Сторінка
2

Формування соціально-позитивної поведінки старшокласників

Основні актуальні завдання профілактики асоціальної поведінки та формування соціально-позитивної поведінки старшокласників

Основні актуальні завдання профілактики асоціальної поведінки та формування соціально-позитивної поведінки старшокласників:

1. Соціально-педагогічна і психологічна діагностика учнівських груп для розробки рекомендацій для покращення психологічного клімату в колективі, зниження рівня конфліктності між учнями та між учнями і педагогами.

соціальна позитивна поведінка старшокласник

2. Індивідуальна діагностика і консультація учнів з метою вибору оптимального стилю діяльності, різносторонньої допомоги у вирішенні складних життєвих проблем та розкриття здібностей старшокласників.

3. Формування у старшокласників знань, умінь і навичок, необхідних для життя, розвиток організаторських здібностей, підвищення соціальної активності і тренування навичок спілкування.

4. Організація заходів для зняття нервового напруження і підвищення працездатності.

5. Формування здорових відносин між старшокласниками, педагогами і батьками на основі кращих традицій поколінь.

Психогігієнічна і психопрофілактична форми роботи у дитячих закладах повинні містити у собі: навчання дітей правилам і нормам гігієни з врахуванням статевих відмінностей, вивчення особливостей фізичного і психічного розвитку дітей у період перебування у дитячому закладі; аналіз соціально-культурних умов виховання дітей у конкретному мікросоціальному оточенні - в сім'ї, у колі ровесників тощо; аналіз соціально-економічних та екологічних умов регіону і населеного пункту, де проживають діти.

Необхідно завчасно виявити групу дітей підвищеного ризику щодо формування різноманітних шкідливих звичок і відхилень в поведінці, а також визначити особливості аномального розвитку дітей.

Поряд з цим, психопрофілактична робота включає в себе комплекс активних виховно-педагогічних і корекційних заходів, які недостатньо впроваджуються в практику.

При розробці психогігієнічних і психопрофілактичних заходів педагогу необхідно врахувати: особливості прояву тієї чи іншої шкідливої звички у дитини, соціально-культурні умови, за яких вона сформувалась; рівень загальної поінформованості дитини про прояви цієї звички або девіації, можливості самостійно позбавитись від неї; ступінь вираженості аномальних особистісних новоутворень, які сформувалися під впливом тієї чи іншої шкідливої звички.

Здійснюючи індивідуальний підхід у вихованні дітей, педагог, таким чином, включається у єдиний комплексний процес клініко-психологічної профілактики аномальних особистісних проявів, сприяє їх ранньому виявленню і своєчасній реабілітації дитини.

Дуже важливим є завчасно попередити виникнення відхилень у поведінці дітей, а також своєчасно надати необхідну допомогу. Профілактична робота допоможе уникнути тяжких наслідків, до яких можуть призвести поведінкові відхилення.

Закономірності і причини виникнення відхилень в поведінці у дітей та шляхи і способи її виправлення вивчає галузь педагогічної науки корекційна педагогіка.

Корекційна педагогіка виникла у відповідь на виклик життя - небезпечне зростання дитячої і підліткової невихованості. Цій біді необхідно протиставити нове виховання, що виходить з глибоких сучасних знань про підростаюче покоління.

Корекційна педагогіка зосереджує свою основну увагу на кризових явищах і відхиленнях у поведінці. Її основні завдання:

1. Виявлення причин (умов, чинників) відхилень в розвитку і поведінці.

2. Комплексний аналіз чинників, виявлення закономірностей виникнення відхилень у поведінці.

3. Розробка поняття "норма" у вихованні і застосування його в аналізі видів, форм і методів корекції відхилень в поведінці.

4. Розробка практичних методик (технологій) корекційної роботи зі школярами різних вікових груп.

Особливість старшокласника не завжди формується по висхідній лінії. Старшокласник ще не має постійних поглядів, а наявні норми і моральні правила поведінки ще не стали його власними, його поведінка часто формується випадковими обставинами.

До типових відхилень в поведінці старшокласника належать лінь, агресивність, недисциплінованість, впертість. Виявляються вони у проступках, конфліктах з учнями, вчителями і батьками. Особистість старшокласника з відхиленнями у поведінці треба виправляти, або, іншими словами, проводити корекцію її розвитку. Під корекцією розуміється система психолого-педагогічних дій, направлених не стільки на переборювання чи послаблення негативних якостей особистості, як на формування протилежних по відношенню до них позитивних якостей.

Педагогам і батькам необхідно вибрати тактику корекційної роботи. Ефективність цієї роботи визначається: умінням спілкування з дітьми; залученням у корекційну роботу самого вихованця (психологічний тренінг); формуванням мети корекційної роботи (при агресивності розвивати доброзичливість, ліні - виховувати працелюбність, замкнутості - розвивати товариськість тощо); застосуванням гальмівних заходів (попередження, покарання, засудження, наказ); формуванням позитивних якостей (організація успіху, приділення уваги, піклування, засмучення, прохання, заохочення); виявленням причин поведінки; формуванням відповідних мотивів поведінки.

В роботі вихователя щодо формування соціально-позитивної поведінки старшокласників можна виділити наступні етапи:

1. Виявлення причин відхилення в поведінці старшокласника.

2. Визначення цілей і способів дій по викоріненню недоліків в поведінці і формуванню позитивної якості, протилежної тій, яка є близькою причиною відхилень в поведінці.

3. Дискримінація, знецінювання негативних форм поведінки і формування мотивів позитивної поведінки (бажання позбавитись недоліків, необхідність удосконалення якостей своєї особистості).

4. Вибір форми діяльності, в якій найкраще формується необхідна позитивна якість, і включення в неї вихованця.

5. Закріплення цієї якості через вправи в природних умовах чи спеціально організований тренінг і через схвалення позитивних змін.

В процесі всієї корекційної роботи у вихованця формується ставлення до власної поведінки, що є суттєвою передумовою організації самовиховання.

Дослідження В.М. Красновського свідчать, що високий рівень соціального розвитку, тобто позитивного особистісного формування, спостерігається близько у половини підлітків. Друга половина пасивно підкоряється ситуації, у якій вона знаходиться, і її життєвий шлях є наперед визначений соціальною ситуацією розвитку. Це свідчить про те, що соціальні інституції мають великий вплив на становлення життєвого шляху принаймні у половини підлітків та юнаків. Під соціальними інституціями ми насамперед розуміємо школу і сім'ю.

Як відзначає все той же Красновський:". сім'я є вагомим соціальним осередком, де відбувається становлення особистості, загартовується характер дитини або, навпаки, він зазнає збочень. За відсутністю позитивних сімейних стосунків створюються умови для виникнення у підлітків небезпечних емоційних дистресів.".