Сторінка
6

Розвиток зв'язного мовлення

2. " Бджілка і фіалка дружили . Бджілка прилітала до фіалки по пилок. Один раз фіалка відправила бджілку додому бо почався дощ".(Роман Н.)

3. " Подружилась бджілка і фіалка. Фіалка жила на полі, а бджілка у вулику". (Євген Г.)

4. "Бджілка і фіалка були подругами. Бджілка прилітала до фіалки в гості. Брала в неї пилок". (Ганна П)

5. Надя П. –

6. " Бджілка і фіалка дружили. Фіалка жила в полі, а бджілка жила в вулику. Пару раз на день бджілка прилітала до фіалки щоб взяти пилок. Одного разу коли бджілка прилетіла, фіалка відправила її до додому бо почався дощик".(Костя Т.)

7. "Познайомились бджілка і фіалка. Фіалка жила на полі,своїм фіолетовим оком дивилась на небо, а бджілка жила у вулику. Бджілка кілька разів на день прилітала до фіалки по пилок. Одного разу коли бджілка прилетіла до фіалки, та сказала, щоб вона летіла додому бо скоро почнеться сильний дощ. Коли бджілка прилетіла,почавсядощ".(Толя К.)

Для оцінки результатів було визначено рівні розвитку зв’язного мовлення: Високий рівень – розповіді від початку до кінця структурно завершені. Повнота передачі твору без пропусків,відсутність довгих пауз, вдала заміна слів автора. Усвідомленість, повне розуміння тексту. Діти не потребують допомоги експериментатора. Спроможність дати назву для картинки і правильно і послідовно розташувати картинки.

Середній рівень – діти потребують додаткових запитань від експериментатора, спостерігаються недовготривалі паузи і тривалі зупинки, порушена послідовність викладу, розповіді структурно незавершені. Розташування картинок з помилками.

Низький рівень – неправильне розташування картинок, відсутні прояви творчості у складанні розповіді. Переказ твору з допомогою експериментатора. Відмова дитини виконувати поставлене завдання. Неспроможність до переказу твору.

Отже, за результатами дослідження високий рівень розвитку зв’язного мовлення виявили - у 10% дітей;середній рівень - у 50% дітей; низький рівень - у 40% дітей.

Розвиток у дітей старшого дошкільного віку структури зв’язного висловлювання

Щоб підвести старших дошкільників до усвідомлення мовленнєвого поняття "текст", сформувати правильне уявлення про нього пропонували такий зміст роботи з дітьми:

1.Вводити до дитячої лексики слово текст, знайомити з істотними ознаками цього поняття.

2.Вчити дітей визначати тему прослуханого тексту.

3.Вчити придумувати заголовок до нього.

4.Вчити виокремлювати структурні частини тексту.

5.Вчити визначати види текстів.

Накреслили п’ять етапів роботи щодо реалізації зазначених завдань.

На першому етапі вводили до словника дошкільників слово "текст" і починали із запитання до всіх: " Ви чули, звичайно, слово текст. А що воно, на вашу думку, означає?"

Прослухавши відповіді дітей, експериментатор зачитував дві групи речень. Наприклад:

1.Білочка – це тварина. Вона живе в лісі. Білочка любить горішки, грибочки. Вона рудого кольору, хвостик в неї пухнастий, на вушках китички.

2.Білочка – це тварина. Ганнуся допомагає мамі по господарстві. На небі зійшов місяць.

Прочитавши, запитував: " Про кого розповідається у першій групі речень? Про кого ми дізнаємося з другої групи речень? З якої групи речень ми дізнаємося більше про білочку? Які зовнішні ознаки цієї тварини? Що вона любить?

Після уточнення відповідей експериментатор продовжував пояснювати, що таке текст.

У тексті всі його речення немовби одне ціле – їх єднає спільний зміст. Тобто вони розповідають не про різне, а про одне й те саме. Можна сказати, що всі речення в тексті ніби перегукуються між собою: те про, що розповідається в першому реченні, продовжує друге, далі третє, четверте й інші. А продовжується розповідь так: кожне наступне речення доносить щось нового до того, що ми дізналися з попереднього. Отже, всі речення,разом узяті, допомагають нам зрозуміти, про що хотів розповісти нам автор. Ось це і є текст.

Щоб закріпити розуміння дітьми цього поняття, на наступних заняттях з розвитку мовлення і у повсякденному житті використовували дидактичні ігри: "Впізнай де текст", "Де текст,а де ні". Дошкільникам пропонували прослухати текст народних казок нескладної структури: "Котик та півник", " Котигорошко", "Телесик".

Другий етап формування у старших дошкільників уявлення про текст – підведення їх до визначення теми прослуханого тексту та придумування заголовка до нього. Діти мають засвоїти, що кожний текст має свою тему – тобто те основне, про що розповідають усі його речення. Навіть у різних текстів може бути одна тема. Скажімо, бувають розповіді про тварин; птахів; про професії дорослих; про добро і зло. Подаємо коротенькі зразки текстів, які об’єднує спільна тема – тварини.

Білочка

Із верхівки білочка

Скочила на гілочку…

Гілочка прогнулася –

Білочка хитнулася,

З гілки обірвалися!

Впала? Де сховалася?

Ой, не вірте білочці –

Он вона на гілці.

Білочка запасається на зиму

Настала для білочки найклопіткіша пора: треба свою хатку до зими готувати,утеплювати. Від ранку до вечора білка клопочеться: суху траву, мох збирає, всі щілини в гнізді затуляє. І їжу треба запасти на зиму.

Знайде білка на кущі горішок,зірве й заховає десь у шпарці дерева. А то ще в дуплі цілу комірку влаштує - горіхів, жолудів туди назбирає. Білка й гриби на зиму припасає: стрибне на землю схопить його зубами й тягне на дерево. Чимало треба білці грибів, жолудів та горіхів запасти восени. Зате взимку вона не голодуватиме.

Дітям пропонували такі завдання:

· Послухайте уважно два тексти.

· Про кого розповідається в першому тексті?

· Про кого йде мова у другому тексті?

· Що в обох текстах спільного?

· Чим вони відрізняються?

· Чи мають спільну тему обидва тексти? Чому?

Тему тексту часто розкриває його заголовок. Уже за заголовком можна дізнатися, про що йдеться в тексті,оповіданні, тобто на яку вони тему.

На третьому етапі роботи над текстом підводили дітей до визначення його частин: початок, середина,кінець.

Експериментатор пояснював дошкільникам:

- Коли ви розповідаєте чи описуєте щось комусь, то на початку ніби готуєте свого співрозмовника до того, про що саме далі піде мова. Це – початок тексту. Далі, в середній частині, розповідаєте головне, про що й хотіли сказати. А закінчуєте свою розповідь так, щоб усі зрозуміли: ви сказали те, що хотіли. Так роблять і автори художніх творів. Зачитували коротенький текст, діти разом з експериментатором зазначали його складові частини.

Дивна ялинка

Якось гуляла Ганнуся з татком у лісі.

- Татку,татку,яка дивна ялинка! Без жодної голочки!

- Та то ж не ялинка, а осика, - усміхнувся тато.

- Ні ялинка! Бачиш, скільки під нею шишок лежить.

Аж тут з верхівки дерева білочка кинула вилущену шишку. Зрозуміла Ганнуся, чого це під осикою ялинових шишок багато.

Дітям пропонували такі завдання.

- Послухайте уважно текст