Сторінка
16
- експозиція із заданою проблематикою, але невираженим матеріалом обговорення.
4. Організаційна форма дискусії може бути:
- тематичною;
- заздалегідь підготовленою і спонтанною;
- чисто усною; з опорою на друкарський текст, або із застосуванням візуальних засобів;
- спеціально організовуваною.
В ході справжньої роботи були досліджені основи навчання мовної ввічливості, а також розроблена концепція комплексу дискутивних вправ. Була зроблена спроба розкрити сучасні методи викладання англійської мови в середній загальноосвітній школі учням старших класів, з метою практичного вживання нового інтенсивного методу навчання іноземній мові, з тим, аби забезпечити оволодіння, в умовах жорсткого ліміту часу, англійською мовою як засобом спілкування і засобом пізнання, виробивши вміння і навики розуміння усної мови англійською мовою в нормальному (природному) або близькому до нормального темпу при практично необмеженій побутовій, суспільно-політичній і загальнонауковій тематиці.
В рамках теоретичної частини роботи розглянуті:
1) соціально-психологічні основи мовного ввічливості, як виду мовної діяльності: в результаті було з'ясовано, що мовний ввічливість спирається на вербальний мовний апарат в умовах освоєння що вчаться соціальних особливостей навколишнього їх світу минулого заломлення через психічне сприйняття інформаційного потоку їх життєвого досвіду;
2) існуючі методи навчання мовної ввічливості, у тому числі їх достоїнства і недоліки, труднощі при навчанню мовної ввічливості.
В рамках практичної частини роботи розроблені:
- мета і вміст уроків навчання мовної ввічливості;
- вимоги до структури і вмісту комплексу вправ для навчання мовної ввічливості;
- елементи комплексу дискутивних вправ, які відпрацьовані експериментально.
Теоретичне дослідження по темі справжньої дипломної роботи дозволило зробити наступні виводи:
1. До достоїнств існуючих методів навчання можна віднести наступне:
- розробка чотирьох чинників комунікативної ситуації:
- розробка типової комунікативної ситуації, наприклад: розмова покупця з продавцем, глядача з касиром театру, бесіда матері з сином з приводу його навчання в школі, вчителі з учнем, бесіда колишніх однокашників, бесіда колекціонерів, зустріч близьких людей і так далі
- виділення трьох видів спілкування: індивідуальне, групове і прилюдне.
- розробка моделей мовної комунікації.
- виділення восьми сфер усного спілкування.
2. До недоліків сучасної методології навчання можна віднести:
- неопрацьованість формування фонетичних навиків мовного ввічливості.
- неопрацьованість лексичних навиків мовного ввічливості.
- неопрацьованість принципів формування індивідуальних семантичних полів учнів і способів семантизації.
- неопрацьованість методології навчання монологічному мовної ввічливості.
3. До основних труднощів навчання мовного ввічливості слід віднести мотиваційні проблеми, такі як:
- учні соромляться говорити на іноземних мовах, бояться зробити помилки, піддатися критиці;
- учні не розуміють мовне завдання;
- в учнів не вистачає мовних і мовних засобів для вирішення поставленого завдання;
- учні не залучаються до колективного обговорення предмету уроку по тих або інших причинах;
- учні не витримують у необхідній кількості тривалість спілкування на іноземній мові.
В ході практичного опрацювання теоретичного матеріалу були отримані наступні результати:
1. Визначена мета комунікативних вправ навчання мовної ввічливості.
2. Визначений вміст уроків навчання мовної ввічливості, яке включає не лише способи і прийоми мовної практики.
3. Визначені основні вимоги до монологу і діалогу у використовуваних комунікативних вправах.
4. Визначена структура комплексу вправ для навчання мовної ввічливості, яка включає:
- передмовні вправи по оволодінню лексичними і граматичним елементами мови;
- передмовне орієнтування учнів;
- мовну інтенцію;
- ролеву соціалізацію;
- мовні вправи по опануванню мовної поведінки і мовної взаємодії.
