Сторінка
2

Управління в галузі освіти в сучасній Україні

Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади (комунальна форма власності), в межах своєї компетенції:

ü забезпечують виконання державних програм у галузі вищої освіти;

ü вивчають потребу в фахівцях на місцях і вносять спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики, економіки, освіти і науки та іншим центральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;

ü подають до Міністерства освіти і науки України пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;

ü затверджують за погодженням із Міністерством освіти і науки України статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

ü сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів, їх соціальному захисту;

ü залучають у порядку, передбаченому законом, підприємства, установи, організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.

Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів, статутом вищого навчального закладу.

Власник (власники) вищих навчальних закладів:

ü розробляє статут вищого навчального закладу;

ü готує матеріали, що необхідні для проходження процедури ліцензування вищого навчального закладу;

ü призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту;

ü здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;

ü здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу;

ü приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу;

ü здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Власник (власники) використовує (використовують) зазначені вище права щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).

Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Законодавство про вищу освіту

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається:

• з законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність";

• указів Президента України від 12 вересня р. № 832 "Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні", від 23 січня р. № 77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", від 8 лютого 2001 р. № 78/2001 "Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001—2005 роки", від 17 лютого 2004 р. № 199/2004 "Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти";

• постанов Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896 "Про Державну національну програму "Освіта (Україна XXI століття)", від 12 листопада 1997 р. № 1260 "Про документи про освіту та вчені звання", від 24 травня 1997 р. № 507 "Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями", від 20 січня 1998 р. № 65 "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)", від 7 серпня 1998 р. № 1247 "Про розроблення державних стандартів вищої освіти";

• інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законодавства України.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Інші нормативно-правові та нормативно-методичні акти, що регламентують діяльність системи вищої освіти в Україні

До нормативно-правових та нормативно-методичних актів, що регламентують діяльність системи вищої освіти в Україні, належить Національна доктрина розвитку освіти. Відповідно до доктрини сучасна система управління сферою освіти утверджується як державно-громадська. Вона має враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентності освітніх послуг, орієнтації освіти не на відтворення, а на розвиток.

Першочерговими завдання системи управління сферою освіти є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного і прогностичного супроводу управлінських рішень, подолання фрагментарності статистики, підготовка всебічної інформації на основі результатів наукових досліджень (зміни в освітніх потребах різних прошарків населення і регіонів, моніторинг розвитку освіти, оцінювання ситуації споживачами освітніх послуг, динаміка соціокультурних орієнтацій учасників навчально-виховного процесу, мобільність світоглядних очікувань і установок відповідно до загальної соціокультурної динаміки у країні і світі).

Нова модель управління більш відкрита і демократична. У ній органічно поєднуються засоби державного управління з громадським впливом. Відкритість системи передбачає розширення впливу громадської думки на прийняття управлінських рішень. Вона змінює навантаження, функції, структуру й стиль центрального і регіонального управління освітою — пряме втручання у діяльність установ і навчальних закладів має поступитися місцем гнучкості, науково-методичним, аналітико-прогностичним, експертним, інформаційним та іншим функціям.

Модернізація управління системою освіти передбачає:

· оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію управління;

· розширення автономії вищих навчальних закладів;

· ефективний перерозподіл функцій і повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами;

· перехід від оперативного до програмно-цільового управління;

· поєднання державного і громадського контролю;

· використання нової етики управлінської діяльності, базованої на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації;

· підвищення компетентності управлінців усіх рівнів;

· розвиток студентського самоврядування, більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів в освіті.

Система стандартів вищої освіти

Відповідно до чинних нормативно-правових та нормативно-методичних документів в Україні використовуються освітні технології, притаманні системі вищої професійної освіти.

Враховуючи те, що професійна кваліфікація завжди є конкретною, а професійна підготовка у вищому навчальному закладі має суттєві ресурсні обмеження (особливо в часі, передбаченому для неї), професійна вища освіта в Україні спрямована на підготовку особи до виконання обов'язків та завдань (професійних робіт) певної посади (або посад).