Сторінка
7

Шпаргалка на екзамен з фінансів

27. Сутність і значення оборотних коштів

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сут­ності оборотних коштів. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотні коштів. По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв­ного в-ва та реалізації виготовленої продукції. По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути пере­творені на гроші. У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу­ється в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кош­ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез­печення безперервності процесу в-ва, реалізації продукції та отримання прибутку. Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.1)надання п-вам самостійності щодо розпоряд­ження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів; 2)визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забез­печила безперервність процесу в-ва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щоріч­них нормативів).3)коригування розрахованих і чинних нормативів з ура­хуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів в-ва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.4) раціональна система фінансування оборотних кош­тів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормаль­ний фінансовий стан п-ва.5)контроль за раціональним розміщенням і використан­ням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефекти­вності кругообороту коштів, що використовуються, з метою при­скорення їх обертання

28,29,30. Склад і розміщення оборотних коштів,

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. До виробничих фондів належать ( сфера в-ва): 1)оборотні кошти у виробничих запасах ( сировина, основні й допомі­жні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети); 2)оборотні кошти у виробництві (незавершене ви­робництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбу­тніх періодів).Фонди обігу : 1)готова продукція ( залишки готової продукції на складі п-в, відвантажені, але не оплачені покупцями товари); 2) кошти і кошти в розрахунках ( залишки коштів п-в на поточному рахунку в банку, касі, у розра­хунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в коротко­строкові цінні папери). Склад оборотних ко­штів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це си­ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду­кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у до­бувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи. Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних п-вах однієї галузі. Ви­значальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг в-ва; рівень технології та організації в-ва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

32. Джерела формування оборотних коштів, їх сутність і характеристика.

Власні джерела формування оборотних коштів

Мінімальна потреба підпр-ва в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спец. призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансуван­ня оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також при­рівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів

Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підпр-ва, тимчасовим збільшенням виробничих за­пасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нор­мованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Залучення коштів інших суб'єктів господарювання

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підпр-вам у позику під певний (обумовлений) відсоток на тер­мін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зо­бов'язання.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зо­бов'язання.

33,34,35. Необхідність і методи визначення потреби в оборотних коштах.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборот­них коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям п-ва зі створення й реалізації продукції. Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресур­сів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру. У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах; прямий і економічний. Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному п-ві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, в-ва та реалізації продукції. Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом пе­редбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія в-ва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого роз­рахунку норматив щорічно коригується п-вом з ураху­ванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборот­них коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку. Особливість визначення потреби в оборотних коштах економіч­ним методом полягає в тім, що обчислений методом прямого розра­хунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих обо­ротних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невироб­ничий норматив). На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудо­містким, економічний метод не потребує виконання складних роз­рахунків. Метод прямого розрахунку застосовується на нових п-вах, а також тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою виявлення непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів; резервів скорочення тривалості виробничого ци­клу; причин нагромадження готової продукції на складах. Економіч­ний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих п-вах. Економічний метод доцільно також викорис­товувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єд­нань у процесі перспективного планування або прогнозування.