Сторінка
18

Робота над удосконаленням орфоепічних навичок молодших школярів

Вовк

Порівняння

Голодний, як вовк.

Скоромовки

Очиці у вовчиці, наче блискавиці.

Вовк-вовцюг вівцю волік,

Вона вовку вила в бік.

Як завив же вовк-вовцюг,

Миттю випустив вівцю.

Прислів'я та приказки

Бере вовк, та й вовка візьмуть.

Великій череді вовк не страшний.

Вовка ноги годують.

Вовка як не годуй, він усе в ліс дивиться.

Вовка в плуг, а він глядить у луг.

Вовк змінює шкуру, але ніколи свою натуру.

Вовк линяє, а вдачі не міняє.

Вовком орати не будеш.

Вовк старіє, та не добріє.

З вовком дружи, а камінь за пазухою держи.

Ми про вовка, — а вовк суне.

Не за те вовка б'ють, що сірий, а за те, що, овечку з'їв.

Загадки

Сірий, зубастий,

По полю блукає.

Ягнят шукає. (Вовк)

Сам собі в пітьмі світить.

Щоб з'їсти, кого намітить. (Вовк)

46. Замініть один голосний на інший, щоб утворилось нове слово. Слова запишіть, поставте наголос.

Граб (гриб), діти (дати), жити (жати), вада (вода), гриби (греби), лис (ліс), раки (роки, руки), кішка (кашка), знак (зник), заварений (завірений), грудка (грядка), сом (сум), бік (бак, бук, бик).

47. Прочитайте вірші. Знайдіть у них слова з літерами я, ю, є, ї. Скільки звуків вони позначають?

О мово рідна! Золота колиско,

в яких краях не побувала я, —

з тобою серцем і по-українськи

я вимовляю мамине ім'я.

3. Кучерява

Якось лісом кіт гуляв.

З усіма вітався: — Няв!

І у відповідь взаємно

З ним усі вітались чемно.

В. Верхосень

48. Прочитайте скоромовку. Випишіть слова зі звуком [й]. Зробіть звуко-буквений аналіз двох слів (на вибір).

Мусію, Мусію,

Муку сію,

Печу паляниці,

Кладу на полиці.

Народна творчість

49. Прочитайте прислів'я та приказки. Спишіть деякі з них. Букви я, є, ю, ї, що позначають два звуки, підкресліть двома рисками, букви я, є, ю, що позначають один звук, — однією.

До доброї криниці стежка втоптана.

Щоб рибу їсти, треба у воду лізти.

Коли на столі стоїть куліш, менше говори, а більше їж.

Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.

У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.

В роботі «ох», а їсть за трьох.

Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Отже, основне місце у системі роботи над орфоепією належить вправам, оскільки засвоєння знань на теоретичному і практичному рівнях проходить одночасно, доповнюючи одне одного. Вправи повинні бути різноманітними, з кожної теми подані в ієрархічній послідовності, містити елементи новизни, що потребує самостійного обґрунтування, певних інтелектуальних зусиль.

Орфоепія – це сукупність правил (норм) літературної вимови звуків і словосполучень. Орфоепічні норми регулюють вибір акустичних варіантів фонеми або фонем. Серед орфоепічних норм виділяються акцентологічні норми (норми наголошування), що регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошеного складу серед ненаголошених. Також орфоепічні норми регулюють правильну літературну вимову звуків і словосполучень, наголос у словах. Сучасні норми української орфоепії є єдиними для всіх фонетичними законами літературної мови. Своєрідність їх залежить від змісту мовлення, його призначення та умов. Правильне уживання звука як найменшої одиниці мовлення є важливим елементом у досягненні мелодійності мови.

Лінгвістично звуками називають найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова. Звуки утворюють зовнішню, звукову оболонку слів і тим самим допомагають відрізнити одне слово від іншого. Слова розділяються за кількістю звуків, з яких вони створені, набором цих звуків та їх послідовністю. Звукові як лінгвістичній одиниці властива автономність. Відриваючись від конкретної морфеми, звук набуває певної самостійності, незалежності, автономності. Коли звук пориває з лексичним або граматичним значенням, він перестає бути словом чи морфемою і стає самостійною звуковою одиницею. Всебічне вивчення фонетичної структури української мови передбачає також дослідження наголосу, який виявляється у зростанні інтенсивності, тривалості, в змінах частоти основного і власного тону голосного.

До школи діти приходять уже із сформованими вимовними навичками, які не завжди є орфоепічними. Саме тому в початкових класах слід проводити велику орфоепічну роботу з їх перебудови. Під керівництвом учителя налагоджуються нові зв'язки, які тільки в результаті довготривалої роботи можуть стати постійними. Саме тому треба організувати роботу так, щоб заняття з орфоепії стали систематичними, і тільки тоді можна сформувати орфоепічні навички.

Вироблення орфоепічних навичок в учнів 1—4 класів проходить три етапи. Учень повинен уміти сприймати потрібний звук на слух, вимовляти його як окремо, так і в мовному оточенні. При цьому в період формування орфоепічних умінь переважають аналітичні прийоми навчання. Далі йде процес переростання орфоепічних умінь в орфоепічні навички. В даній ситуації учні навчаються вільно, але ще зосереджено вимовляти потрібні звуки у будь-яких позиціях. При виробленні навичок застосовуються як аналітичні, так і імітаційні прийоми. Третій етап — це процес автоматизації орфоепічних навичок. Основним прийомом є імітаційний, при цьому учні відтворюють орфоепічне звучання слів автоматично.

Вироблення, формування й закріплення орфоепічних навичок в учнів початкових класів вимагає того, щоб ці процеси були дидактично спланованими. Тому орфоепічна робота повинна проводитись упродовж вивчення всього курсу української мови. Найбільша увага орфоепічним питанням має приділятися при вивченні розділу «Фонетика».

Для успішної реалізації навчальних завдань у процесі викладання фонетики потрібно запроваджувати наявні активні методи навчання, що стимулюють позитивну мотивацію роботи, забезпечують розумову і мовленнєву активність. Оптимальними з цього погляду є виконання вправ і завдань навчального, розвивального, проблемного, тренувального та ігрового характеру. При цьому засвоєння знань на теоретичному і практичному рівнях проходить одночасно, доповнюючи одне одного. Дані завдання повинні бути різноманітними, поданими в ієрархічній послідовності, містити елементи новизни, що потребує обґрунтування їх методики, певних інтелектуальних зусиль учнів під час опрацювання.

У процесі теоретичного вивчення орфоепії слід застосовувати поясню-вально-ілюстративний (слово вчителя, пояснення з використанням підручника) і частково-пошуковий (бесіда, спостереження над мовою) методи. Зістав-лення артикуляції різних звуків в українській мові, порівняння діалектної вимови з літературною допоможе усвідомити специфіку кожного звука. Належне місце в роботі над фонетикою й орфоепією мають зайняти наочні й технічні засоби. Різноманітною має бути система тренувальних вправ з фонетики й орфоепії: фонетичний розбір, списування з фонетичним і орфоепічним завданням, навчальні диктанти, робота з орфоепічним словником, виразне читання текстів, вивчення напам'ять спеціально підібраних текстів з метою удосконалення орфоепічних навичок.

Таким чином, вивчення орфоепії української мови має велике значення на усіх етапах навчання. Особливо важливим є засвоєння такого матеріалу в початкових класах.