Сторінка
6

Організація та методика проведення уроку з теми "Локальні мережі"

Наочність сприяє виробленню в учнів емоційно-оцінного відношення до знань, що повідомляються. Проводячи самостійні досліди, учні можуть переконатися в істинності знань, що набувають, в реальності тих явищ і процесів, про які, їм розповідає вчитель. А упевненість в істинності отриманих відомостей, переконаність в знаннях роблять їх усвідомленою, міцною. Засоби наочності підвищують інтерес до знань, роблять легшим процес їх засвоєння, підтримують увагу дитяти.

B залежності від дидактичних функцій розрізняються наступні види наочності.

Природна наочність (рослини, тварини, корисні копалини); її функція - знайомство учнів з реальними об'єктами природи.

Експериментальна наочність (явища випару, танення льоду); функція - знайомство з явищами і процесами в ході дослідів, спостережень.

Картинна і картинно-динамічна наочність (картини, малюнки, фотографії, діапозитиви, кіно); функція - познайомити з якимись фактами, предметами, явищами через їх відображення.

Об'ємна наочність (макети, муляжі, геометричні фігури); функція - знайомство з тими предметами, де об'ємне, а не площинне зображення грає роль в сприйнятті.

Звукова наочність (грамзаписи, магнітофонні записи, радіо); функція - відтворення звукових образів.

Символічна і графічна наочність (креслення, схеми, карти, таблиці); функція - розвиток абстрактного мислення, знайомство з умовно-узагальненим, символічним відображенням реального світу.

Змішана наочність - учбовий звуковий кінофільм; функція - відтворення якнайповнішого живого відображення дійсності.

Перш ніж відібрати для уроку той "або інший вигляд наочності, необхідно продумати місце його вживання залежно від його дидактичних можливостей. При цьому слід мати на увазі, в першу чергу, цілі і завдання конкретного уроку і відбирати такі наочні посібники, які чітко виражають найбільш істотні сторони явища, що вивчається на уроці, і дозволяють учневі вичленяти і групувати ті істотні ознаки, які лежать в основі формованої на даному уроці вистави або поняття.

Від учбових завдань залежить і вибір однієї з форм поєднання наочності і розповіді вчителя. У одних випадках джерелом знання виступає наочний посібник, а пояснення вчителя виконує функцію керівництва сприйняттям учнів. Наочні посібники можуть служити опорою для усвідомлення зв'язків між фактами, явищами, недоступних безпосередньому спостереженню, а слово вчителя спонукало до спостереження і направляє дітей на, осмислення, тлумачення зроблених спостережень.

При узагальненні, повторенні вивченого, як правило, джерелом знання про факти, явища або їх зв'язки виступає бесіда вчителя, а наочність виконує функцію підтвердження, ілюстрації, конкретизації словесного повідомлення або служить відправним пунктом повідомлення, що містить відомості про явища і зв'язки, недоступні безпосередньому сприйняттю.

Засоби наочності можуть виступати в ролі джерела знань при організації самостійної роботи творчого, дослідницького характеру. В цьому випадку вчитель визначає завдання, направляє діяльність учнів.

Засоби наочності можуть служити зоровою опорою при опиті учнів: використовуючи, наприклад, вміст кадрів діафільма, учні переказують уривок літературного твору.

Кількість засобів навчання, вживаних на одному уроці, визначається конкретними освітніми, виховними і розвиваючими цілями уроку. Сповна можливі випадки, коли вчитель вважає достатнім використовувати на уроці лише підручник, не удаючись до інших засобів вчення. В той же час у ряді випадків необхідне комплексне вживання різних видів наочності.

У початкових класах формуються не лише представлення учнів про об'єкти, що вивчаються, але і поняття. Досягненню кожним з цих завдань сприяє використання різних видів наочності. Це вимога комплексного підходу до використання засобів вчення пов'язана із специфікою їх функцій.

При формуванні вистав основне місце відводиться образній наочності. Найбільш простий, поширений і традиційний її вигляд - друкарські картини і ілюстративні таблиці, як демонстраційні, так і роздавальні.

Картина як засіб вчення відома з XIX століття. У учбово-виховному процесі (на уроці і в позакласній роботі) застосовується у вигляді настінних демонстраційних картин великого формату; у вигляді ілюстративного матеріалу індивідуального і групового користування в альбомах сюжетних картинок; у стрічках ілюстрацій (листівок, вирізок) до епідіаскопа; у вигляді малюнків в підручниках. Картини можуть бути спеціально створені до окремих тем учбової програми, репродукції художніх полотен відомих майстрів також можуть служити корисним навчальним посібником.

Картини володіють однією особливістю, яка пояснює їх систематичне вживання в школі: художник змальовує основні ознаки предметів і явищ в більш концентрірованном вигляді, ніж це зустрічається в житті. Винесення основного на передній план забезпечує можливість чіткого відділення головного від другорядного. Образотворчі засоби сприяють яскравому, образному, повному сприйняттю картини, стимулюють мову учня.

На уроках картини використовуються для вирішення різних учбових завдань: вони можуть бути джерелом нових знань, матеріалом для узагальнення, ілюстрацією розповіді вчителя або учня, засобом мотивації.

Достоїнства учбових картин - їх велика інформаційна ємкість, що досягається художністю зображення об'єкту, що вивчається, відсутність неістотних деталей, що можуть відвернути увага, статичність дітей. Крупне зображення дозволяє тривало фіксувати увагу учнів на явищі, що вивчається, направляти його на істотне, головне. Використовуючи учбові картини, вчитель знайомить школярів також і з прийомами роботи, які потім знайдуть місце при самостійній діяльності учнів з роздавальним матеріалом не лише друкарського, але і наочного характеру, тобто за допомогою картин формує загальноучбові уміння. У педагогічному плані істотно і те, що картини як своєрідні художні твори надають на учнях сильну емоційну дію, тим самим, підсилюючи сприйняття учбового матеріалу. В той же час робота з картинами є своєрідною базою для розуміння живопису, що важливе у виховному і розвиваючому планах.

Таблиці розрізняються за призначенням і оформленню. Основу одних з них складають художньо виконані зображення об'єктів, що вивчаються, або відповідні фотознімки, об'єднані загальною темою (таблиці із зображеннями тварин, рослин: "Гриби", "Береза і ялина", "Птиці" і т. п.).

Інші таблиці є поєднанням цифрового, текстового або графічного матеріалу з одним або декількома малюнками або без їх. До них відносяться, наприклад, таблиці по вченню грамоті, по російській мові, для складання і вирішення завдань, до уроків позакласного читання. Одні таблиці використовуються як ілюстрації при поясненні нового матеріалу, інші - як джерело додаткової інформації для уточнення, розширення знань учнів, як матеріал для організації тренувальних вправ.

Особливе місце займають довідкові і інструктивні таблиці: "Правильно біси і вимірюй", "Правильно сиди при письмі", "Правила дорожнього руху" і так далі Вони призначені для тривалого користування.