Сторінка
15

Навчально-ігрова діяльність на уроках іноземної мови у початковій школі

Запропонована педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземної мови молодших школярів передбачає послідовну й умотивовану взаємодію суб’єктів навчального процесу на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах. А це, у свою чергу, дозволяє вчителю в умовах навчальної співпраці ефективно організувати навчання, а учням – успішно оволодівати іншомовним досвідом.

Перевірте себе

У який спосіб відбувається творча співпраця вчителя й учнів у процесі навчально-ігрової діяльності?

Обгрунтуйте діяльність учителя й учнів у процесі дидактичної гри.

Які функції учнів на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах гри?

Розкрийте особливості структури педагогічної технології дидактичної гри.

Поміркуйте: у процесі навчально-ігрової діяльності вчитель виконує функції стороннього спостерігача чи керівника гри? Обгрунтуйте свою відповідь.

Умови використання гри на уроках іноземної мови

Як свідчить досвід, потенційні можливості та ефективність педагогічної технології дидактичної гри визначаються сукупністю взаємопов’язаних умов, які забезпечують її функціонування. Досліджуючи дидактичну гру як засіб навчання молодших школярів О.Я. Савченко називає такі умови ефективності її застосування: органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Дещо іншої позиції дотримується Т.А. Жукова. З її точки зору, такими умовами є: ретельна підготовка вчителя до організації та проведення дидактичної гри; проблемний характер завдань, включених у гру; оптимальне співвідношення групових і колективних форм роботи у процесі дидактичної гри; створення доброзичливої атмосфери у процесі навчально-ігрової діяльності; активність усіх учасників гри; урахування ігрового досвіду гравців; наявність системи дидактичних ігор; застосування різного виду технічних засобів навчання у процесі організації дидактичної гри.

Схожі думки знаходимо у науковій роботі Г.І. Вороніної. Вчена виділяє такі умови застосування дидактичної гри у навчальному процесі: усвідомлення учнями мети дидактичної гри, що проводиться, її практичного завдання; спрямованість гри на розвиток мовних навичок та мовленнєвих умінь; поступове зростання складності дидактичних ігор із урахуванням рівня навченості учнів і ступеня їх підготовленості; урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів; зв’язок дидактичної гри з іншими видами діяльності на уроці.

Ми позділяємо названі вище позиції вчених, однак, визначаючи та обгрунтовуючи сукупність умов, які забезпечують ефективність педагогічної технології використання дидактичної гри у навчанні іноземної мови молодших школярів, враховуємо й власні результати досліджень: функціональні можливості дидактичної гри; психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку; дидактико-методичні та психологічні передумови застосування дидактичної гри; механізми умотивування навчальної діяльності учнів початкової школи засобами гри; особливості діяльності (функції) вчителя й учнів на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри. Зважаючи на це, передбачаємо, що процес навчання іноземної мови молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри буде ефективнішим, якщо дотримуватися таких умов: буде здійснюватися навчальна співпраця вчителя й учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; дидактична гра буде доступною за змістом і відповідатиме психологічним особливостям та віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; будуть використовуватися різноманітні види дидактичної гри, що забезпечить стійкий інтерес учнів до навчання іноземної мови; будуть застосовуватись ігри, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; зміст дидактичної гри відповідатиме меті та завданням уроку. Розглянемо ці умови.

Організація навчальної співпраці вчителя й учнів на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.

Як нами вже зазначалося, гра – це спільна діяльність вчителя й учнів. У процесі навчально-ігрової діяльності створюються умови для тісної співпраці цих суб’єктів навчального процесу. Як засвідчили спостереження за навчально-ігровою діяльністю молодших школярів, для більшості дітей не властиво брати ініціативу у грі, вносити свої пропозиції, проявляти самостійність, аналізувати результати та визначати переможців. А відтак, великого значення набуває навчальна співпраця вчителя й учнів, а особливо управлінська діяльність вчителя, на усіх етапах дидактичної гри.

Спостереження за навчальним процесом у початковій школі переконало нас у тому, що співробітництво вчителя й учнів дозволяє забезпечити ефективність навчально-ігрової діяльності молодших школярів на уроках іноземної мови. Серед прийомів спільної діяльності ми визначили такі: вільний вибір учнями дидактичної гри серед варіантів, запропонованих учителем; підтримка дітей протягом дидактичної гри; організація співпраці у дитячому колективі (команді); можливість для учнів спробувати себе у ролі ведучого гри; залучення дітей до підготовки необхідного обладнання для проведення дидактичної гри; участь школярів у підведенні підсумків гри та визначенні переможців.

Застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму.

Визначаючи цю умову, ми спиралися на відоме у педагогіці й психології положення про те, що успішний розвиток учня можливий лише за умови його активної пізнавальної діяльності. У сучасній дидактиці пізнавальна активність визначається як цілеспрямований прояв зусиль учнів до успішного виконання навчальних завдань, які є підготовчим етапом розвитку пізнавальної самостійності. Спеціальними дослідженнями дидактів і психологів з’ясовано, що пізнавальна активність і самостійність є головними умовами, що забезпечують формування творчої особистості. Саме тому пріоритетом уроку повинна бути не передача знань від учителя до учнів, а організація їхньою активної навчально-пізнавальної діяльності й ефективне керування нею з боку вчителя. Результатом цього процесу повинно стати не лише засвоєння певного обсягу знань, умінь та навичок, що є, безумовно, важливим, а й формування в учнів такого компоненту освіти, як досвід творчої діяльності. Тільки оволодівши усім діапазоном загальнонавчальних умінь та навичок, учні навчаться самостійно здобувати нові знання, творчо мислити, що в кінцевому результаті, веде до формування в них культури пізнання. Успіх цього процесу водночас залежить і від того, як учитель збуджує пізнавальну активність самих учнів. Без неї ніяке розуміння і засвоєння учнями навчального матеріалу неможливе. Такий підхід поширюється й на процес навчання іноземної мови. Ми припускаємо, що застосування на уроках іноземної мови різного виду дидактичних ігор сприятиме формуванню й розвитку мотиваційної сфери та пізнавальних інтересів учнів, збуджуватиме їхню активність, допомагатиме швидше адаптуватися до шкільного соціуму, оскільки цьому сприяють бажання, потреби й зацікавленість молодших школярів грою.