Сторінка
2

Емпіричне дослідження морального розвитку молодших школярів

Структура курсової роботи. Курсова складається з введення, трьох розділів, висновку і літератури.

мораль психологічний дослідження дошкільник

Суть і природа моралі, поняття про моральний розвиток

У короткому словнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль - норми, принципи, правила поведінки людей, а так само сама людська поведінка (мотиви вчинків, результати діяльності), відчуття, думки, в яких виражається нормативна регуляція відносин людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством)». В.І. Даль тлумачив слово мораль як «моральне учення, правила для волі, совісті людини» . У Ожегова С.І. ми бачимо: «Моральність — це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, визначувані цими якостями». Мислителі різних століть трактували поняття моральності по-різному. Ще в стародавній Греції в працях Арістотеля про етичну людину мовилося: «Етично прекрасною називають людину довершеної гідності. Адже про етичну красу говорять з приводу чесноти: етично прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і такого, що взагалі володіє всіма чеснотами людини».

А Ніцше вважав: «Бути моральним, етичним, етичним - означає надавати покору спрадавна встановленому закону або звичаю». У науковій літературі указується, що мораль з'явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків по відношенню до роду чоловік не зміг би вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємин людей. Керуючись моральними нормами, особа тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту або іншу мораль, тим самим формує особу відповідно до свого ідеалу. На відміну від права, яке також має справу з областю взаємин людей, але спираючись на примушення з боку держави. Мораль підтримується силою громадської думки і зазвичай дотримується через переконання. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, як слід поступати. Зі всього цього ми можемо зробити висновок, що дорослій людині деколи важко вибирати, як поступити в тій або іншій ситуації. А що ж говорити про дітей? Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранньому отроцтві, коли добро і зло, честь і ганьба, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає». Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожному етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю.К. Бабанський, такою стороною буде моральне виховання: діти опановують простими нормами моральності, навчаться слідувати їм в різних ситуаціях. Учбовий процес тісно пов'язаний з етичним вихованням. В умовах сучасної школи, коли зміст освіти збільшився в об'ємі і ускладнився по своїй внутрішній структурі, в етичному вихованні зростає роль учбового процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які учні одержують, вивчаючи учбові предмети. Самі етичні знання мають не менше значення для загального розвитку школярів, чим знання по конкретних учбових предметах. Н.І. Болдирев відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна відособити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральної зовнішності протікає в процесі все багатогранній діяльності дітей (іграх, навчанні), в тих різноманітних відносинах, в які вони вступають в різних ситуаціях з своїми однолітками, з дітьми молодше за себе і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що припускає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій. Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокин розрізняють декілька аспектів:

По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського колективу в рішенні певних педагогічних задач, а усередині класу – єдність дій що всіх вчаться. По-друге, використання прийомів формування учбової діяльності етичним вихованням. По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив виховуваних в даний момент моральних якостей у дітей. По-четверте, систему морального виховання слід убачати і в послідовності розвитку тих або інших якостей особи у міру зростання і розумового дозрівання дітей. У формуванні особи молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку етичних якостей, складових основу поведінки.

У цьому віці дитина не тільки пізнає суть етичних категорій, але і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках. На визначення ролі планування, як в учбовій діяльності, так і в етичній поведінці дітей молодшого шкільного віку було напрямлено увагу таких учених як Л.А. Матвєєва, Л.А. Регуш. У своїх дослідженнях вони звертаються до формування етичних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки етичної поведінки. Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особи можливе при її діяльній участі в діяльності.

«Практично будь-яка діяльність має моральне забарвлення», вважає О.Г. Дробніцкий, у тому числі і учбова, яка, на думку Л.И. Божович, «володіє великими виховними можливостями». Останній автор представляє учбову діяльність молодшого школяра ведучої. У цьому віці вона більшою мірою впливає на розвиток школяра, визначає поява багатьох новоутворень. У ній розвиваються не тільки розумові здібності, але і етична сфера особи. В результаті регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання учбових доручень у молодшого школяра складаються етичні знання, характерні для учбової діяльності, етичні відносини, указує И.Ф. Харламов.

Учбова діяльність, будучи в молодшому шкільному віці ведучої, забезпечує засвоєння знань в певній системі, створює можливості для оволодіння прийомами, учнів, способами рішення різних розумових і етичних задач.

Вчителеві належить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності і зрадженого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні.

Специфічною особливістю процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі.

Істотною ознакою процесу морального виховання є його концентрична побудова: рішення виховних задач починається з елементарного рівня і закінчується вищим. Для досягнення мети використовуються види діяльності, що все ускладнюються. Цей принцип реалізується з урахуванням вікових особливостей учнів. Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, направлені на його вдосконалення. Всі чинники, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особи школяра, И.С. Мар’єнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні і педагогічні. У взаємодії з середовищем і цілеспрямованими впливами школяр, набуває необхідного досвіду етичної поведінки.