Сторінка
5

Емпіричне дослідження морального розвитку молодших школярів

По-перше, прийшовши в школу, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і моральних норм, що існують в суспільстві, до його наукового і цілеспрямованого вивчення. По-друге, в ході учбової роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, регулюючих взаємини учнів між собою і взаємини учнів з вчителем.

І третій чинник: в процесі обговорення положення в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі – це, перш за все, формування моральної особи. У зв'язку з цим пропонується збільшити питому вагу гуманітарних наук в загальному об'ємі шкільної програми. Учбова діяльність має всі можливості, що дозволяють розвивати у учнів етичні якості особи в процесі вивчення будь-якого предмету.

З цієї точки зору і необхідно вирішувати проблему розумового і морального розвитку учнів в процесі шкільного навчання, в єдності, в тісному взаємозв'язку одного і іншого. З цих позицій учбова діяльність є чинником цілісного розвитку особи дитини. Початкове навчання в даний час будується таким чином, що розвиває у школярів пізнавальні здібності; виробляє навики активного оволодіння учбовим матеріалом, веде до об'єднання одержаних знань в цілісну систему, направлену на усвідомлення навколишнього світу.

Розвиток мислення, оволодіння різноманітними способами роботи з учбовим матеріалом робить прямий вплив на засвоєння дітьми етичних знань; організація учбового процесу і його методи сприяють накопиченню морального досвіду.

Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організація навчання, вчитель, його особа, знання, переконання, але і та атмосфера, яка складається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Виховує себе і сам учень, перетворюючись з об'єкту в суб'єкт виховання.

Для морального виховання важливо організувати учення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Учбова діяльність стає колективною працею, якщо пізнавальне завдання ставиться перед дітьми як загальна, для її вирішення потрібний колективний пошук. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити учбове завдання і як загальну, і як що відноситься особисто до них.

Охарактеризувати особливості того або іншого суспільного явища, – значить, виявити його істотні взаємозв'язки з іншими явищами соціальної дійсності. З розвитком суспільства і зміною історичних умов існування людей постійно оновлюються, а в окремі історичні періоди корінним чином міняється зміст виховання. Виховання може правильно зрозуміти лише як природно історичний і діалектичний суперечливий процес. Суть соціального аспекту морального виховання визначається, перш за все, особливістю розвитку сучасної епохи, перетвореннями в нашому суспільстві, що відбуваються на принципово нових початках.

Методи емпіричного дослідження

Вивчення психіки дитини становить складне завдання науковців, а також вихователів дитячих закладів. Засобами психологічного дослідження виступають методи — певні шляхи донору наукових фактів, які потім служать предметом теоретичного аналізу. Методи психології відображають специфіку психічних фактів або явищ.

Психічний факт має внутрішню сутнісну складову та зовнішній прояв, похідний від внутрішнього свого єства. Сприймати ми можемо лише зовнішній складник психічного факту, а внутрішній залишається для оточуючих прихованим. Водночас дослідник повинен охоплювати своїм вивченням весь психічний факт у його цілісності, розкриваючи внутрішнє (не спостережуване) його єство опосередковано, спираючись на зовнішні прояви.

Так, дослідник може зафіксувати вербальні й невербальні прояви поведінки, дії, рухи, мімічні реакції дитини, у яких переважно й виявляються (унаочнюються) психічні явища (процеси, стани, властивості). Ці зовнішні прояви виступають показниками внутрішніх не спостережуваних складників психічних фактів. Додатковими показниками служать виразні рухи: міміка, жести, інтонації мовлення.

До основних методів дитячої психології відносять спостереження, експеримент, бесіду і аналіз продуктів дитячої діяльності.

Провідним методом у дошкільній психології є спостереження, яке передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів. Наукове спостереження ретельно планується: визначається його мета, гіпотеза, схема проведення, критерії відбору фактів згідно з об'єктом. Вік 6-7 років найбільш сприятливий для спостереження, оскільки діти довірливо й відкрито ставляться до дослідника, не усвідомлюючи своєї ролі як досліджуваних.

Вони сприймають дослідження як звичайні спілкування, бесіди, завдання дорослих. Крім того, самосвідомість та життєвий досвід дитини відзначаються обмеженими можливостями, які не дозволяють цілком зрозуміти своєї ролі випробуваних. Розрізняють декілька видів спостереження: повне і часткове; включене і невключене.

Повне спостереження передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове — одного з них, наприклад, мовлення або гри. Спостереження залежить від позиції спостерігача, який може бути членом групи дітей і взаємодіяти з ними, одночасно спостерігаючи, або знаходиться зовні дитячої діяльності.

Завдяки спостереженням дослідник фіксує зовнішні прояви дитячої психіки. Ці прояви відзначаються своїм багатством та розкутістю. Під час спостереження дитина поводиться вільно й невимушено, займаючись звичними для себе справами, що полегшує для дослідника вирішення завдання отримання різнобічних та достовірних фактів для створення цілісного уявлення про дитину. Водночас цього не достатньо для забезпечення об'єктивності спостереження, на його результати та висновки значно впливає позиція самого дослідника. Перший ліпший прояв поведінки може бути інтерпретований як закономірний та стійкий. Щоб уникнути такої помилки, спостереження слід проводити систематично. Адже в процесі спостереження перед дослідником постає складна і різнобарвна палітра фактів і дуже важко відокремити характерне, істотне від випадкового і другорядного. Систематичність спостереження дозволяє розкрити істинні причини поведінки дитини.

Для об'єктивності результатів спостереження важливою є неупереджена позиція дослідника. Він повинен до максимально можливого рівня звільнитися від соціальних стереотипів і власних установок, внаслідок яких сприймає й інтерпретує психологічні факти спотворено, викривлено. Важливо також позбутися зайвого емоційного ставлення до дитини: позитивного чи негативного. Як відомо, дитина, яка викликає у дорослого симпатію оцінюється ним більш поблажливо, ніж та, яка «не подобається». Щоб уникнути суб'єктивізму, необхідно свої враження чітко розділяти з фактами, висновки завжди підтверджувати фактами.

Підвищити об'єктивність дослідження допомагає прийом, названий «стереоскопічністю погляду» на дитину, що передбачає звертання до думки батьків та інших дорослих, які працюють з нею.

Проведення спостережень за поведінкою дошкільника вимагає від дослідника досить складних навичок, зокрема при виконанні завдання фіксації проявів дитячої поведінки у протоколах різних видів.