Сторінка
4

«Чорні дірки» у державних фінансах

Заходи реагування на виявлені Рахунковою палатою правопорушення щодо використання бюджетних коштів, передбачених у законі, дуже затягнуті за процедурою, порядок їх чітко не визначений. А відтак, як наслідок, вони малоефективні. Так, наприклад, припинення операцій на рахунках порушника на практиці — майже нездійсненна процедура, оскільки займає кілька місяців.

Як ефективний вихід, здатний позитивно вплинути на ситуацію, яка склалася, доцільно було б доповнити текст закону про Рахункову палату нормами, що дають змогу їй у разі виявлення порушень у виконанні бюджетного законодавства ухвалювати в особливому порядку рішення колегії Рахункової палати про списання в безакцептному (беззаперечному) порядку бюджетних коштів з рахунків порушників бюджетного процесу на користь державного бюджету або одержувачів коштів державного бюджету в обсязі допущених порушень.

Сьогодні для ліквідації «чорних» дірок в управлінні державними фінансами необхідна тісніша взаємодія парламенту з Рахунковою палатою. Взаємодія Рахункової палати з парламентом закріплена Конституцією України, яка відносить формування Рахункової палати до її компетенції. Верховна Рада України вибирає Голову Рахункової палати і її головних контролерів (кількість їх не визначена жодним нормативно-правовим актом).

Проте слід зауважити, що в зовнішньому контролі присутні лише елементи парламентського контролю. Коли парламент звертається до Рахункової палати з питанням проведення тих чи інших перевірок, вона стає інструментом реалізації парламентського контролю. Рахункова палата згідно з законом не має права приписувати організаціям та закладам обов'язкових дій щодо їх усунення, вона не володіє статусом і функціями виконавчого органу влади. Тому реалізація рішень Рахункової палати не може бути забезпечена безпосередньо. Вона надсилає інформацію про виявлені порушення в парламент, який володіє повноваженнями для прийняття необхідних заходів. Разом із поданнями, які направляють керівникам перевірених об'єктів, це повинно сприяти усуненню виявлених відхилень у бюджетному процесі. Проте такий механізм не конкретизований чинним законодавством, а направлення звітів про проведені контрольні заходи до Верховної Ради України як правило має чисто інформаційний характер і не призводить до відповідних економічних та юридичних наслідків.

Взаємодія Рахункової палати з парламентом відбувається достатньо складно. За підсумками перевірок відповідні рішення, як правило, не приймають, матеріали використовуються вибірково, політично мотивовано і з урахуванням відповідної політичної кон'юнктури. Великі фінансові порушення рідко стають предметом обговорення Верховної Ради України.

Для ефективного парламентського контролю за управлінням державного фінансового контролю необхідно, щоб парламент за матеріалами перевірок Рахункової палати приймав адекватні рішення, давав би відповідні суспільно-політичні оцінки серйозним порушенням фінансової дисципліни. Суспільство має право знати, наскільки ефективно витрачаються державні кошти, хто власне порушує фінансову дисципліну.

Використовуючи досвід зарубіжних країн було б доцільно прийняти спільну Програму взаємодії Верховної Ради України з Рахунковою палатою України щодо підвищення ефективності державного фінансового контролю в Україні. Основною метою цієї Програми має бути її спрямованість на створення чіткої системи взаємодії між парламентом і головним контрольним органом країни, що зобов'яже парламентаріїв оперативно реагувати на виявлені порушення у витрачанні державних коштів. Зміст Програми щодо підвищення ефективності державного фінансового контролю та бюджетного законодавства повинен передбачати зокрема розробку Урядом України за участю Рахункової палати законопроекту, спрямованого на підвищення дієвості як зовнішнього так і внутрішнього державного фінансового контролю.

Література

1. Симоненко В. Держава і ринок: шляхи партнерства // Економіка України. — 2006. — № 1. — С. 73.

2. Сивульський М. І. Проблеми становлення системи державного фінансового контролю в Україні // Фінанси України. — 2005. — № 3.

3. Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону «Про Рахункову палату». Справа № 1-31/200.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.07.03 № 1156 «Про затвердження стратегії розвитку системи державного фінансового контролю, що здійснюється органами виконавчої влади».

5. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.05.05 № 158-р.

6. Тарасов А. Как нам организовать контроль? // Финансовый контроль. — 2004. — № 4. — С. 54.