприяє бажанню навчатись, а оволодіння навчальними діями формує вміння навчатися. В умовах навчання пізнавальні можливості учнів розвиваються інтенсивніше, ніж під час інших корисних занять.
Для того, щоб навчання було справді розвивальним, потрібно звернути увагу на урок, його побудову. Психологи встановили, що засвоєння матеріалу на різних етапах відбувається всупереч побудові уроку.
Найвищій рівень розумової діяльності учнів – з четвертої до двадцять четвертої хвилини уроку. Але вчителі найчастіше вибирають таку структуру розподілу часу уроку: опитування – 24%, пояснення матеріалу – 67%, самостійна робота – 9%, закріплення – 4%, пояснення домашнього завдання – 0,56%, або зовсім не відбувається.
Тобто самостійна робота учнів, яка сприяє розвиткові їхньої пізнавальної активності, практично зведена до мінімуму. Для вдалого впровадження системи розвивального навчання, потрібно звернути увагу на реалізацію таких етапів:
формування в учнів мотивації навчання, позитивного ставлення до нього;
оволодіння новою інформацією, що являє собою пізнавальну діяльність учнів, спрямовану на опанування нових знань та способів навчальних дій;
відтворення учнями засвоєного матеріалу;
формування вмінь та навичок у стандартних і нових умовах;
узагальнення знань, умінь та навичок школярів
пізнавальна діяльність учнів для формування знань, умінь та навичок на творчому рівні .
Учителі Борівської гімназії №1 вважають, що роботу з учнями потрібно організовувати за трьома напрямами:
Правильно формулювати настанову (зазначити факти, все, що підлягає засвоєнню; давати загальне уявлення про тему, яку потрібно засвоїти; звертати увагу на новизну матеріалу; приділяти увагу критиці; робити прогнозування);
Активізувати контроль за сприйняттям (незрозуміле, сумнівне, неправильне);
Підвищувати темп уявних операцій, звертати увагу на виявлення головного, прогнозування, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
Основним змістом програми розвивального навчання математики, як і в традиційному курсі, є поняття раціонального числа. Для видобування в дітей цього поняття необхідно проаналізувати генетично вихідне для всіх видів чисел відношення величин.