Сторінка
7

Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи на уроках української мови

Окреме місце в системі методичних прийомів займає аналіз риторичного тексту, який передбачає віднесення тексту до певного виду красномовства на основі жанрових особливостей, визначення залежності мовного оформлення, від комунікативного завдання. Наприклад:

1. Прочитайте уривок з публіцистичної статті. Яке слово в ньому ключове? Як розкрито його зміст у тексті? Які риторичні засоби при цьому використано?

Не знаю, хто перший увів до української мови слово "перевертень", але саме явище духовного та морального потурнацтва, по-підлабузницькому залежного думання, ганебного почуття меншовартості ("І ми не ми, і я не я") виявив, розкрив, засудив та висміяв найгостріше (і по сьогодні) саме Шевченко.

Вслухаймося в ті його гострі й влучні присуди, придивімося до їхньої - не на один день! - точності: "А тим часом перевертні нехай підростають та поможуть москалеві господарювати ."; "один на одного кують кайдани в серці"; "по-московськи так і ріжуть, сміються та лають батьків своїх; що змалечку цвенькать не навчили по-німецьки ." (В.Дончик).

2. Зробити висновок про реалізацію комунікативного завдання в даній мовленнєвій ситуації (чи повністю вирішено завдання, вказати на наявні недоліки в змісті, мовному оформленні).

Наприклад, зробимо аналіз уривка промови Мойсея, у якій розкриваються риторичні можливості слова

І промовив Мойсей до вух усієї громади Ізраїлю слова тієї пісні, до самого кінця.

«Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле!

Нехай. Як дощ, накрапає моя наука, росою хай розіллється моє слово, як волога на травицю; як дощ рясний на рослину.

Бо ім'я Господнє прославляю: воздайте славу нашому Богові!

Він — скеля; звершені його діла, бо усі його дороги — справедливість; Бог — вірність, без жодної омани, він справедливий і правий!

Згадай лишень дні здавен-давні, збагни, літа від роду й до роду! Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих вояж ас тобі повідають .» (З «Ілюстрованої Біблії для молодих»).

Цей текст-монолог являє собою релігійну промову. Його адресант — пророк Мойсей, адресат — народ Ізраїлю. Тема — справедливість Бога. Комунікативне завдання оратора — уславити Бога і поступово емоційно переконати у його справедливості. Урочиста промова виголошується на землі Ізраїлю (про те, що оратор виступає перед своєю смертю у 120-річному віці можна дізнатися із ширшого тексту Біблії). У вступі пророк звертається до громади, реалізує власні художні можливості, намагається привернути увагу до свого слова, далі, повчаючи слухачів, закликає громаду прославляти Бога і доводить, що Всевишній вірний і справедливий.

Між процесами творчості та спілкування існують певні взаємозв'язки, адже спілкування виступає специфічною формою творчості, умовою і способом реалізації особистості. Воно стимулює появу нового у процесі взаємообміну знаннями, інформацією, результатами діяльності. Хоча спілкуванню властива певна спільність у змісті і формах спілкування, а творчості — оригінальність, індивідуальність, які істотно відрізняють одну людину від іншої, тобто сприяють виділенню творчої індивідуальності, вони виступають у єдності, адже саме у процесі творчості з'являється щось нове. Об'єкти творчої адресуються, в першу чергу, іншим людям. Таким чином можна стверджувати, що однією з найважливіших функцій творчості є комунікативна.

Творчість якнайтісніше пов'язана з мовою, мисленням, адже здавна думку розглядали як вищий продукт творчості, а думка не може існувати без мови як історично сформованого способу мислення і спілкування. Саме мова є виявом творчого потенціалу людини— якості, яка сприяє виробленню нового.

Творчість як складне соціально-психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати, стимулювати. Адже людина має дуже великі творчі можливості, хоча й вона не завжди вірить у власні сили, тому інколи її слід заохочувати до творчої діяльності — таким стимулом виступає спілкування, саме спілкування у різноманітних життєвих ситуаціях, моделі яких можна запропонувати студентам на заняттях з мови.

Якщо ж говорити про роль творчості щодо використання мови як засобу спілкування, то слід наголосити, що людина виступає творцем мови: вона має здатність щоразу по-новому створювати з стандартних елементів мови закінчене оригінальне висловлювання. Це і дає нам підстави говорити про мовленнєву діяльність, як про творчість, і про мову, як продукт творчості. Цьому якнайефективніше сприяє реалізація функціонально-комунікативного підходу до вивчення мовних явищ, що передбачає оволодіння теоретичними знаннями з рідної мови і формування умінь і навичок використання цих знань у різних ситуаціях спілкування, адже це зумовлює практичне застосування мовних одиниць. Тому учням варто пропонувати завдання, які були б максимально наближені до тих життєвих ситуацій, у які вони можуть потрапити, — з одного боку, і при їх виконанні вони повинні показати вміння використання різноманітних мовних одиниць, зокрема лексико-фразеологічних — з іншого.

Застосування вчителем ситуативних завдань з розвитку зв'язного мовлення підвищує в цілому інтерес до вивченого матеріалу, показує шлях практичного застосування теоретичних знань. Використання ситуативних завдань, безумовно, позитивно вплине на результати навчального процесу.

Найсприятливіші умови для вдосконалення мовлення створюються у тому разі, коли навчання проводиться в умовах, максимально наближених до природної комунікації, що забезпечує свідому побудову висловлювання та поліпшує мотивацію навчання.

Сучасна методика навчання української мови повинна стимулювати самостійне творче мислення учня, спираючись на його практичний досвід. «Специфіка уроків мови й літератури створює величезні можливості для вивчення особистості дітей та підлітків, зокрема взаємозв'язку мислення й мовлення, які опредмечуються в навчальній діяльності і виражаються в усному, писемному та внутрішньому мовленні школярів, у пізнавальних інтересах, потребах і мотивах, їхньому мисленні, уяві й почуттях»(1.Біляєв). Вдалий підбір навчального матеріалу з урахуванням орієнтації в життєвих ситуаціях дає змогу винести мотивацію до подальшої самоосвіти та навчити учня застосовувати набуті знання на практиці.

Процес навчання має активізувати думку школяра шляхом використання різноманітних творчих робіт, органічно поєднаних з вивченням фонетики, граматики і правопису. Такі вправи повинні бути частиною роботи, спрямованої на вироблення навичок зв'язного мовлення.