Сторінка
2

Стан і перспективи формування систем ризик-менеджменту в банках України

Рис. 2. Самооцінка рівня нефінансових ризиків банками України [2, c. 108]

У результаті аналізу були виявлені такі проблеми корпоративного управління українських банків [2, c.109]:

– наявність конфлікту інтересів між функціями внутрішнього аудиту та ризик-менеджменту;

– низький рівень залучення спостережних рад у формування стратегій та політик з управління ризиками;

– непослідовність у визначенні повноважень колегіальних органів.

На даний момент ще існує нерозуміння топ-менеджерами комерційних банків цілей та функцій ризик-менеджменту, що призводить до таких несумісних з позиції корпоративного управління речей, як здійснення управління ризиками службою внутрішнього аудиту, або навпаки, виконання контрольних функцій підрозділом ризик-менеджменту. У трьох з анкетованих банків служба внутрішнього аудиту підзвітна Правлінню, що суперечить вимогам Закону про банки та банківську діяльність [4]. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України дають чітке розмежування функцій підрозділів банку в процесі управління ризиками. Дотримання рекомендацій даного документа дозволяє банкам вирішити проблему розподілу повноважень щодо управління ризиками та впровадити систему ризик-менеджменту, що відповідає міжнародним стандартам.

Крім того, однією з найважливіших проблем організації ризик-менеджменту, є відсутність кваліфікованих кадрів [2, c.109]. Останнім часом керівництво банків стало приділяти більше уваги навчанню та розвитку співробітників. Саме кваліфікований персонал зможе побудувати ефективну систему ризик-менеджменту та вивести її на новий якісний рівень. Найбільшою проблемою є те, що вищі навчальні заклади дають лише загальні знання щодо банківських ризиків, навчання фахівця відбувається на робочому місці методом проб і помилок. Одним із форм навчання є практичні семінари та форуми, але, на жаль, вони переважно присвячуються загальним основам управління ризиками, а практичні аспекти майже не висвітлюються, оскільки банківські фахівці дуже не охоче діляться своїм досвідом і наробками. Вирішення даної проблеми відбуватиметься поступово. Накопичення позитивного досвіду управління ризиками саме в українських умовах сформує базу для навчання молодих фахівців. Крім того, для якісної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах необхідно забезпечити ефективний обмін інформацією між науковцями та практиками.

Разом з цим ще однією проблемою корпоративного управління є низький рівень залучення спостережних рад банків до управління ризиками. У небагатьох банках нормативні документи, що регламентують управління ризиками, затверджуються на рівні спостережних рад (таб. 1).

Спостережні ради найчастіше залучаються до роботи над стратегічним ризиком. Основними причинами низького залучення спостережних рад до процесу управління ризиками – невелика кількість членів спостережних рад та відсутність у них досвіду роботи в банках. Крім того, лише декілька банків вважають пріоритетом створення комітету з ризиків при спостережній раді [2, c. 111]. Члени спостережних рад більшості банків недостатньо розуміють сутність ризик-менеджменту та переваг його активного впровадження.

Таблиця 1

Наявність нормативних документів, що регулюють управління ризиками, та рівень їх затверджених [2, c. 110]