Сторінка
7

Особливості виховання дітей у багатодітній сім'ї

Дослідження демографів, психологів, соціологів показали наявність прямого зв'язку між репродуктивними установками батьків та їх дітей. Виявлена чітка спадкоємність в питанні про реальну кількість дітей: однодітність батьків, як правило, виявлялася однодітністю їх дітей, двухдітність породжувала перехідну ситуацію між однодітністю і двухдітністью, а серед дітей з багатодітних сімей (троє і більше дітей) виявилося найбільше тих, хто прагнув до трьохдітности.

Існують фактори, що впливають на рішення подружжя мати мало чи багато дітей.

Аналіз умов життя сімей показав: чим краще матеріальні і житлові умови, тим частіше установка на народження однієї дитини. Також виявлено зворотна залежність з доходом сім'ї: бажане за найсприятливіших умовах число дітей нижче в сім'ях з більш високим доходом. Несприятливі умови, низьке матеріальне становище, відсутність необхідної житлоплощі знижують вірогідність народження наступної дитини. Очікуване збільшення низького доходу не впливає на репродуктивну установку. Репродуктивна установка сім'ї пов'язана з власною оцінкою подружжям свого матеріального становища. Цікаво, що в найбільш забезпечених сім'ях третину подружжя (частіше чоловік) вважають матеріальні умови поганими і розцінюють це як перешкода до появи дитини. А сім'ї де дохід не великий і вже є один або два дитини, але матеріальне становище значно нижче, ніж у забезпечених сім'ях, оцінюють своє матеріальне становище як достатня. Отже, можна зробити висновок, який би не був дохід сім'ї, задоволеність їм може бути різної. Значною мірою вона визначається тим, яке місце займають матеріальні блага у системі цінностей індивіда.

На сучасному етапі розвитку материнство (особливо багатодітне) як соціальне явище не вітається громадською думкою. До тих пір поки загальноприйнята норма 1 і максимум 2 дитини багатодітні сім'ї будуть сприйматися суспільством як "виключення з правил", як явище "надзвичайне", і ставлення до них буде складатися відповідне.

Соціально-педагогічні особливості виховання дітей у багатодітній сім’ї

Позиція "за".

Люди, які мають одну дитину, часто скаржаться, що втомлюються від спілкування з ним, від турбот і т.д. Їм здається, що батьки, наприклад, п'ятьох дітей повинні втомлюватися в п'ять разів більше. Але це зовсім не так.

По-перше, старші можуть допомагати батькам років з 5-6 дитина цілком здатний зайняти молодшого братика або сестричку 2-4 років. Багато дорослих втомлюються не стільки від дорослих турбот, скільки від необхідності грати з дітьми, батькам це нерідко психологічно важко, але в родині, де один малюк, нікуди не дінешся - дитині потрібно з кимграти. А в багатодітній родині діти "замкнені" один на одного: старші грають з молодшими, допомагають їм одягатися, робити уроки, гуляють з ними, звільняючи мати від маси турбот.

По-друге, діти люблять наслідувати. Причому психологічно їм набагато легше наслідувати не дорослим, до яких дуже важко дотягнутися, а дітям старшого віку. Тому в багатодітних родинах молодші швидше набувають побутові вміння, навички спілкування, дуже багато засвоюють звичкою, між справою.

Багатодітна родина - це міні-соціум зі своїми внутрішніми законами: дитина в ній виявляється і в ролі старшого, і в ролі молодшого, він повинен налагоджувати контакти з кожним членом сім'ї, спілкуватися з дітьми як свого, так і протилежної статі, вчитися поступатися і наполягати на своєму, захищати свою думку, проявляти гнучкість. При правильному вихованні діти з багатодітних сімей володіють більш мобільного психікою, стійкіші до стресів і адаптуються в будь-якому колективі. А відповідальність і самостійність - наслідок побутових проблем, з якими стикається будь-яка родина, де більше двох дітей.

По-третє, виховання у дітей почуття відповідальності в багатодітних родинах відбувається абсолютно природно, в силу обставин. Інші ж сім'ї стикаються в даному питанні дуже серйозними труднощами.

По-четверте, на дітей з багатодітної родини падає набагато велике навантаження. Але вона - і це дуже важливо - виправдана в їхніх очах. У родині, де одна дитина, мамі все набагато легше зробити самій, звідси нерідко інфантилізм і невміння дитини себе обслуговувати. А в багатодітній родині серйозна допомога матері дітей необхідна, і діти включаються у домашні справи, причому для них це все психологічно виправдано і, крім того, спільні справи об'єднують сім'ю. До того ж навички, які дитина отримує, допомагаючи матері по господарству, знадобляться йому в подальшому житті.

По-п'яте, саме у великій родині є всі необхідні умови для спадкоємності поколінь. У дітей поступово виробляються навички спілкування з братами і сестрами, потім у старших з'являються свої діти, і маленькі дядьки і тітки вчаться спілкуватися з племінниками, різниця у віці з якими може бути не так вже й велика. Так діти поступово піднімаючись зі сходинки на сходинку, самі доростають до ролі батьків. Взагалі, діти з багатодітних сімей краще підготовлені до шлюбу. Вони розуміють різницю чоловічої та жіночої психології, вміють йти на компроміс, дуже відповідальні, хлопчики не цураються "жіночої" роботи по дому, вміють залицятися за немовлятами.

У подібних умовах помилки попереднього покоління батьків враховуються і тому згладжуються. Такого не відбувається в родині з однією дитиною, де батьки не мають можливість враховувати свої помилки.

По-шосте, в багатодітній родині існує ефект маленького колективу. Якщо в родині один - два дитини, то швидко відбувається емоційне насичення дітей один одним, батькам доводиться щось вигадувати, гасити сварки і конфлікти - і це при втоми і наявності інших справ. У багатодітній родині виникає система різновікового дитячого колективу: у ній існує вікова ієрархія, старші керують молодшими. Потрібно тільки стежити, щоб старші не гнобили молодших.

Позиція "проти".

По-перше, у родині, де всього 1-2 дитини, батьки мають можливість уважно ставитися до будь-якого дитячому прояву і реагувати на нього відповідно. У багатодітній родині - майже постійна неможливість викроїти окремий час для спілкування з кожною дитиною вічнавіч, а дітям для нормального розвитку абсолютно необхідно пильну увагу батьків.

По-друге, кількість відповідальності і домашніх обов'язків, покладених на дитину в багатодітній сім'ї, може стати приводом для того, щоб діти згодом дорікали батьків у тому, що їх "позбавили дитинства".

По-третє, стан здоров'я дітей і догляд за ними в таких сім'ях недостатні. Кожна багатодітна сім'я - це невеликий колектив, і якщо, приміром, одна дитина хворіє, то слідом за ним можуть захворіти та інші.

По-четверте, навіть у багатьох сім'ях, де один - два дитини, у дітей складаються конкурентні відносини, вони ревнують батьків один до одного.

Вп’яте, у дітей з багатодітної сім'ї часто буває занижена самооцінка, тому що вони сприймають себе як частина великого колективу і мало замислюються про цінності свого "я". У підлітковому віці це може обернутися гіперкомпенсацією: дитина почне самостверджуватися усіма можливими і неможливими способами, доводячи свою унікальність і неповторність.