Сторінка
6

Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми

Особистість вчителя є провідним чинником будь-якого навчання. Не з виключенням і ситуація із вчителем для обдарованих дітей. Найбільш істотним фактором успішності роботи вчителя є особистісна характеристика - система поглядів і переконань, у якій більшу значимість мають сприняття, інших людей, подання себе, а також усвідомлення цілей і завданнь своєї роботи. Саме ці складові постійно проявляються в міжособистісному спілкуванні.

На думку деяких дослідників, вчителі для обдарованих дітей у класі, у процесі навчання й побудови своєї діяльності повинен відповідати наступним характеристикам: він розробляє гнучкі, індивідуалізовані програми; створює теплу, емоційно безпечну атмосферу в класі; надає учням зворотний зв'язок; використає різні стратегії навчання; поважає особистість; сприяє формуванню позитивної самооцінки учня; поважає його цінності; заохочує творчість і роботу уяви; стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня; проявляє повагу й індивідуальність учня.

Успішний вчитель для обдарованих - насамперед прекрасний вчитель-предметник, глибоко знаючий і люблячий свій предмет. На додаток до цього він повинен мати такі якості, які суттеві в спілкуванні з будь-яким обдарованим школярем. Вчителям можна допомогти розвити зазначені особистісні й професійні якості трьома шляхами:

ü За допомогою тренінгів - у досягненні розуміння самих себе й інших;

ü Наданням знань про процеси навчання, розвитку й особливостях різних видів обдарованості;

ü Тренуванням умінь, необхідних для того, щоб навчати ефективно й створити індивідуальні програми.

Техніки викладання вчителів для обдарованих і звичайних вчителів приблизно однакова: помітна різниця полягає в розподілі часу на види активності. Вчителі, що працюють із обдарованими, менше говорять, менше дають інформації, улаштовують демонстрації й рідше вирішують завдання за учнів. Замість того щоб самим відповідати на питання, вони надають це учням. Вони більше запитують і менше пояснюють.

Помітні розходження в техніці постановки питань. Вчителі обдарованих набагато більше задають відкритих питань, допомагають обговоренням. Вони провокують учнів виходити за межі первісних відповідей. Вони набагато частіше намагаються зрозуміти, як учні прийшли до висновку, рішенню, оцінці.

Більшість вчителів намагається прореагувати у мовній або іншій формі на кожну відповідь у класі, а вчителі обдарованих поводяться більше як психотерапевти: вони уникають реагувати на кожне висловлення. Вони уважно й з інтересом вислухують відповіді, але не оцінюють, знаходячи способи показати, що вони їх приймають. Таке поводження приводить тому, що учні більше взаємодіють один з одним і менше залежать від учителя.

Навчання обдарованих дітей.

При виявленні дітей з неабиякими розумовими можливостями встає проблема, чому і як їх вчити, як сприяти їх оптимальному розвитку. Програми для обдарованих повинні відрізнятися від звичайних навчальних програм. Навчання таких дітей повинне відповідати їх істотним потребам. Обдаровані діти мають деякі загальні особливості, які повинні враховувати навчальні програми для них. До таких загальних особливостей відносяться наступні.

Здатність швидко схоплювати зміст принципів, понять положень. Така особливість вимагає широти матеріалу для узагальнення.

Потреба зосереджувати на сторонах, що зацікавили, проблеми й прагненні розібратися в них. Ця потреба рідко задовольняється при традиційному навчанні, і їй треба дати реалізуватися в спеціальних навчальних програмах через самостійну роботу, завдання відкритого типу, розвиток необхідних пізнавальних умінь.

Здатність помічати, міркувати й висувати пояснення. Цілеспрямований розвиток вищих пізнавальних процесів у спеціальних навчальних програмах піднімає ці здібності на якісно новий рівень і рятує від тягаря нескінченних повторень очевидного. Стурбованість, тривожність у зв'язку зі своєю несхожістю на однолітків. Включення в навчальну програму афективного компонента дає можливість дитині краще зрозуміти себе й свої переживання й веде до прийняття себе й інших.Існують різні стратегії навчання обдарованих дітей, які можуть бути втілені в різні форми. Для цього розробляються спеціальні навчальні програми. До основних стратегій навчання дітей з високим розумовим потенціалом відносять прискорення й збагачення.

Питання темпу навчання є предметом давніх не затихаючих суперечок. Багато хто підтримують прискорення, вказуючи на його ефективність для обдарованих учнів. Інші вважають, що установка на прискорення - це однобічний підхід до дітей з високим рівнем інтелекту, тому що не враховуються їхня потреба спілкування з однолітками, емоційний розвиток. Прискорення пов'язане зі зміною швидкості, а не зі змістовною його частиною.

Коли швидкість навчання не відповідають потребам дитини, то наноситься шкода як його пізнавальному, так й особистісному розвитку.

Заняття обдарованої дитини у звичайному класі по стандартній навчальній програмі схожі на той випадок, коли нормальної дитини поміщають у клас для дітей із затримкою розумового розвитку. Дитина в таких умовах починає пристосовуватися, вона намагається бути схожою на своїх однокласників, і через якийсь час її поведінка схожа на поведінку всіх інших дітей у класі. Вона почне підбудовувати виконання завдань по якості й кількості під відповідні очікування вчителя. У неуважного, непідготовленого педагога така дитина може надовго затриматися в розвитку.

Але прискорення не є універсальною стратегією, необхідної всім обдарованим. Прискорення лише скорочує число років, проведених у школі. Основні вимоги при включенні учнів у навчальні програми, побудовані з використанням прискорення: учні повинні бути зацікавлені в прискоренні, демонструвати інтерес і підвищені здібності в тій сфері, де буде використовуватись прискорення; діти повинні бути досить зрілими в соціально-емоційному плані; необхідна згода батьків, але не обов'язково їх

активна участь.

Вважається, що прискорення - найкраща стратегія навчання дітей з

математичними здібносьями й обдарованістю до іноземних мов.

Існують деякі форми прискорення, наприклад, діти ідуть до школи раніше. З одного боку, ранній прийом виявляє найбільш сприятливі сторони прискорення, з іншого боку - є можливості негативних наслідків, насамперед у відношенні до навколишнього та емоційному розвитку дітей. Ранній прийом до школи повинен проводитися ретельно, на основі комплексу показників, коли інтелектуальна готовність відповідає й особистісній зрілості дитини.

Можливо й прискорене проходження стандартної навчальної програми в рамках звичайного класу. Проявляється в тім, що вчитель організовує індивідуалізацію навчання для декількох обдарованих дітей (доцільно на етапі початкової школи). Однак така форма найменш ефективна. Заняття в іншому класі. Обдарована дитина може навчатися тому або іншому предмету з дітьми старшого віку. Наприклад, першокласник, що дуже добре читає, може по читанню бути в другому, третьому, навіть четвертому класі. Ця форма може бути успішної тільки за умови, що в ній бере участь не одна дитина.