Сторінка
6

Казка як засіб казкотерапії

Значення художньої літератури для розвитку мовлення дітей важко переоцінити. Е.А.Флерина справедливо вказує, що "літературні твори дають готові мовні форми, словесні характеристики образу, визначення, якими оперує дитина; важливо лише правильно їх зрозуміти і, засвоївши, правильно практично ними користуватися».

По тому, як дитина будує своє висловлювання, наскільки складно, цікаво, жваво вміє розповідати і складати, можна судити про рівень його мовного розвитку, про володіння багатством рідної мови і одночасно про рівень його розумового, естетичного і емоційного розвитку.

Виховання засобами казки являє собою складний педагогічний процес, в якому виконання різних підрядних між собою завдань виховання і навчання веде до єдиної мети - всебічного розвитку особистості дитини, збагаченню її духовного світу.

Можна зробити висновок, що казка є прекрасним зразком для розвитку мови - лаконічної, виразної, ритмічної.

Казки раннього дитинства

Раннє дитинство – це період, коли дитина живе у світі чарівності, фантазії і лише намагається зрозуміти, де добро, а де зло. Казки в цей час грають велику роль в плані гармонійного розвитку особистості. Вони допомагають розвинути в дитині чуйність, доброту, роблять контрольованим і цілеспрямованим емоційно-моральний розвиток дитини.

Казка для дитини - це не просто вигадка, фантазія, а особлива реальність світу почуттів. Вона вміє заволодіти увагою дитини, порушити її допитливість, збагатити життя, стимулювати її уяву, допомогти зрозуміти саму себе, свої бажання і емоції. Казки можна розглядати як спосіб зняття тривоги у дитини. Дитина уважно слухає розповідь, тому що вона, не повчаючи і нічого не вимагаючи, веде з дитиною таємничу розмову, через яку передає моделі поведінки в різних ситуаціях, дає можливість переживати страх, і дарує надію, що добро обов'язково переможе. Вона допомагає дитині поглянути на світ чужими очима - очима героя, навчаючи співпереживання, співчуття, емпатії. Діти легше розуміють казку, ніж прісну дорослу мову.

Діти у віці 2-3 років можуть розуміти не тільки мову дорослого, спрямовану на організацію їх практичних дій, тобто не тільки інструктивну мову, але і мову-розповідь. Слухання та розуміння мови дорослого, що містить повідомлення про предмети та явища, що виходять за межі безпосередньої ситуації спілкування дорослого з дитиною, є важливим придбанням, так як створює можливість використання мови як основного засобу пізнання по відношенню до предметів, недоступним безпосереднього досвіду дитини.

Першими казками раннього віку повинні бути побутові ("Колобок", "Ріпка"), тому що вони розкривають відношення людей у житті. Як ми знаємо, герої всіх побутових казок діють, як люди: " Пошили цап та баран собі торбу та й пішли", "Колобок скочив лисиці на язик та й почав співати". Персонажі розмовляють, вбираються, спілкуються, співають, танцюють, дарують подарунки, піклуються, але інколи ображають один одного, обманюють . Якщо ж в ранньому дитинстві прочитати про Бабу-ягу, то дитина злякається і буде боятися її завжди. Л. С. Виготський назвав цей факт «законом емоційної реальності уяви».

Ці казки мають сюжети для роздумів, усвідомлення радощів і прикрощів, темних і світлих сторін людського буття. Активне сприйняття сюжетів казок виявляється в тому, що вони втручаються іноді в хід дій, намагаючись змінити долю улюбленого героя. Так, наприклад, один хлопчик стверджував, що Лисиця не з'їла Колобка: "Він сів на носок Лисиці, показав їй язика і лизнув. Лиса чхнула, а Колобок стрибнув на землю і покотився далі. І ще співав пісеньку". Творчість малюка говорить про те, що у нього розвинена уява, пам'ять і є достатній досвід. Малюк виручає улюбленого Колобка і залишає з носом Лисицю: зло не має торжествувати.

Малюки дуже рано пізнають реалії життя, не розуміючи багато чого, вчаться бачити, порівнювати, вибирати з ким бути, кого любити, кого захищати, кого наслідувати і т. п. Казка у фантастичних образах розкриває дитині всю гамму емоцій, почуттів і відносин, роблячи для нього зрозумілим те, чого він не в змозі освоїти поки в реальному житті. Але саме це і цікавить малюка, йому важливо зрозуміти, як діють люди і як дитячі вчинки сприймають дорослі. До кінця раннього дитинства він повинен вписатися в навколишній соціальний світ. Інакше може виникнути криза відносин з дорослими.

На кінець третього року дитина чітко усвідомлює своє "Я", у неї з'являється здатність в рольовій поведінці відображати епізоди соціального життя (лікар, шофер, перукар, вчитель та ін.) Всі ігрові сюжети проходять з часткою морально-етичного відображення в залежності від тієї атмосфери, в якій малюк побачив їх у самому житті. Дитина висловлює своєю поведінкою розуміння світу, який розгортається перед її очима.

У цей період діти легко запам'ятовують невеликі вірші і казки, відтворюючи їх з великою точністю. Запам'ятовування віршів і казок є важливим джерелом розвитку мови. Повторення сюжетних ліній полегшує їхнє сприйняття, дитині простіше запам’ятати текст.

Метою казок має бути розвиток в дитині даних від природи емоцій. Дія таких книг має бути направлено на розвиток почуттів дітей, а не на їх розум. Фантазію дитини легко направити як у позитивне, так і в негативне русло розвитку.

Отже, саме з дитячої казки починається знайомство малюка з навколишнім світом.

Роль казки у формуванні особистості дошкільника

Дошкільне дитинство, короткий період у житті людини, який має для дитини дуже велике значення. У цей період розвиток йде як ніколи більш бурхливо і стрімко, з абсолютно безпорадної, нічого не вмілої істоти вона поступово перетворюється у відносно самостійну, активну особистість; розвиваються всі сторони психіки дитини, і тим самим закладається фундамент для подальшого особистісного росту.

К. Бюлер називав дошкільний вік періодом казок. На його думку, це найбільш улюблений літературний жанр дитини.

Казка - це дуже важливий провідник естетичного життя дитини. Саме в дошкільному віці відбуваються глибокі зміни в розвитку естетичного сприйняття. Воно вимагає, щоб дошкільник якось увійшов всередину зображуваних обставин, подумки взяв участь в діях героїв, пережив їх радості і печалі. Такого роду активність надзвичайно розширює сферу духовного життя людини, має важливе значення для його розумового і морального розвитку. У дошкільника починають складатися реалістичні критерії естетичних оцінок.

Казка проникає в усі види діяльності дитини - дошкільника. Вона лежить в основі образотворчої діяльності (дослідження Т. С. Комарової, Н. М. Сокольникова та інші); музичної діяльності (С. І. Букатіні, Ш. А. Ветлугіна, О. П. Радинова та ін); ігрової ( Т. А. Антонова, М. Я. Михайленко, Д. Б. Ельконін та інші). Особливою ж увагою казка користується в художньо – мовленнєвій діяльності.

Дитячий садок знайомить дошкільнят із кращими творами для дітей та на цій основі вирішує цілий комплекс взаємопов'язаних завдань морального, розумового, естетичного виховання. У дитини формують також деякі елементарні вміння аналізувати твір (його зміст і форму). До моменту вступу до школи кожна дитина повинна вміти визначити основних героїв (про кого йдеться в творі), висловити своє ставлення до них (хто подобається і чому), визначити жанр твору (вірш, розповідь, казка), вловити найбільш яскраві приклади образності мови (визначення, порівняння та ін.)