Сторінка
5

Формування соціально-позитивної поведінки старшокласників

Здійснений аналіз тлумачень семантики духовних цінностей дозволив сформулювати робочі дефініції духовності та духовних цінностей. Під духовними цінностями розуміємо особистісні якості людини, які своєрідно, у контексті культурно-історичних ідеалів людства, спонукають, регулюють індивідуальні вчинки і поведінку. Загальна схема співвідношення між дефініціями, що розглядаються, така: духовність - духовні цінності - ціннісні орієнтації.

Вивчення стану проблеми формування духовних цінностей старшокласників дозволяє констатувати, що головним у формуванні духовних цінностей є особистісно орієнтований підхід, який передбачає спрямованість соціально-педагогічної діяльності на формування духовної особистості.

Загальноприйнятим є той факт, що старший шкільний вік є сенситивним періодом для становлення структури особистості, зокрема системи її духовних цінностей. Тому достатню увагу приділено розгляду соціально-педагогічного портрету старшокласників. Це період активної соціалізації особистості. Серед соціально-психологічних якостей старшокласників найважливіше місце посідають соціальні і духовні характеристики. Соціалізуючись та засвоюючи інтелектуальний досвід людства, учні готуються до процесу відтворення засвоєних знань, норм, цінностей на наступних етапах життєвого шляху. Підготовка до самостійної життєдіяльності значною мірою визначає формування Я-образу і його місце у системі життєвих стосунків. Сфера життєдіяльності старшокласників значно розширюється, збільшується діапазон ролей, які повинні і можуть бути освоєні ними у цьому віці. Соціальна ситуація становлення старшокласників загострює їхню потребу в самоствердженні, це вік професійного самовизначення, вибору трудового покликання. Старшокласник спрямований у майбутнє, живе майбутнім, мріє про нього, ідеалізує його. Головною потребою цього віку є визначення власної значущості, пізнання сенсу життя, щастя. У цьому віці створюються сприятливі умови для активізації внутрішньої суперечності особистості старшокласника: між реальним та бажаним "Я”. Це найбільш продуктивний час для формування відповідальності за своє самовдосконалення, моральний та естетичний вигляд своєї особи.

Необхідно визначити сутність та структуру соціально-виховуючого середовища та висвітлити його вплив на формування духовних цінностей старшокласників, розкрито етапи формування цінностей та обґрунтовано соціально-педагогічні принципи цього процесу; розробити та експериментально перевірено методики діагностування рівня сформованості духовних цінностей і методики формування духовних цінностей старшокласників.

Теоретичною основою для визначення сутності поняття "соціально-виховуюче середовище” є концепції сучасних дослідників, які висвітлюють різноманітні аспекти категорії "середовище” (В. Бочарова, Л. Буєва, Ю. Мануйлов, Л. Новикова, Н. Селіванова, В. Семенов), сутність понять "навчально-терапевтичне середовище” (Г. Любимова), "спосіб життя школи" (О. Тубельський), "спосіб життя закладу освіти”, "дух школи”, "корпоративний дух школи”, "організаційний клімат школи" (О. Гуменюк), "освітній простір" (А. Валицька, І. Фрумін, Б. Ельконін), "виховний простір”, "виховна система" (Л. Новикова, Н. Селіванова та ін.), "творче освітнє середовище” (В. Ясвін). Аналіз наукової літератури дозволяє розглядати поняття "соціально-виховуюче середовище”, по-перше, у вимірах соціальної педагогіки як єдність дій школи, сім’ї, позашкільних державних та громадських елементів, інформаційно-культурного середовища; по-друге, як сукупність матеріальних вимог відповідно до педагогічних, ергономічних, санітарно-гігієнічних вимог до навчально-виховного процесу.

Узагальнення різноманітних підходів до дефініції поняття "соціально-виховуюче середовище” та комплексу споріднених педагогічних явищ дозволяє кваліфікувати соціально-виховуюче середовище сучасного навчального закладу як сукупність духовно-матеріальних умов функціонування закладу освіти, що забезпечують саморозвиток вільної й активної особистості, реалізацію творчого потенціалу дитини. Соціально-виховуюче середовище являє собою функціональне і просторове об’єднання суб’єктів освіти, між якими налагоджуються тісні різнопланові групові контакти, і може розглядатися як модель соціокультурного простору, де відбувається становлення особистості.

Основними принципами формування духовних цінностей старшокласників визначено: принцип концептуального уявлення про особистість: принцип культуровідповідності; принцип інтеркультурності; принцип послідовності і взаємозв’язку концептуального, діагностичного, корекційного, креативно-розвивального компонентів у формуванні духовності особистості; принцип комплексності; принцип соціально-педагогічної корекції; принцип гуманізації; принцип креативної міжособистісної взаємодії; принцип опори на потенційні можливості людини; принцип толерантності; принцип психологізації навчально-виховної діяльності.

Дослідження основних умов формування духовних цінностей та соціально-позитивної поведінки старшокласників

Проведене дослідження дозволило виділити основні умови формування духовних цінностей:

1) організаційно-педагогічні умови, до яких належать: а) цілеспрямоване педагогічне спілкування; б) креативно стимулююча діяльність (створення ситуації успіху); в) науково методичне забезпечення педагогічного процесу формування духовних цінностей;

2) соціально-педагогічні умови: а) своєчасна соціально-педагогічна корекція в умовах "пасторального" тренінгу (моделювання життєвих ситуацій); б) урахування соціокультурних традицій; в) гармонізація впливу соціально-виховуючого середовища (створення творчої атмосфери, довіри, співпереживання, гуманізму тощо).

У ході експериментальних досліджень було визначено етапи формування духовних цінностей:

1) пред’явлення цінностей старшокласникам;

2) усвідомлення цінностей старшокласниками (потреби, установки, ідеали, рефлексія);

3) прийняття духовних цінностей;

4) коректуючий вплив соціально-виховуючого середовища;

5) реалізація духовних цінностей у творчій діяльності, поведінці;

6) закріплення духовних цінностей у спрямованості і переведення її в статус якості особистості;

7) актуалізація потенційних духовних цінностей, що перетворюються в особистісну якість.

Аналіз кожного з етапів формування духовних цінностей дозволяє виділити головні напрями роботи соціального педагога. Так, пред’явлення старшокласникам цінностей може здійснюватися як у спеціально - створених умовах взаємодії, так і в повсякденному спілкуванні. Основний шлях пред’явлення цінностей - це щоденна освітня діяльність, як навчальна, так і позанавчальна (факультативи), взаємодія "педагог - старшокласники” в різних виявах (творча діяльність тощо). Головною особою, що створює аксиологічні (ціннісні) ситуації, що пред’являє духовні цінності, може бути висококваліфікований соціальний педагог, внутрішній світ якого, професійна культура, компетентність пронизані ціннісним духом і є зразком для наслідування.