Сторінка
6

Формування соціально-позитивної поведінки старшокласників

Спеціально створювані ситуації (гра, діалог, факультатив, тренінг, тощо) особливо повинні базуватися на свободі вибору, можливостях повноцінно обговорювати ситуації, відсутності тиску та авторитарності, а також передбачає створення ситуацій успіху. Це обов’язкові умови, за яких можна формувати ціннісний погляд на оточений світ з виділенням головних опорних координат у життєвому континуумі.

Усвідомлення цінностей старшокласниками починається після їхнього пред’явлення і здійснюється поступово, включаючи усвідомлення потреб, установок, ідеалів, пред’явлених цінностей, дій на їхній основі, а також потенційні результати з подальшою рефлексією. Таким чином, формується усвідомлене спонукання, стимул, що включає необхідні вияви особистості спочатку в контексті її креативної діяльності, а потім і в життєвих ситуаціях. Духовні цінності на цьому етапі стають усвідомленими, рефлексивними. Для того щоб духовна цінність стала спонукальною силою, потребою, вона повинна бути внутрішньо прийнята суб’єктом. Прийняття духовної цінності відбувається в умовах її ідентифікації з ціннісними потребами особистості, в процесі співвіднесення духовної цінності з ієрархією суб’єктивно значущих особистісних цінностей.

Важливий момент на цьому етапі - процес включення духовної цінності в структуру значущих стосунків людини. У цьому випадку духовна цінність набуває змістоутворювальної функції, завдяки якій формується досвід, соціальний та індивідуальний інтелект, емоційно-почуттєва сфера. На етапі коректуючого впливу соціально-виховуючого середовища враховується положення про те, що формування духовних цінностей може блокуватися різними причинами, як-от: наявністю когнітивного дисонансу (що виникає як відповідь на суперечність між тими знаннями, що наявні, і тими, що пропонуються, та уявленнями); захисними механізмами особистості (які оберігають від некоректного втручання, нав’язування позицій, поглядів); ситуаційними факторами; відсутністю ціннісного стрижня особистості, неадекватним визначенням духовних цінностей; ізольованістю ціннісних позицій, переоцінкою цінностей тощо. Все це враховується соціальним педагогом, який повинен грамотно, компетентно підходити до цього питання.

На етапі реалізації духовні цінності повинні виявляти свій потенціал, показувати весь спектр творчих можливостей. На цьому етапі старшокласники, що оволоділи цими цінностями виявляють таку властивість, як дієвість. У межах цього етапу старшокласники повинні демонструвати таку функціональну особливість, як насиченість гуманістичним та творчим потенціалом, задоволеність власних інтересів.

В ході досліджень особливу увагу було приділено закріпленню духовних цінностей, тобто переведенню їх у ціннісну орієнтацію та перетворенню в особистісні якості особистості старшокласника. Для цього необхідно, щоб старшокласник міг усвідомити сутність та зміст духовних цінностей, постійно, варіативно реалізовувати їх у діяльності та поведінці. Звернення до цінності в різних життєвих ситуаціях дає можливість простимулювати її здатність актуалізуватися в соціокультурних умовах.

Таким чином, актуалізація потенційних духовних цінностей повинна здійснюватися як усвідомлено, так і неусвідомлено в умовах певної зовнішньої чи внутрішньої необхідності, релятивності, бажання. Цим етапом завершується цикл формування духовних цінностей, а набуті старшокласниками духовні цінності переходять в особистісні якості.

В ході написання даної курсової роботи проаналізовано впровадження цілеспрямованого педагогічного спілкування як умови соціально-виховуючого середовища, спроможного оптимізувати формування духовних цінностей старшокласників. Під час формуючого експерименту необхідно розробити і впровадити в практику виховної роботи з учнями "пасторальний” тренінг, який уможливив системну оптимізацію формування духовних цінностей старшокласників, їхню соціально-педагогічну корекцію.

Це підтверджено результатами особистісних змін, які були отримані за 16‑факторним опитувальником Р. Кеттела. Для виявлення результативності "пасторального" тренінгу продіагностовано динаміку рівня духовних цінностей за критеріями:

1) внутрішнє сприйняття загальнолюдських цінностей та суспільних норм, правил поведінки;

2) орієнтація на принципи совісті та справедливості у суспільній взаємодії;

3) здатність адекватно оцінювати власну позицію стосовно ставлення до навколишнього середовища, продуктивно вирішувати конфліктні ситуації;

4) усвідомлення своєї свободи у суспільній реалізації та відповідальності перед собою за її особливості;

5) внутрішня вмотивованість власного духовного розвитку.

Дані експерименту свідчать про те, що в експериментальних групах як наслідок підвищення рівня духовних цінностей окреслюється тенденція до оптимізації психологічної атмосфери у міжособистісних стосунках у колективі. Певні зміни у контрольній групі менш значущі і зумовлені стихійними індивідуальними впливами. Свідченням продуктивності врахування умов соціально-виховуючого середовища є поетичні та художньо-літературні мистецькі збірки, самостійно створені старшокласниками, представленими громаді, зокрема педагогічному колективу, батькам, дітям притулку тощо.

Аналіз отриманих даних (таблиця 1) переконливо свідчать про підвищення рівня становлення духовних цінностей в експериментальній групі внаслідок цілеспрямованого формування та соціально-педагогічної корекції в умовах соціально-виховуючого середовища. Достовірність результатів експериментальної роботи підтверджена за допомогою методів математичної статистики (t-критерію Стьюдента).

Таким чином, спеціально організована процедура впливу на формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища є досить ефективною і потребує масового впровадження у школах України.

У висновках синтезовано результати наукового пошуку і викладено концептуальні положення дисертації.

Таблиця 1. Порівняльні показники сформованості духовних цінностей старшокласників