Сторінка
2

Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми

1) домінуюча роль пізнавальної мотивації вже в ранньому дитинстві;

2) дослідницька творча активність, що виявляється у винайденні нового, у постановці та розв'язанні проблем;

3) здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі інтелектуальні, естетичні, моральні оцінки.

В розвитку обдарованих дітей умовно можна виділити дві полярні групи: одна - це діти з гармонійним розвитком пізнавальних, емоційних, регуляторних, психомоторних, особистісних та інших сторін психічного розвитку; друга (переважно особливо обдаровані діти) — це діти, психічний розвиток яких відзначається дисбалансом (дисгармонійністю) щодо рівня сформованості вказаних сторін.

Відповідно до психологічних особливостей прояву обдарованісті виокремлюють три групи дітей, які умовно можна назвати: група «епізодичної» обдапрованості (випадкове виявлення і неусвідомлена здатність виконувати певну діяльність краще за інших); група «ситуативної» обдарованість (психічний стан, за якого проживання творчого акту відбувається ніби одночасний «спалах» і пізнавальної, і емоційної, і поведінкової сфер особистості); група «стабільної» обдарованості (обдарованість є особистісною якістю і опосередковує всю життєдіяльність індивіда).

Обдарована дитина- дитина, яка має високий рівень розвитку загальних і спреціальних здібностей.

Обдаровані діти відзначаються високою допитливістю і дослідницькою активністю. У таких дітей яскраво виявлена здатність відкривати причиново-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновки, особливо вони захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем, зазвичай мають чудову пам'ять, вони рано оволодівають мовою й абстрактним міркуванням. У педагогів «нестандартний» учень також викликає суперечливе ставлення: з одного боку, учитель розуміє, що така дитина потребує спеціальної і більш складної роботи, індивідуального підходу, а з іншого, - він не має часу окремо займатися найздібнішими дітьми, оскільки поглинутий тим, щоб дати знання школярам середнього й нижчого рівня. В такій ситуації важко не тільки звернути належну увагу на нестандартну дитину - важко її оцінити, змиритися з нешаблонністю її сприйняття, діяльності й поведінки.

Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного по видах обдарованості.До виділених видів обдарованості відносять наструпне .

Художня обдарованість. Цей вид обдарованості підтримується й розвивається в спеціальних школах, кружках, студіях. Він має на увазі високі досягнення в області художньої творчості й виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, акторських здібностях.

Проблемою є не визнання у загальноосвітній школі цих здібностейі.

Загальна інтелектуальна й академічна обдарованість. Головним є те, що діти з обдарованістю цього виду швидко опановують основними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію

Трохи інший характер має академічна обдарованість, що проявляється в успішності навчання окремим навчальним предметам й є більше частою й виборчою.

Творча обдарованість. Насамперед, тривають суперечки про саму необхідність виділення цього виду обдарованості. Одні фахівці вважають, що творчість, креативность є невід'ємним елементом всіх видів обдарованості, які не можуть бути представлені окремо від творчого компонента. Інші дослідники відстоюють правомірність існування творчої обдарованості як окремого, самостійного виду.

Соціальна обдарованість. Визначення соціальної обдарованості говорить, що це виняткова здатність установлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Виділяють такі структурні елементи соціальної обдарованості як соціальна перцепція, просоциальное поводження, моральні судження, організаторські вміння й т.д.

Перераховані види обдарованості проявляються по-різному й зустрічають специфічні бар'єри на шляху свого розвитку залежно від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини.

Вікові особливості обдарованості

Творчі можливості людини проявляються дуже рано. Самий інтенсивний період його розвитку - 2-5 років. У цьому віці закладається фундамент особистості й вона вже проявляє себе. Первинний прояв здібностей у непереборній, мимовільній тязі до різних сфер діяльності. Справа батьків, вихователів, учителів - підтримати ці прагнення дитини.

Обдарованих дітей у ранньому віці відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки й робити відповідні висновки. Вони особливо захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем. Ця здатність лежить в основі багатьох інтуїтивних стрибків ("перескакування через етапи"). Допитливість й особливий інтерес до чого становить крапку відліку в розвитку кожного. Вибір області досліджень дитини - важливий момент, який не можна пропустити. Діапазон творчого росту нескінченний.

Пам'ять, що характеризує спеціальний талант, виборча й ефективна. Відмінна пам'ять базується на ранній мові й абстрактному мисленні. Обдарованих відрізняє здатність класифікувати й категоризировать інформацію й досвід, уміння широко використати накопичені знання. Їх схильність до класифікації й категоризації ілюструється й улюбленим захопленням - колекціонуванням. Великий словниковий запас, вміння ставити питання відрізняють маленьких "вундеркіндів". Вони із задоволенням читають словники й енциклопедії, придумують слова, уявлювані події, віддають перевагу іграм, що вимагають активізації розумових здібностей.

Яскрава уява маленьких талантів народжує неіснуючих друзів. Для обдарованих дітей характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити безліч небезпечних наслідків. Вони також надзвичайно сприйнятливі, емоційно залежні, несбалансовані, нетерплячі. Для обдарованих дітей характерно випереджальний пізнавальний розвиток. Талант й обдарованість можуть проявлятися в найрізноманітніших інтелектуальних й особистісних особливостях. У дослідженні Н.Б.Шумаковой вивчалися особливості розвитку постановки питань як однієї з форм прояву пошукової, творчої активності в період від 5 до 20 років. Результати дослідження дозволили виділити два критичних періоди в розвитку здібності дітей задавати питання при знайомстві з новим об'єктом. Перший критичний період спостерігається у віці від 6 до 8 років: якщо дошкільники відрізняються надзвичайно високою допитливістю, то з переходом до шкільного навчання значна частина дітей (20-25%) стають пасивними; разом з тим в 20-25% дітей спостерігається різке наростання активності, а в більшості -50-60% - активність істотно коливається залежно від умов спілкування й навчання. У цей період пізнавальні питання дітей здобувають нову якість - пошуковий характер: вони спрямовані в основному на самостійне знаходження невідомого.

У підлітковому періоді (11-14 років) питання здобувають структуру гіпотез, носять дослідницький характер. До кінця цього періоду звужується змістовна широта питань, але з'являються питання нового змісту, що виходять за межі теперішнього часу, що мають особистісний зміст. У цей критичний період відбувається подальша диференціація дітей по їх активності в постановці дослідницьких питань, гіпотез. Високий рівень активності в постановці таких питань спостерігається в невеликої частини школярів (10-15%), значна ж частина (40%) характеризується пасивністю.