Сторінка
2
Єдність лінгвістичної та комунікативної змістових ліній на уроках української мови
Концепція мовної освіти визначає пріоритети навчання української мови і розвитку мовлення, структуру і зміст шкільного курсу, методи і прийоми, організаційні форми й технології засвоєння освітнього змісту.
Саме вміння і навички вільного володіння мовою сприяють формуванню активної і духовно багатої особистості, що й передбачено «Концепцією мовної освіти 12-річної школи (українська мова): «мета навчання української мови в школах з українською мовою навчання полягає у створенні умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями, навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови, її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності ( слухання, говоріння, письмо)».
Відповідно до мети і пріоритетів мовної освіти, а також принципів визначення її предмета, зміст навчання української мови розподіляється на 4 змістові лінії: культурологічну (українознавчу), комунікативну, лінгвістичну і діяльнісну.
Лінгвістична змістова лінія містить основні мовознавчі поняття, вимоги до роботи над орфоепічними і граматичними нормами української літературної мови, правила орфографії та пунктуації, тобто такі лінгвістичні поняття, факти і закономірності, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання є основою для формування правильного уявлення про структуру української мови у всій сукупності її виявлень, забезпечують оволодіння літературним мовленням. До змісту зазначеної змістової лінії включено також конкретні вимоги щодо змісту роботи з культур мовлення, найбільш поширені в мовленні учнів недоліки. Взаємозв'язки між розділами науки про мову встановлюються у процесі зіставлення мовних явищ різних рівнів ( лексикології і словотвору, словотвору і морфології, орфографії і фонетики, орфографії і морфології, пунктуації і синтаксису та ін.). це допоможе учням усвідомити системний характер мови, специфіку кожного виучуваного явища, які необхідні для здобуття глибоких і міцних знань.
Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв'язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів. Проте оволодіти мовною системою — це не просто її знати, а передусім свідомо використовувати її як знаряддя для вдосконалення власного мовлення. Отже, опрацьовуючи теми зазначеного курсу, потрібно намагатися, наскільки це можливо, сприяти мовленнєвому розвиткові учнів на переважній більшості занять з мови.
Комунікативна змістова лінія визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь самостійно створювати усні і письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні учням у період навчання, в процесі майбутньої діяльності і просто в життєвому спілкуванні. Ця змістова лінія містить:
відомості про мовлення, зокрема такі поняття, як спілкування і мовлення, ситуація спілкування, текст, монолог і діалог, типи, стилі, жанри мовлення та ін.;
перелік основних видів робіт, основне місце серед яких займають перекази і твори, що проводяться у тісному зв'язку і в єдиній системі: від переказу до твору того самого типу і стилю мовлення. Перекази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення ( конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо), формування їхньої готовності до мовотворчості в будь – якій ситуації.
У процесі реалізації комунікативної змістової лінії мають гармонійно розвиватися усі чотири види мовленнєвої діяльності: слухання ( глобальне, детальне, критичне), говоріння (монологічне й діалогічне), читання текстів різних типів та жанрів мовлення і письмо. Зокрема вдосконалюються такі найважливіші вміння, що становлять основу мовленнєвої компетенції учнів:
- уміння адекватно сприймати на слух діалог і монолог, що передбачає зосередження уваги на осмисленні висловлювання ( теми, фактів, доказів, головного і другорядного, логіки викладу), його оцінювання, використання різних прийомів фіксації почутого ( запис ключових слів, плану висловлювання тощо) відповідно до комунікативного завдання ( участь у дискусії, передача інформації іншому, використання її у власній роботі);
- уміння користуватися різними видами читання; свідомо ставитися до вибору, що читати; усвідомлювати мету читання, орієнтуватися, кому адресований текст; виділяти головне і другорядне.
- уміння вести діалог з додержанням вимог українського мовленнєвого етикету в різних життєвих ситуаціях ( у дружньому колі, в розмові зі старшими чи молодшими, у безпосередньому спілкуванні на зборах, засіданнях, диспутах, зустрічах з цікавими людьми чи під час розмови по телефону);
- уміння створювати усні монологічні висловлювання ( здатність виступити на засіданнях у школі з повідомленням, доповіддю, поділитися в сім'ї, колі друзів, знайомих, товаришів побаченим, почутим, пережитим; висловити своє ставлення до обговорюваного питання, дати певні роз'яснення тощо);
- уміння створювати письмові тексти різних стилів та типів мовлення, різних стилів і жанрів.
Комунікативні змістова лінія реалізується не лише на спеціальних уроках розвитку мовлення, а й на переважній більшості уроків.
Програмою з рідної, мови для старшої школи передбачено систематизацію, вдосконалення знань та вмінь із стилістики мови і мовлення, культури мовлення, риторики, удосконалення правописних умінь і навичок. Оскільки їх зміст становлять лінгвістичні дисципліни, предметом вивчення яких є мовлення, то ознайомлення з ними проводиться в об'єднаних мовленнєвій і мовній змістових лініях. Стилістика розглядає різновиди мови, зумовлені сферою і метою спілкування, а також мовні засоби, що мають додаткове стилістичне забарвлення. У зв'язку з цим існують, два основні напрями в сучасній методиці стилістики: стилістика мови (практична), яка вивчає стилістичне забарвлення мовних засобів, і стилістика мовлення (функціональна), що вивчає структуру стилю. Культуру ж мовлення цікавить те, як той, хто говорить або пише, користується мовленням для певної мети спілкування, тобто якісною оцінкою текстів (висловлювань).
У старшій школі передбачається дати учням системне уявлення про ці дисципліни хоча б у загальних рисах, бо навчального часу для цього обмаль. Спочатку передбачається, починаючи з 10-го класу, дещо поглибити і розширити знання школярів про виражальні засоби української мови. Учні ознайомляться із стилістичними властивостями і синонімічними зв'язками слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Так, у 10-му класі розпочнеться системне ознайомлення із стилістичними можливостями звукової системи мови, лексичними, фразеологічними, словотворчими засобами стилістики. В 11-му класі - морфологічними засобами стилістики, стилістикою простих, складних речень, з різними способами вираження чужого мовлення. Одержані на більш високому рівні уявлення про стилістичне забарвлення мови, зображувально-виражальні засоби, а також оволодіння учнями відповідними вміннями і навичками дадуть змогу на наступному етапі (11-й клас) ефективніше засвоїти матеріал про окремі функціональні стилі мовлення, навчання яких має чітко виражене практичне спрямування. Тому уроки повинні будуватися передусім на аналізі мовного матеріалу, на навчанні старшокласників створювати висловлювання різних жанрів (див. "Види робіт"), удосконалювати текст, посилюючи в ньому ту чи іншу стилістичну рису, сприяючи виразності мовлення.