Сторінка
3

Фінансові ресурси та капітал: сутність понять і практика використання

При визначенні фінансових ресурсів Худолій Л.М дотримується подібної Опаріну В.М. думки, визначаючи їх сумою коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства [16, с. 42].

Поділяють думку щодо існування фінансових ресурсів не тільки у грошовій формі і Партин Г.О., і Завгородній А.Г., зазначаючи, що „за використанням фінансові ресурси підприємства поділяють на матеріалізовані фінансові ресурси (вкладені в основні засоби, запаси, виробництво, готову продукцію тощо) та грошові фінансові ресурси (грошові кошти та їхні еквіваленти)” [17, с. 15].

Але якщо фінансові ресурси підприємств включають не лише грошові кошти, то постає питання відмінності категорії „капітал” та поняття „фінансові ресурси підприємств”.

Трактування фінансових ресурсів у їхньому взаємозв’язку з капіталом останнім часом набуває все більшого поширення.

В умовах командно-адміністративної системи вважалося, що категорія капіталу прита-манна капіталістичному способу виробництва. А категорія „фонди” вживалася із відокремленим розглядом її елементів, у той час як категорія капіталу виходить із єдності усіх його частин.

У сучасній українській і російській науковій літературі існує велика кількість визначень поняття капіталу підприємства, але відсутнє однозначне трактування понять „фінансові ресурси” і „капітал”. Крім того, західній економічній літературі використання поняття „фінансові ресурси” на мікрорівні не є характерним. Дане поняття досить часто ототожнюється з категорією капіталу чи заміняється поняттям „зовнішніх і внутрішніх джерел фондів” [18].

В умовах ринку практики частіше оперують поняттям „капітал”, як реальним об’єктом управління, але деякі фахівці використовують лише термін „фінансові ресурси”, так чи інакше їх розмежовуючи.

Частина вважає, що фінансові ресурси – поняття ширше, ніж капітал. Інші – навпаки (капіталом вважають ресурси, що використовуються підприємством, а фінансовими ресурсами – лише кошти, у грошовій формі). Існуючі суперечності пов’язані, обумовлені особливостями введення у використання терміна „фінансові ресурси”, адже за радянських часів поняття капіталу підприємства було замінено поняттям фінансового ресурсу.

Отже, більшість західних і певна частина вітчизняних сучасних науковців визначає сутність капіталу, беручи за першооснову його речовий зміст, інша – пояснює його сутність через суспільну форму. Проте прийняття однієї із цих протилежних позицій означає свідоме збіднення теоретичної сутності капіталу підприємства, а у практичній діяльності це веде до хибних управлінських рішень.

Сучасні вітчизняні економісти, зокрема Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, капіталом вважають вартісну оцінку майна і коштів, які в майбутньому можуть принести дохід, але залежно від місця, мети і способу утворення він може виступати в різних формах (утворю-вати активи). Отже, автори фактично розглядають фінансові ресурси (хоча і не використо-вують цей термін) як джерело формування капіталу, як авансовані кошти, як гроші, що „роблять” гроші. Це породжує необхідність визначення ролі і місця фінансових ресурсів підприємства в понятійному апараті капіталу [19].

Завгороднім А.Г. подано декілька основних думок щодо визначення капіталу: з позицій його сутності та визначення у обліку та побутового розуміння. З позицій економічного змісту, капітал – сукупні ресурси, що використовуються у підприємництві, початкова сума коштів, призначених для здійснення підприємницької діяльності [20]. З позицій бухгалтерського обліку, капітал – чиста вартість. Стосовно ж фінансових ресурсів, автор, як було зазначено вище, дотримується їхнього розширеного трактування, хоча у його визначенні капіталу є чіткі вказівки на його ресурсне призначення.

Досить широке трактування фінансових ресурсів зустрічаємо у А.І. Балабанова та І.Т. Балабанова, які капіталом називають грошові кошти, що направляються на розвиток виробництва [21]. У цьому визначенні капітал складається із грошових коштів, вкладених в оборотні та необоротні активи та розглядається з позицій розвитку виробництва, але не його функціонування.

Серед українських учених розгляд фінансів підприємств у взаємозв’язку з капіталом дає В.П. Кудряшов, характеризуючи джерела його фінансування, структуру власного і позикового капіталу, активну його складову, статутний фонд підприємства [22]. Н.Н. Пойда-Носик та С.С. Грабарчук, ототожнюють капітал і фінансові ресурси, ставлячи тим самим питання про доцільність введення у науковий оборот терміна „фінансові ресурси” [23].

Насправді зазначені поняття є досить близькими за змістом. Поширеним є розуміння капіталу як суми відповідних ресурсів, що відповідає його суті і призначенню, як одного з головних факторів виробництва. Але між капіталом і фінансовими ресурсами є досить суттєві відмінності, адже не вся сума капіталу виконує функції фінансових ресурсів (забезпечення процесу виробництва), і не всі фінансові ресурси набувають форми капіталу.

Частина економістів намагається розмежувати категорію „капітал” та поняття „фінан-сові ресурси підприємств”.

Так, В.Г. Білолипецьким зроблено висновок щодо відокремлення фінансових ресурсів і капіталу, за якого капітал не може бути частиною фінансових ресурсів, оскільки вони ніколи не співпадуть у часі. Рівність – залучення у оборот усіх наявних фінансових ресурсів. Але таке трактування відкидає існування додаткового та залученого капіталів, зводячи поняття капіталу до категорії власного. Отже, до капіталу віднесено лише власний капітал, як перетворену форму фінансових ресурсів. Проте автор зазначає, що рівність фінансових ресурсів і капіталу неможлива, оскільки за фінансовою звітністю різницю між фінансовими ресурсами і капіталом виявити неможливо (стандартна звітність містить перетворені форми фінансових ресурсів – зобов’язання і капітал) [24, с. 64]. Згідно з положеннями та стандарта-ми обліку капітал є фінансовою категорією (притаманною пасиву балансу), яку слід розглядати як сукупність (а не частину) фінансових ресурсів, тоді як фінансові ресурси є засобом його формування.