Сторінка
4

Фінансування освіти в контексті реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України

Таким чином, незважаючи на певне зростання абсолютних показників фінансування освіти в Україні, ці показники потребують подальшого зростання. Крім того, доцільно виділити ще ряд напрямів, які потребують відповідних рішень:

– неоптимальний розподіл коштів у межах єдиного бюджету освіти;

– незадовільний рівень матеріально-технічного забезпечення освітніх установ;

– відсутність дій уряду щодо фінансової підтримки освіти, системних та послідовних заходів сприяння розвитку цієї інноваційно важливої сфери економіки України.

Розв’язання цих проблем, звичайно, не означає забезпечення Україні гарантованого провідного місця у світовому економічному процесі. Фінансова підтримка освіти з боку уряду – лише одна з багатьох необхідних умов переходу до інноваційних методів еконо­мічного розвитку. До передумов забезпечення ефективності освітянського потенціалу модернізації суспільства і економіки належать також:

1) розробка і втілення широкомасштабної довгострокової стратегії розвитку освіти, що передбачає перетворення освіти в галузь постіндустріальної економіки, у важливу складову економіки знань;

2) модернізація системи освіти у гнучку, динамічну індустрію, що забезпечує „вироб­ництво інтелекту” через нові освітні технології, форми і методи навчання і виховання та відповідну фінансово-кредитну політику”;

3) цілеспрямована державна політика в галузі освіти у напрямах прогнозування роз­вит­ку, координатора головних процесів у сфері освіти, прямої і непрямої форм підтримки і стимулів та контролю за ефективним використанням ресурсів і якістю освіти;

4) взаємозв’язок державного управління з механізмами самоорганізації, що вклю­чають пошук нових, відкритих і демократичних моделей управління;

5) запровадження спеціальних освітніх програм для формування інноваційної культури у населення;

6) усунення професійних та інституціональних „розривів” між наукою і освітою через:

– підвищення методологічного базису дослідників, викладачів, студентів;

– координацію і поєднання зусиль академічної науки з розробкою освітянських стан­дар­тів;

– створення змішаних організаційних форм;

– створення університетів при академічних інститутах (наприклад, Російська еконо­мічна школа, Вища школа економіки при РАН);

7) налагодження нових зв’язків між вищою і середньою школами, вищою освітою та ринком праці.

У підсумку такі кроки сприятимуть становленню інноваційної моделі економічного зростання в Україні.