Сторінка
5
Дослідники показують більше високу чутливість обдарованих дітей до нових ситуацій, що приводить до особливих труднощів.
Проблеми обдарованих дітей. Літа Холлингуорт внесла великий вклад у розуміння проблем адаптації, що стоять перед обдарованими дітьми.
1. Ворожість до школи. Таке відношення часто з'являється тому, що навчальна програма нудна й нецікава для обдарованих дітей. Порушення в поводженні можуть з'являтися тому, що навчальний план не відповідає їхнім здатностям.
2. Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри й нецікаві ті, котрими захоплюються їхні однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції, іде в себе.
3. Конформность. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть врозріз із їхніми інтересами.
4. Занурення у філософські проблеми. Для обдарованих дітей характерно замислюватися над такими явищами, як смерть, загробне життя, релігійні вірування й філософські проблеми.
5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто воліють спілкуватися з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко з лідерами.
6. Прагнення до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси відчуття незадоволеності, власної неадекватності й низька самооцінка.
7. Потреба в увазі дорослих. У силу прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків й інших дорослих. Це викликає тертя у відносинах з іншими дітьми. Нерідко обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, що коштують нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати навколишніми зауваженнями, що виражають презирство або нетерпіння.
Сьогодні створюються спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми, школи в багатьох країнах перебудовуються убік диференційованого навчання.Розробляються спеціальні комплексно-навчальні програми, у рамках яких учень може пересуватися більш вільно, ніж по звичайній програмі.
Обдарованість дитини як проблема дорослих, які оточують її, зачіпає шкільного психолога насамперед з погляду педагога, труднощіз, що виникають у нього у навчанні обдарованого школяра і взаєминах з ним.
Психологи й педагоги виокремили три найпоширеніші в шкільній практиці причини: перша пов'язана із психологічною неготовністю вчителя прийняти факт обдарованості певного школяра; друга є наслідком відсутності в педагога відповідних професійних засобів; третя передбачає експлуатацію обдарованості учня для підняття престижу школи або як символічну компенсацію власних невдач і проблем. У роботі з педагогами й адміністрацією психологу необхідно:
1. Надавати психологічну професійну й особистісну підтримку педагогам у формуванні стійкої самооцінки, виробленні професійної позиції.
2. Надавати педагогічному колективу школи методичну допомогу в побудові психологічно адекватних програм навчання, виховання й розвитку обдарованих дітей на різних етапах навчання. Шкільний психолог може виступати як експерт в оцінюванні використовуваних педагогом програм (їх змістовних і методичних аспектів) щодо їх відповідності віковим і індивідуальним особливостям школярів.
3. Формувати в освітній установі певний соціально-психологічний клімат, що грунтується на взаємоповазі, співробітництві педагогічного й учнівського колективів, ціннісному ставленні до обдарованості одних і сподвижництва інших, творчому, новаторському підході до навчально-виховного процесу.
Для проведення найбільш повної діагностики обдарованості дітей психологу необхідно:
1) проаналізувати літературу й виявити теоретичні проблеми психології обдарованості;
2) підібрати й експериментально перевірити методи діагностики й формування інтелектуальних, творчих і особистісних особливостей;
3) вивчити й упровадити досвід по розвитку творчого та інтелектуального потенціалу особистості обдарованої дитини;
4) дослідити й проаналізувати динаміку розвитку інтелектуальних, творчих і особистісних рис обдарованих дітей в експериментальних і звичайних умовах розвитку;
5) системно описати проблему дослідження для вчителів і батьків.
В обстеженні обдарованих дітей актуальним є вивчення таких показників:
1) інтелект (дані отримані за допомогою тесту когні-тивних здібностей і оцінок учителів);
2) креативність (за допомогою тестів);
3) соціальна компетентність (за допомогою опитуваль-ника й оцінок учителів);
4) психомоторні здібності (за допомогою оцінки вчителів);
5) некогнітивні особистісні характеристики (за допомогою опитувальника);
6) характеристики шкільного і сімейного оточення (за допомогою тестів);
7) досягнення (оцінки з різних предметів, опитуваль-ник для батьків).
Після проведення повної діагности обдарованості психолог повинен скерувати свою діяльність таким чином:
1. Здійснювати психолого-педагогічну освіту педагогів і батьків, що має на меті розширення їх уявлень про природу і прояви обдарованості, особливості навчання й виховання обдарованих дітей тощо.
3.Створти в школі соціально-психологічні умов для прояву й розвитку обдарованості школярів.
4. Надання психологічної допомоги дітям і педагогам у розв'язанні проблем, що виникають у них.
5.Формування в школярському колективі певної психологічної установки щодо обдарованості.
Велике значення також має і робота психолога з батьками:
1. Просвітницька, консультативна робота з прийняття дорослими обдарованості дитини, особливостей її поводження, світорозуміння, інтересів і схильностей. Розуміння дорослими особливостей школяра часто дозволяє розв'язати низку проблем.
2. Консультативна, методична робота, спрямована на створення для конкретної дитини освітнього середовища, що задовольняє її інтересам.
3. Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини, уявлень про світ, що перебуває за межами її пізнавальних або інших інтересів.
4. Спеціальна психологічна робота з дитиною, що зазнає різних психологічних труднощів. Часто не обійтися без глибокої психотерапевтичної, психокоригувальної роботи, спрямованої на розв'язання внутрішніх психологічних конфліктів, зняття тривожності, страхів, агресивних психологічних захистів.
Отже, збереження й розвиток обдарованості - це проблема прогресу суспільства, реалізації його творчого потенціалу.
Підготовка педагога до навчання обдарованих дітей та взаємодії вчителя з ними
Обдаровані діти мають потребу в індивідуалізованих програмах навчання. Педагоги, що працюють із такими дітьми, повинні проходити спеціальну підготовку. Саме діти з високим інтелектом найбільше мають потребу в "своєму" вчителі.
Непідготовлені вчителі часто не можуть виявити обдарованих дітей, не знають їх, байдужі до їх проблем. Іноді непідготовлені вчителі вороже настроєні стосовно здібних дітей, такі вчителі часто використовують для обдарованих дітей тактику кількісного збільшення завдань, а не якісна їх зміна.