5. Виявлено, що:
- сприймаючи питання (що задаються все відразу), що вчаться запам'ятовують лише їх вміст, думку, а не вираження, не мовну оболонку;
- для підвищення ефективності навчання мовної ввічливості вчитель при підведенні підсумків бесіди повинен уникати читання нотацій учням, що висловили неточні або навіть спірні думки. У цих випадках вчитель повинен тактовно поправити їх, бажано дружньо, з гумором, ні в якому разі не пригашуючи в учнях бажання дискутувати;
- при підготовці учбової дискусії вчитель повинен продумати, разом з експозицією, також питання, за допомогою яких він має намір "розвернути" проблематику дискусії і дати їй потрібний напрям, тим самим підтримуючи мовну стимул-реакцію учнів;
- експозиція, сформульована по темі дискусії, може і не викликати належного відгуку в учнів, проте низка вдало поставлених запитань вчителя, що деталізують її, може виявитися плідною і викликати живе обговорення.
В ході аналізу виявлених результатів були сформульовані наступні пропозиції.
1. Розроблений вміст передмовного орієнтування, яке включає: формулювання завдання вправ; опис обстановки (умов і учасників спілкування).
2. Визначений вміст ролевої соціалізації, яка полягає в мовній активації в умовах ролевої тотожності.
3. Розроблені елементи комплексу конкретних дискутивних вправ, до складу якого входять учбові дискусія і коментування.
4. Визначені основні умови для організації учбових дискусій:
- розумові завдання повинні відповідати об'єму вільного володіння мовної форми;
- вміст дискусії не повинен виходити за межі понять і вистав, іншомовні відповідності яких відомі учневі;
- інвентар мовного матеріалу, повинен знаходитися на рівні навичок;
- в учнів має бути відповідний досвід ведення дискусійних бесід на рідній мові.
5. Розроблені рекомендації по формуванню плану уроку, де вчителеві рекомендується керуватися наступними видами експозиції:
- експозиція, що є викладом як матеріалу, так і проблематики обговорення;
- експозиція з невираженою проблематикою;
- експозиція із заданою проблематикою, але невираженим матеріалом обговорення.
6. Розроблена рекомендація по вибору організаційних форм дискусії, таких як:
- тематичною;
- заздалегідь підготовленою і спонтанною;
- чисто усною; з опорою на друкарський текст, або із застосуванням візуальних засобів;
- спеціально організовуваною.
Так що ж таке мовний ввічливість у всьому різноманітті його стилістичних варіантів? У вузькому сенсі це формули, які забезпечують прийняті в даному середовищі, серед даних людей і в даному випадку включення в мовний контакт, підтримку спілкування у вибраній тональності. А в широкому сенсі це все правила мовної поведінки, всі мовні дозволи і заборони, пов'язані з соціальними ознаками тих, що говорять і обстановки, з одного боку, і стилістичними ресурсами мови з іншою. Мовний ввічливість задає ті рамки мовних правил, в межах яких повинно проходити змістовне спілкування. Проте навіть вживання загальноприйнятих формул вимагає щирої, доброзичливої уваги до співбесідника. Мовний ввічливість важливий елемент всякої національної культури. У мові, мовній поведінці, стійких формулах спілкування склався багатий народний досвід, неповторність звичаїв, способу життя, умов побуту кожного народу. Мовний ввічливість є сукупністю словесних форм чемності, без яких просто не можна обійтися. Як на складному музичному інструменті граємо ми, звертаючись до своїх знайомих, друзів, родичів, товаришів по службі, перехожих. Ми включаємо той або інший регістр спілкування, вибираємо ту або іншу тональність в багатообразних умовах складних мовних взаємодій. Використовуємо невичерпні багатства російської мови. Національна специфіка мовного ввічливості в кожній країні надзвичайно яскрава, тому що на неповторні особливості мови тут накладаються особливості обрядів, звичок, всього прийнятого і не прийнятого в поведінці, дозволеного і забороненого в соціальному ввічливості.