Сторінка
6

Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи на уроках української мови

Основним засобом підвищення ефективності розвитку мовленнєво-комунікативних умінь на завершальному етапі вивчення синтаксису є застосування системи ситуативних вправ на основі реальної чи уявної мовленнєвої ситуації.

Метод моделювання висловлювання ґрунтується на залежності висловлювання й мовленнєвого оформлення його від ситуації мовлення. Розвиваючи в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань з мовленнєвою ситуацією, завдання цього типу дисциплінують мислення, формують уміння вибирати найдоцільніший варіант мовного матеріалу відповідно до конкретної ситуації спілкування.

Створення ситуативних завдань передбачає вироблення таких мовленнєво-комунікативних умінь, як уміння формувати задум майбутнього твору, використовувати зібраний матеріал, планувати висловлювання, вміння користуватися різними стилями й типами мовлення відповідно до задуму, добирати мовні засоби з урахуванням усіх компонентів мовленнєвої ситуації. Оволодіння цими вміннями допомагає учня правильно будувати власні висловлювання і на уроках рідної мови, і під час вивчення інших предметів шкільного курсу, вільно спілкуватися в різних життєвих ситуаціях.

При цьому слід учити їх моделювати певні життєві ситуації з використанням різноманітних мовних засобів. Але, якщо у завданні відразу зробити установку на використання тих чи інших мовних засобів, то учні, часто прагнуть будь-що вжити пропоновані мовні одиниці, менше уваги приділяючи змісту висловлювання і досягненню комунікативної мети, адже на перший план у них виступає виконання «отого мовного завдання». Так, замість поширених завдань типу: • Уявіть собі, що ви відвідали виставку українського живопису і хочете поділитися з оточуючими враженнями про побачене. Напишіть твір-опис, використовуючи синоніми, антоніми, фразеологізми, — на нашу думку, доречно запропонувати завдання:

• Ви з учнями відвідали виставку українського живопису. Напишіть твір-опис, у якому поділіться враженнями про побачене.

І тільки після його виконання можна запропонувати учням з'ясувати, які синоніми, антоніми та фразеологізми вони при цьому використали.

Ми вважаємо, що необхідно, щоб учні у ході виконання завдань основну увагу приділяли досягненню комунікативної мети, тобто розуміли, що кожне висловлювання повинне задовольняти процес спілкування, і їм не потрібно робити ніяких установок щодо використання тих чи інших мовних одиниць у висловлюванні. Лише після виконання відповідного завдання можна запропонувати проаналізувати використані ті чи інші мовні одиниці.

У шкільній програмі передбачено проведення усних діалогів для розвитку мовлення. Пропонується проводити такі роботи в два етапи: в першому та другому семестрах. Спочатку, коли пропонують теми для учнів з різноманітних життєвих ситуаціях, учням виділяємо 5-15 хвилин для того, щоб вони у парах змоделювали розмову — діалог, а лише потім представили його перед загалом.

Ви сідаєте у вагон, вам їхати довго. Ваші попутники вже в купе . Знайомимося .

Ви прийшли найматися на роботу. Розкажіть про себе, запитайте про умови праці.

Ви прийшли здавати документи на вступ до вузу. З'ясуйте факультет і спеціальність для себе.

Телефонна розмова: з'ясувати потрібну послугу в хімчистці, у магазині, в аеропорту ( вокзалі).

Ситуація для спонтанної бесіди.

• Ви випадково штовхнули пасажира в автобусі. Змоделюйте форму

вибачення перед однолітком, бабусею, жінкою з дитиною на руках.

Ви запізнилися на серйозну зустріч, де на вас чекали. Вибачтеся перед офіційною особою, знайомим дорослим, товаришем.

Дайте подрузі пораду, що одягти їй на новорічний вечір, на пікнік, для участі в написанні міської олімпіади.

Умовте однокласника дати вам на деякий час конспект (будьте готові до відмови.) Партнер діалогу повинен знайти вагомі аргументи і ввічливу форму відмови.

Ефективним, на нашу думку, буде запропонувати учням проаналізувати власне мовлення, для чого їм і пропонується записати його в зошит або на магнітофонну стрічку, а після цього здійснити його аналіз в цілому і конкретних мовних одиниць, вжитих у висловлюванні, зокрема їх функціональних властивостей та комунікативного призначення. Така робота сприяє поліпшенню як усного, так ї писемного мовлення учнів, виробляє уміння і навички бездоганного володіння мовними засобами у різних ситуаціях.

Формування комунікативної особистості в процесі вивчення риторики

В Україні риторичне слово має значні традиції, тісно пов'язані з рідною культурою, етнопедагогікою. Вони збережені передусім у численних прислів'ях та приказках, що мають лягти в основу дидактичного матеріалу з риторики.

Риси українського мовленнєвого ідеалу — емоційність, дотепність, влучність, повага до співрозмовника — склалися історично. Д. Яворницький, наприклад, звертає увагу на те, що запорожці вміли писати не тільки грамотно, а й навіть літературно оброблено і риторично. За вродженими якостями, притаманними щирому малоросу, вони відрізнялися вмінням майстерно розповідати, вміти підмічати смітні сторони в інших і передавати їх у жартівливому, але ні для кого не кривдному тоні». Пізнання учнями національних традицій красномовства є тим ґрунтом, на якому виробляються практичні вміння ораторської майстерності.

Для формування вмінь та навичок вправного спілкування важливо узагальнити здобуті учнями знання із стилістики, лінгвістики тексту, теорії літератури тощо. Вивчаючи шкільний курс риторики, старшокласники знайомляться з технікою підготовки виступу, його структурою, способами виголошення промови, виражальними засобами риторики.

Ефективність цього процесу залежить від реалізації такого методичного принципу, як нерозривний зв'язок мовлення і мислення, який випливає із закономірностей словесної діяльності, що відбувається лише з опорою на мислительні операції. Педагогічний досвід відповідної роботи пов'язаний передусім з уроками мислення В. Сухомлинського .

Аналіз практики творчих учителів-словесників показав, що у вивченні риторики доцільно застосовувати різні форми занять: практикуми, дискусії, диспути, рольові і ділові ігри («прес-конференції», «круглі столи» з актуальних проблем сьогодення, конкурси на краще інтерв'ю з цікавою людиною) та ін. Такий підхід створює творчу атмосферу на уроках, розвиває комунікативні вміння учнів.

На основі позитивного досвіду передових учителів української мови і літератури у виробленні риторичної майстерності визначилися такі методичні прийоми: виразне читання тексту, спостереження над мовленнєвою поведінкою оратора, самоспостереження з метою вдосконалення власного мовлення в кожній конкретній ситуації, аналіз дискурсу, самоаналіз, саморецензування власного виступу на задану тему, порівняльний аналіз відредагованих текстів і тих, що потребують правки, створення текстів різних мовленнєвих жанрів (доповідей, виступів, повідомлень, рефератів, діалогів, ювілейних промов, приватних листів та ін.), складання пам'яток для оратора, слухача («Успіх промови залежить від .», «Успішне сприйняття промови залежить від »), порівняльний аналіз текстів, редагування, розмітка тексту знаками партитури та ін.